Розділ 2 особливості формування методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики у вищому навчальному закладі

2.1.Проблема формування методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики в умовах переходу до Болонського процесу

«Болонським» називають процес створення країнами Європи єдиного освітнього простору. Його початок був покладений підписанням в 1998 р. в місті Болонья (Італія) Болонської декларації. Сьогодні Болонський процес об’єднує 40 країн[9, С. 5].

Європейський процес, завдяки його особливим досягненням, упродовж останніх декількох років, стає більш відчутною та значущою реалією для ЄС і його громадян. Перспективи розширення разом з поглибленням відносин з іншими європейськими державами надають цій реалії ще ширших вимірів. Водночас ми є свідками дедалі більшого усвідомлення політиками та науковцями, а також громадськістю, потреби у побудові більш всеохоплюючої та спрямованої у майбутнє Європи, зокрема на основі використання і зміцнення її інтелектуального, культурного, соціального, наукового та технологічного потенціалу. „Європа знань” є на сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального та людського розвитку, а також невід'ємною складовою зміцнення й інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа спроможна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей і належності до єдиної соціальної та культурної сфери [17, С. 26].

Основні цілі Болонського процесу зводяться до наступного:

• побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

• посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти;

• досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

• формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

• підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;

• змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж [51, С. 7].

Загальновизнаним є першочергове значення освіти й освітньої співпраці для розвитку та зміцнення стабільних, мирних і демократичних суспільств, що особливо відчувається на прикладі ситуації на південному сході Європи. У Сорбоннській декларації від 25 травня 1998 року, в основу якої покладено саме такі міркування, наголошується на провідній ролі університетів у розвитку європейського культурного простору. У ній наголошується, що створення Європейського простору вищої освіти є ключовим шляхом сприяння мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту в цілому. Група європейських держав прийняла запрошення взяти на себе зобов'язання щодо досягнення визначених у Декларації цілей, підписавши її чи висловивши принципову згоду. Спрямованість декількох реформ у сфері вищої освіти, які були паралельно розпочаті в Європі, засвідчили рішучість багатьох урядів діяти. Зі свого боку, європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти, у тому числі виходячи з основоположних принципів Болонської університетської хартії 1988 року. Надзвичайно важливим є те, щоб незалежність і автономія університетів забезпечували постійну адаптацію систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до нових потреб, вимог суспільства та розвитку наукових знань [9, С. 35].

Одним з основним наслідків у організації процесу навчання у вищому навчальному закладі став перехід на кредитно-модульну систему навчання. Кредитно-модульна технологія організації навчального процесу в поточний час є однією із найбільш сучасних технологій, яка дозволяє забезпечити: підвищення якості освіти в умовах інформаційного суспільства; забезпечення освітньої мобільності кожного громадянина як з точки зору навчання у різних навчальних закладах, так і навчання протягом всього життя; надання випускникам конкурентоспроможності на європейському та світовому ринку праці

Сутність кредитно-модульної технології організації навчального процесу полягає у відпрацюванні навчального матеріалу навчальних дисциплін окремими блоками (модулями) з оцінкою знань та вмінь студента у вигляді суми балів, отриманих за окремі модулі. Модуль – це логічно завершена частина теоретичного і практичного навчального матеріалу з окремої навчальної дисципліни, яка передбачена робочою навчальною програмою, протягом відпрацювання якої здійснюється оволодіння певним навчальним об'єктом та формування певного вміння; показником навчального навантаження студента, яке необхідне для відпрацювання навчального матеріалу модуля є кредит; обсяг навчального навантаження студента для відпрацювання навчального матеріалу модуля має бути кратним половині кредиту [17, С. 211].

В основу кредитно-модульної технології організації навчального процесу покладені наступні принципи:

- перенесення центру ваги навчального процесу на самостійну роботу студентів та впровадження принципів постійного стимулювання самостійного оволодіння студентом навчального матеріалу;

- забезпечення регулярності і безперервності навчання, підвищення значення та об'єктивності поточного та підсумкового контролю;

- відмова від поточного методу навчання та перехід до індивідуальної підготовки фахівців;

- відмова від традиційних форм оцінки знань студентів, які сильно залежать від суб'єктивного підходу викладачів [17, С. 212].

При цьому вводиться таке поняття як кредит. Він відображає кількість навчальної роботи студента, необхідної для успішного завершення навчання і включає усі види занять (аудиторні заняття, консультації, самостійну роботу, екзамени та інші види навчальної діяльності); загальне навчальне навантаження кредиту ("вартість кредиту") складає 36 академічних годин.

Навчання проводиться згідно зі змістовними модулями. Змістовний модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові; змістовний модуль утворюється шляхом структурної декомпозиції навчального матеріалу модуля на навчальні елементи; змістовний модуль є основою для розробки фонду кваліфікаційних завдань модульного контролю.

Наприкінці кожного модуль-блока проводиться модульний контроль – це діагностика засвоєння студентом навчального матеріалу модуля та досягнення цілей відпрацювання модуля за допомогою фонду кваліфікаційних завдань; фонд кваліфікаційних завдань - це сукупність кваліфікаційних завдань, яка призначена для перевірки засвоєння змістовного модуля; кожне окреме кваліфікаційне завдання призначено для перевірки засвоєння окремого навчального елементу змістовного модуля та включає п'ять тестових завдань та ситуаційну (комплексну) задачу [17, С. 213].

Системою методичної освіти майбутніх учителів іноземних мов початкової школи передбачено такі організаційні форми навчання, адекватні умовам кредитно-модульної системи:

• лекції, семінарські заняття, навчальні екскурсії, консультації, спрямовані на набуття студентами методичних знань;

• практичні заняття, педагогічна практика, навчальні конференції, спрямовані на оволодіння студентами методичними навичками й уміннями;

• курсова й випускна кваліфікаційна роботи, спрямовані на контроль методичних знань, навичок і вмінь студентів [7, С. 20].

Розглянемо детальніше такі основні форми організації навчального процесу у вищих закладах освіти як лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, індивідуальні завдання, самостійна робота, поточний та підсумковий контроль.

Навчальна лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, при необхідності, засобами наочності та демонстрацією дослідів. Лекція є одним з основних видів навчальних занять і, водночас, методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни. Обсяг лекційного курсу визначається навчальним планом (робочим навчальним планом), а його тематика — робочою навчальною програмою навчальної дисципліни [11, С. 19]. На лекціях студенти набувають декларативних знань про загальноприйняті теоретичні положення методики викладання іноземних мов у початковій школі та про нові дискусійні ідеї вітчизняних і зарубіжних методистів, а також процедурних знань про технологію іншомовної освіти молодших школярів. Методичні декларативні знання, проявляючись на рівні вербального опису, є знаннями про систему й процес іншомовної освіти молодших школярів та про вчителя іноземної мови початкової школи. Методичні процедурні знання, проявляючись на рівні реальної дії, є знаннями про методи і прийоми іншомовної освіти молодших школярів на уроках і позакласних заходах та про її наукове дослідження [7, С. 19].

Лабораторне заняття – це вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого для умов навчального процесу. Дидактичною метою лабораторного заняття є практичне підтверд­ження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуття практичних умінь та навичок роботи з лабораторним устат­куванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Перелік тем лабораторних занять визначається ро­бочою навчальною програмою дисципліни [11, С. 21].

Практичне заняття – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Основна дидактична мета практичного заняття — розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи і спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів [11, С. 22]. На практичних заняттях студенти набувають декларативних і процедурних знань, демонструючи результати самостійного аналізу вправ чинних підручників і навчальних посібників, аналізуючи з викладачем методики дидактичні матеріали та проведені одногрупниками фрагменти уроків. Розігруючи у формі ділової гри "вчитель-учні-експерти" укладені самостійно фрагменти, студенти оволодівають навичками проведення уроків англійської мови в початковій школі [7, С. 20].

Семінарське заняття – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обгово­рення студентами питань з попередньо визначених тем робочою нав­чальною програмою. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди (просемінар), рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій [11, С. 24]. На семінарському занятті, обговорюючи з викладачем теоретичні питання методики викладання англійської мови в початковій школі, студенти демонструють рівень декларативних знань, набутих на лекціях та під час самостійної та індивідуальної робіт [7, С. 19].

Індивідуальні заняття є новою формою організації навчального процесу у вищих закладах освіти. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів, які виявили особливі здібності в навчанні та нахил до науково-дослідної роботи і творчої діяльності. Індивідуальні заняття проводяться, як правило, у позанавчальний час за окремим графіком, складеним кафедрою (предметною або цикловою комісією) з урахуванням потреб і можливостей студента [11, С. 25]. Протягом індивідуальної роботи студент набуває методичних декларативних та процедурних знань. Так, проводячи певне дослідження, студенти набувають декларативних знань; працюючи з комп´ютерними засобами навчання англійської мови,– процедурних знань щодо їх використання в процесах навчання, освіти, виховання й розвитку молодших школярів [7, С. 19].

Консультація — це один із видів навчальних занять. Вона проводиться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультації протягом семестру (поточні консультації, семестрові) та перед контрольним заходом (екзаменаційні) проводяться за графіком деканату факультету (відділення) [11, С. 26].

Індивідуальні завдання є однією із форм організації навчання у вищій школі, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. До індивідуальних завдань відносяться реферати, розрахункові, графічні, курсові та дипломні проекти (роботи) тощо [11,С. 28].

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом нав­чального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять [11, С. 33].

В організації навчального процесу вищих закладів освіти засто­совується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студентів з певних розділів (тем) навчальної програми, й також до виконання конкретних завдань. Форми проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання знань студентів визначаються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання студентів на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль і державну атестацію студента [11, С. 37].

Таким чином, кожен студент, що навчається за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, повинен володіти системою знань про особливості організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. На даному етапі розвитку вищої освіти Україна приймає активну участь у реалізації Болонського процесу. Після підписання Болонської декларації у 1998 році європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти, що є ключовим шляхом сприяння мобільності та працевлаштування громадян, а також розвитку контингенту в цілому. В основі сучасного навчального процесу лежить кредитно-модульна система. Згідно з неї студенти опрацьовують навчальний матеріал окремими блоками (модулями), отримуючи оцінку з кожного модуля. Протягом навчання студенти повинні відпрацювати певну кількість кредитів. Основними формами організації навчального процесу у вищих закладах освіти є лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультації, індивідуальні завдання, самостійна робота, поточний та підсумковий контроль контрольні заходи.