Особливості національно-визвольного руху в Африці

До початку ХХ століття завершився колоніальний розподіл Африки європейськими державами. Площа колоній становила понад 90 % території континенту. Лише двом африканським країнам — Ефіопії і Ліберії — вдалося зберегти свою незалежність.

Збройне вторгнення європейців та їхня колонізаторська політика викликали піднесення національно-визвольного руху. Історичні особливості його виникнення і розвитку були тісно пов’язані з рівнем і специфікою суспільного розвитку народів Африки, а також формами й методами колоніального управління в різних частинах континенту, етнічними й національними особливостями місцевого населення. Національно-визвольний рух набував різних форм.

Досить часто народні рухи набували форм збройної боротьби, спрямованої проти колоніальних загарбань європейців. Такі рухи найчастіше очолювали представники феодальної і релігійної верхівок. Наприклад, такий рух під керівництвом духовного лідера Махді розгорнувся проти англійців у Східному Судані (повстання махдістів). Лише забезпечивши собі повну перевагу в збройних силах, англійці в 1899 р. здобули перемогу над махдістами. Протягом 1904–1907 рр. народи Південно-Західної Африки гереро і готтентоти під проводом своїх племінних вождів героїчно боролися проти німецьких колонізаторів.

Деякі африканські правителі й вожді намагалися запобігти колоніальним загарбанням, використовуючи суперечності між західними державами, переймаючи європейський досвід у модернізації своїх країн. Саме така політика дозволила імператорові Ефіопії Менеліку IІ здобути перемогу у війні 1895–1896 рр. над італійськими колонізаторами, що вторглися в країну.

У другій половині ХIХ — на початку ХХ століття в африканських колоніях почалося формування ідеології націоналізму і становлення політичних форм антиколоніальної боротьби. Носіями націоналістичних ідей були в основному представники нових суспільних верств — інтелігенції і дрібної буржуазії. З’являються перші політичні організації корінного населення: Партія Батьківщини і Національно-ісламська партія в Єгипті, Африканський національний конгрес у Південній Африці, Товариство захисту прав аборигенів Золотого Берега (Гана) та ін.

Усе це свідчило про те, що на початку ХХ століття почала назрівати криза колоніалізму в Африці. Однак шлях багатьох африканських народів до незалежності проліг крізь довгі десятиліття героїчної боротьби.