108 Характеристика типів та видів міжнардних розрахунків

Умови міжнародних розрахункових операцій включають готівковий платіж або розрахунок у кредит. Під готівковим розрахунком розуміють повну оплату товару до строку або в момент переходу товару чи товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця. Під розрахунком у кредит (з розстрочкою платежу) розуміють міжнародний комерційний кредит (кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортером експортеру). Банківський кредит, що надається на оплату товарів за зовн.-екон. Контрактом, принципово не вносить нічого нового в умови МР-операцій, адже розрахунки в цьому разі здійснюються безпосередньо без розстрочки платежу.

( не до кінця)………

109 Форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика.

До форм розрахунків, що застосовуються у міжнародній торгівлі, відносяться наступні (подаються за ступенем вигідності для експортера від найбільш вигідної до найменш вигідної):

• авансовий платіж;

• акредитив;

• інкасо;

• відкритий рахунок.

Авансовий платіж.

Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що постачається, є найбільш вигідною формою розрахунків для експортера і найменш вигідною для імпортера. Здійснюється такий платіж шляхом банківського переказу чи чеком.

Суть банк переказу полягає в дорученні одного банку іншому виплатити переказоотримувачу визначену суму. У формі банк переказу здійснюється також оплата інкасо, тобто банк перекази можуть поєднуватися з іншими формами розрахунків, як інкасо, а також з гарантіями.

Акредитивні розрахунки.

Ця форма МР має вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив-це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк, тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву визначену суму грошей.

Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищає експортера від валютних і політичних ризиків. Імпортеру ж акредитив не є таким вигідним, бо передбачає іммобілізацію на акредитивному ринку, а це гальмує оборотність його коштів.

Акред форма розрахунків є досить складною й дорогою, так як за виконання акредитивних операцій (авізування, підтвердження, перевірку документів, платежі) банки стягують вищу комісію, ніж за операції при інших формах розрахунків. До того ж, для відкриття акредитиву імпортер бере банківський кредит, а сплата процентів призводить до подорожчання цієї форми розрахунків.

Інкасо.

Це банківська операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Розрахунки при інкасо здійснюються у відповідності з “Уніфікованими правилами з інкасо”, прийнятими Міжнародною торговою палатою. Для експортера все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантують оплату до того, як імпортер отримає товар. Але при інкасо існує певний ризик, бо мід відвантаженням товару, передачею документів банку і оплатою завжди буває перерва, під час якої може відбутися зміна кон’юнктури ринку чи платоспроможності імпортера.

Імпортери погоджуються на на інкасові операції частіше, ніж на акредитивну форму розрахунку, і віддають перевагу документарному інкасо. А банки, звичайно, за виконання інкасо стягують комісійні.

Розрахунки по відкритому рахунку.

Це форма розрахунку, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок імортера гроші.

Відкр рахунок викор-ся, як правило, при розрахунках між:

• фірмами, пов’язаними традиційними торговими відносинами;

• ТНК та їхніми закордоними філіями при експортному постачанні;

Змішаними фірмами за участю експортера.

110. Платіжний баланс, його структура та показники. Відповідно до міжнародного розподілу праці та в зв´язку з тісними економічним, торгівельним, науковим, культурним та іншими відами співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує складання платіжного балансу – балансу угод, укладених протягом року між фізичними особами, підприємствами та урядовими організанізаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає зв*язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами,які вона(та її суб*єкти господарювання) здійснює іншим країнам. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками інших країн. За формою складання ПБ визначається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни та резидентами інших країн (нерезидентами). ПБ базується на принципах бухобліку: кожна економічна операція має подвійний запис – за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економ. операцій є за суттю обміном економічними цінностями. Відповідно до Керівнничтва МВФ ПБ складається з двох великих розділів: 1) балансу поточних операцій (з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти) 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів (інвестиційна діяльність, операції з активами та зобов*язаннями). Всі операції, що враховуються в ПБ, поділяють на платежі, обміни, трансферти, міграцію, умовно-розрахункові операції, операції із зміни вартості, рекласифікацію претензій та зобов*язань. Відповідно до Керівництва кредитові проводки оформляюиться за : а) реальні експортні ресурси: б) фінансові елементи, що відображають скорочення іноземних активів або збільшення пасивів. Дебетові прводки реєструються за: а) реальні імпортні ресурси б) фінансові елементи, що відображають збільшення активів або зменшення пасивів. Звичайно публікуються схеми балансу за повною (детальною) структурою, в агрегованому вигляді: А. Баланс поточних операцій(торговельний баланс+баланс послуг, доходів від закордонних інветицій та платежів за ними і односторонніх переказів) В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал С. Інший короткостроковий капітал. D. Помилки та упущення Е. Компенсуючі статті F. Надзвичайне фінансування G. Зобов*язання, що утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів. Та в аналітичній формі. Система розрахунків ПБ унікальна в тому плані, що вона фоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються, а які погано, проте відображає реальні потоки між даною країною з іншим світом.