7. У чому сутність поняття μίμξσίς (мімесис) в теорії пізнання Платона та його значення для філософії і науки?

У Платона зустрічається і старе обрядове значення терміна, але поступово під впливом Сократа він починає застосовувати його по відношенню до скульптури, живопису і поезії; спочатку обмежено (наприклад, «наслідувальної» називав лише трагедію, а епічну поезію - описової), але в кінцевому рахунку розширює його рамки до всіх трьох мистецтв повністю. При цьому мимесис стає у Платона актом пасивного копіювання зовнішньої сторони (видимості) речей. З його точки зору, наслідування - це не той шлях, який веде до істини.

конспект:

Мімесис - наслідування

чуттєві предмети лише наслідують ідеї

сенс – вираження в поняттях того, що хотів сказати автор, це наслідування

Людина намагається подолати відмінність ідеї та її вираження. Для людини це процес кінцевий, для людства – нескінченний.

Ерос – намагання скоротити цю відмінність, прагнення до прекрасного, досконалого

8. У чому сутність вчення Платона про душу, класифікації людських душ та їх соціальних функцій?

Як виникли душі?

Деміург закликав богів, щоб вони утворили смертну частину людських істоти, Сам же він утворив його безсмертну частину - душу.

Виходить, що індивідуальні душі те саме Світової Душі. Вони - посередні початку між ідеєю і явищем і як такі утворюють і одушевлюють людські тіла, повідомляючи їм розум і пізнання. Душа є життя; вона настільки причетна до ідеї життя, що смерть не може увійти в неї, вона має простоту, єдність, чистоту, розум.

Мандрівка душі

Душі поміщаються спочатку на зірках, і під час небесного кола кожна душа споглядає надзоряні світ, набираючись істини; потім вони сходять на землю з волі Деміурга і втілюються в люд. тілах. Всі перші душі з'явилися в чоловічому образі. Якщо під час земного свого життя душа дотримується своє божественне походження і твердо противиться потягам тіла, то після смерті його вона повертається знову на свою зірку.

В іншому випадку, піддавшись плоті, вона переселяється в нижчі форми; якщо потім вона не поліпшується морально, вона падає ще нижче, будучи спершу в тілі жінки, потім втілюючись в тілі тварин і птахів. Порода тварин, в які переселяється душа, залежить від характеру, який був у людини за життя.

Дуалізм душі

Два потяги

В людській душі з самого початку існують 2 потяги: 1) до спорідненого їй бож. і вічного і 2) до земного, матеріального. Ці потяги борються в ній, але нерозумне бажання фатально захоплює її з вищих сфер до земного життя. Душа спочатку втілюється в чол. тілі; потім, після життя її на землі, вона протягом 1000 років або несе покарання за свої гріхи, за рабство тілу, або вкушає блаженство в нагороду за помірність. Після 3 доброчесних життів на землі душа повертається в небесну сферу, звідти років через 10000 років знову пошле її на землю.

Людина - перетин двох світів

Пізнати вищу Реальність людина здатна тому, що вона не вичерпується тілом; в її душі є якась точка - дух, або, як його називає Платон, «розум», який є перетином двох світів. Людина у своєму земному житті належить одночасно двом вимірам. "Душа" лише на певний термін пов'язана з тлінним тілом, а сама вона, на відміну від тіла, подібна «божественному, безсмертному, розумопоглинаючому». Вона є головним початком у людині і покликана керувати тілом.

Потім через прагнення до життя душа зазнає нові втілення (метемпсихоз) і позбавляється своєї частки в спілкуванні з божественним. Уникнути «кола народжень» допомагає філософія, лише одна вона здатна "звільнити" душу, вона робить життя мудреця піднесеної і вчить не боятися смерті.

--

Душі були створені Деміургом при створенні всього чуттєвого світу, і вони носяться в цьому ідеальному світі, споглядаючи ідеї, отримуючи все знання у всій його повноті і досконало. Потім в результаті деяких причин ці душі виявляються на землі, душа втягується в тіло. Платон (слідом за піфагорейською традицією) вважає тіло могилою, тюрмою для душі. Душа, опинившись в цьому тілі, забуває все ті ідеї, які вона споглядала, знаходячись до свого народження в ідеальному світі. Проте, зустрічаючись з різними явищами, поняттями, предметами цього світу, душа згадує і ті ідеї, які вона спостерігала до свого втілення в тіло. І таким чином вона набуває знання.

4 докази безсмертя душі.

1ий доказ, бо мертве виникає з живогоВсе виникає з протилежного: гірке з солодкого, біле з чорного, рух виникає зі спокою і навпаки. Все змінюється, все перетворюється на свою протилежність. Тому, якщо ми знаємо, що після життя нас чекає смерть, то ми можемо зробити і зворотний висновок. Якщо мертве виникає з живого, стверджує Сократ, то і живе виникає з мертвого. Тому немає істотної зміни, і душі до народження перебувають в Аїді.

2ий доказ: від анамнесіс. Оскільки знання є пригадування, то душа існувала до народження.

3ій доказ: від простоти душі

4ий доказ: сама душа є ідея душі

Склад душі

• чуттєва (відчуття)

• афективна (воля)

• розумна (розум)