20. Оспорювання батьківства, материнства

- це невизнання особою реєстрації себе як батька (матери) дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями СК, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини). Особа, яка була записана батьком дитини на законних підставах, повинна довести відсутність кровного споріднення між собою й дитиною, батьком якої вона записана. Однак заперечення кровного споріднення не завжди є підставою для оспорювання батьківства. У окремих випадках особа, яка записана батьком дитини, повинна також довести, що на момент вчинення запису про народження дитини вона не знала, що не є батьком дитини. Оспорювання батьківства можливе тільки з моменту народження дитини й до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства може бути здійснене протягом цього часу тільки якщо дитина є живою. Оспорювання батьківства можливе також із боку наступних осіб: спадкоємців особи, яка записана батьком дитини — матері дитини щодо батьківства свого чоловіка .У першому випадку оспорювання батьківства можливе у разі смерті особи, яка записана батьком дитини, до народження дитини. (якщо вона ще за життя заяви до нотаріуса про невизнання свого атьківства; пред'явила позов про виключення свого імені як батька із акту запису про народження дитини)Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка. Але це можливе лише за наявності заяви іншої особи про визнання свого батьківства щодо цієї дитини.

Спори про материнство:- жінка, яка записана матір'ю дитини, може звернутися до суду із заявою про оспорювання свого материнства, - материнство жінки, яка записана матір'ю дитини, може оспорити та жінка, яка вважає себе матір'ю цієї дитини. Не має права оспорювати материнство сурогатна матір, а також жінка, яка є донором яйцеклітини для зародка, До вимог жінки, яка записана матір'ю дитини та оспорює своє материнство, позовна давність не застосовується. Що ж стосується вимог жінки про визнання її матір'ю дитини, то до них застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Початок перебігу позовної давності починається від дня, коли ця жінка дізналася або могла дізнатися, що вона є матір'ю дитини.

21. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

Ознаки особистих немайнових прав подружжя:

1) не мають економічного змісту, не можуть бути виражені в грошовій формі;

2) тісно пов'язані з особою їх носія і не можуть бути відчужені;

3) не можуть бути змінені чи припинені за домовленістю подружжя;

4) не можуть бути предметом регулювання шлюбного договору;

5) виникають з моменту реєстрації шлюбу.

Види особистих немайнових прав та обов'язків подружжя

1) Право на материнство (батьківство).

Дружина має право на материнство, а чоловік має право на батьківство.

Материнство (батьківство) – це соціально-правовий стан, з настанням якого особа наділяється певними правами та обов'язками щодо конкретної дитини (правовим статусом матері, батька). Набуття статусу матері, батька не залежить від перебування цих осіб у шлюбі. Щодо подружжя виникнення стану материнства може бути зумовлене народженням дитини дружиною, народженням дитини дружиною чи іншою жінкою внаслідок застосування репродуктивних технологій, усиновленням дитини і записом усиновлювачів її батьками. З юридичної точки зору такий стан пов'язаний як з біологічним, так і з соціальним материнством.

2) Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності.

Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Індивідуальність – це сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють їх від інших індивідуумів .

Поняття «індивідуальність» включає в себе низку особливостей фізичної особи, що пов'язані з її національною, культурною, релігійною, мовною та іншою самобутністю. З огляду на структуру особистості, вказані особливості можуть виражатися у:

а) зовнішньому вигляді фізичної особи;

б) голосі фізичної особи та мові;

в) манері поведінки;

г) інтелектуальному, культурному та освітньому рівнях.

3) Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток.

4) Право дружини та чоловіка на зміну прізвища.

5) Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї та обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю.

Дружина, чоловік мають право на засадах взаємної згоди вирішити питання щодо розподілу між собою обов'язків у сім'ї. Закон не визначає певних меж свободи такої домовленості загалом, однак щодо окремих аспектів, наприклад, утримання спільних дітей тощо, вони встановлені. Зазвичай на вирішення цього питання мають безпосередній вплив моральні засади суспільства, рівень вихованості особистості.

6) Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність