Б. Теорія раціональних очікувань

Теорія раціональних очікувань (ТРО) дістала поширення у 70-х рр. 20 ст, коли в економіці виникли одночасно високі рівні безробіття й інфляції – виникла стагфляція. Цю теорію відносять до “нової класичної теорії”, оскільки, з однієї сторони, вона спирається на класичну теорію, а, з іншої сторони, - має свої погляди.

• Так, свої погляди ТРО полягають у тому, що люди, вибираючи свою поведінку у виробництві чи споживанні, діють раціонально, тобто прагнуть максимізувати свою власну вигоду.

З цією метою ринкові суб'єкти збирають інформацію, яка становить для них інтерес, і очікуючи на певні зміни, пристосовують до них свою поведінку. Так, очікуючи зростання цін внаслідок, наприклад, можливої появи дефіциту продукту, люди, що діють раціонально, вже зараз збільшуватимуть попит на цей продукт, наслідком чого буде підвищення цін ще до появи дефіциту продукту. В цій же ситуації раціональна поведінка продавця виявиться у приховуванні продукту, який має стати дефіцитним, що також спричинить ріст ціни цього продукту. Таким чином, суб'єкти діють раціонально, вивчаючи інформацію про можливі очікування й, беруть їх до уваги при прийнятті своїх рішень.

• Крім того, прихильники ТРО стверджують, що покупці, підприємці та працівники розуміють як функціонує економіка й здатні оцінити результати економічної політики, яку проводить уряд.

Так, якщо, наприклад, уряд із метою збільшення обсягів виробництва й зайнятості збільшує пропозицію грошей, то люди, виходячи з попереднього досвіду, знають, що в країні слід очікувати інфляцію. Очікуючи зростання цін, люди приймуть відповідні рішення щодо зменшення втрат від інфляції: споживачі почнуть більше купувати, виробники – притримувати товари. В цьому і полягає суть раціональних очікувань – пристосувати свою поведінку, виходячи зі своєї власної вигоди, до можливих очікувань, змін в економічній політиці та економіці.

• Теорія раціональних очікувань виходить і з того постулату класичної теорії, що всі ринки є висококонкурентними, а ціни й ставки заробітної плати швидко пристосовуються до змін у попиті й пропозиції (ціни й заробітна плата є високоеластичними як у сторону підвищення, так і в сторону зниження). Більше того, нова інформація швидко відображається на кривих попиту й пропозиції, і відповідно ціни на товари й ресурси (у т.ч. і на працю) швидко змінюються, коли споживачі, виробники та власники економічних ресурсів змінюють свою поведінку під впливом нової інформації про очікування змін на ринку чи в економічній політиці уряду.

• Виходячи з вище сказаного, прихильники ТРО стверджують, що коли суб'єкти ринку реагують на очікувані результати стабілізаційної політики уряду, то ефективність останньої зводиться до нуля.

Наприклад, уряд прагне збільшити обсяги виробництва й з цією метою збільшує пропозицію грошей (збільшення пропозиції грошей повинно спричинити збільшення сукупного попиту, а відтак, повинні збільшитись і обсяги виробництва). Населення з попереднього досвіду очікує на зростання цін і діє раціонально: працівники вимагають підвищення заробітної плати, підприємці підвищують ціни, кредитори підвищують ставку відсотка, покупці більше купують. Таким чином, відбувається ріст заробітної плати та цін. А збільшення сукупного попиту внаслідок збільшення пропозиції грошей не викликає зростання обсягів виробництва, оскільки підвищення сукупного попиту повністю поглинається підвищенням цін та заробітної плати.

Згідно поглядів прихильників ТРО крива сукупної пропозиції є вертикальною і відповідає потенційному обсягу ВВП (рис.6-21). При збільшенні сукупного попиту (рис.6-21,а) раціональна поведінка суб'єктів ринку спричиняє лише зростання цін й заробітної плати, а реальний обсяг виробництва в країні залишається незмінним, оскільки підвищення рівня цін залишило незмінним реальні доходи підприємців, працівників, кредиторів. Таким чином, раціональні очікування економічних суб'єктів виключають можливість виникнення збільшення сукупної пропозиції, а існує лише сукупна пропозиція на рівні потенційного ВВП. Скорочення ж сукупного попиту, на думку прихильників ТРО, викличе протилежний ефект (рис. 6-21,б): ціни й заробітна плата знизяться, залишаючи незмінними зайнятість та реальний обсяг виробництва на рівні потенційного.

Р івень цін СПр Рівень цін СПр

Цр¹ СП¹ Цр СП

Цр СП Цр¹ СП¹

ВВП ВВП

ВВПп ВВПп

а) стабілізаційна політика, б) стабілізаційна політика,

спрямована на збільшення спрямована на зменшення

сукупного попиту сукупного попиту

Рис. 6-21. Неефективність стабілізаційної політики: ТРО

• Заперечуючи ефективність стабілізаційної політики держави, прихильники ТРО наполягають на необхідності застосування монетарного правила – річний приріст грошової маси повинен відповідати річному темпу росту реального ВВП, що дозволяє досягти макроекономічної стабільності при повній зайнятості та відсутності інфляції (див.рис. 6-15).