- •Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагог. Наук. Взаємозв’язок пед. Та ін. Наук про людину. Роль я. А. Коменського у становленні пед. Як науки.
- •2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к. Ушинський, в. Сухомлинський).
- •3. Методи наукових педагогічних досліджень, їх хар-ка. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.
- •4. Фактори розвитку особистості. Особливості виховного процесу в сучасному соціумі.
- •7. Колектив як фактор розвитку особистості. Структура і динаміка розвитку. Учнівського колективу. Теорія колективу а. Макаренка.
- •9. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв'язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.
- •10.Виникнення та розвиток ідеї всебічного та гармонійного розвитку особистості в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •11. Виховання як суспільне явище та як педагогічна категорія. Генезис уявлень про мету виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки.
- •12. Поняття «зміст виховання». Соціокультурна обумовленість еволюції поняття «зміст виховання» в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •13. Закономірності та принципи виховання. Національне виховання в сучасному соціокультурному просторі україни.
- •Загальні закономірності і принципи виховання
- •16. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.
- •17. Поняття метод виховання. Класифікація методів виховання (за вибором).
- •19. Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки (я. Коменський, а. Дістервег, і. Гербарт, к. Ушинський, б. Грінченко).
- •20. Поняття про методи та прийоми навчання. Класифікація методів навчання.
- •21. Сутність процесу навчання. Майстерність вчителя в активації пізнавальної діяльності школярів на уроці.
- •22. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
- •23. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
- •24. Розвиток форм навчання в історії педагогіки. Типи та структура сучасного уроку. Учитель як автор та співавтор уроку.
- •25. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
- •26. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти україни.
- •28. Сучасні підходи до оцінювання знань, умінь і навичок. 12-бальна система оцінювання.
- •29. Поняття «педагогічна технологія». Технологічний підхід до організації навчання. Характеристика технології розвиваючого навчання.
- •31. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці в. Сухомлинського.
- •33. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
- •34. Основні методи пед. Взаємодії методи пед. Взаємодії в діяльності а. Макаренка.
- •35. Педагогічна спостережливість та увага в діяльності вчителя. Основні властивості уваги та способи її активації в процесі навчання.
- •36. Поняття педагогічного спілкування., його особливості, функції та види. Стилі пед. Спілкування.
- •37. Конфліктні ситуації у пед. Процесі. Шляхи, умови і засоби розв'язання конфліктних ситуацій.
- •38. Діяльність вчителя як творчий процес. Методи активації творчої діяльності учнів.
- •39. Основні цілі, завдання, принципи та форми взаємодії школи та сім`ї. Майстерність вчителя у роботі з батьками. Макаренко та Сухомлинський про роботу з батьками.
- •40. Укр. Пед. Думка к. 19 – поч. 20 ст. (б., Грінченко, с. Русова, х.Алчевська)
21. Сутність процесу навчання. Майстерність вчителя в активації пізнавальної діяльності школярів на уроці.
Процес навчання – цілеспрямована двостороння взаємодія вчителя та учня, яка спрямована на володіння знаннями, вміннями, навичками, на їх розвиток та виховання. Хар-ні ознаки процесу навчання: двобічний характер, спільна діяльність, пед.керівництво, планомірна спец орг.-ція і управління, цілісність і єдність, відповідність закономірностям вікового розвитку учнів, управління розвитком і вихованням учнів. Осн. рушійною силою процесу навчання є протиріччя між зростаючими вимогами сус-ва до процесу навчання, які визначаються соц.-економ. прогресом і становищем освіти в даний період. Активації пізнавальної діяльності сприяють: позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоції, викликані навчальною діяльністю, тісний зв'язок навчання з життям, взаєморозуміння між вчителем і учнями, використання на практиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок, систематичне повторення вивченого, варіантність та різноманітність вправ, робота щодо засвоєння важкого матеріалу доступними методами, проблемне навчання, диференціювання матеріалу відповідно до навчальних можливостей учнів, використання сучасних технічних засобів навчання, уміння вчителя враховувати психічний стан учнів і стадії їх психічного розвитку.
22. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
У процесі суспільно-економічного розвитку склалися певні види навчання. Тип навчання – це спосіб і особливості організації мислительної діяльності людини. В історії розвитку шкільництва сформувалися такі види навчання: догматичне, пояснювально-ілюстративне, проблемне, модульно-розвивальне.
Проблемне – інтегроване поняття, що поєднує в собі принцип розвивального навчання, принципи й методи диференційованого підходу, інноваційність. Методи: проблемний виклад знань, частково-пошуковий,пошуковий, дослідницький.
Програмоване – кероване навчання з оптимальним зв’язком, тобто програма пізнавальної діяльності учнів. Осн. три уявлення про навчання: 1)як процес керування, 2)інформаційний процес, 3)індивідуалізований процес.
Модульне – це орг.-ція взаємопов’язаних засобів, кожен з яких виконує свою цільову та змістову ф-цію навчання. Кожен змістовий модуль включає наступні блоки: цільовий, змістовний, операційний, методичний, контрольний.
Інтегроване.
Особистісно-орієнтоване.
23. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
Урок – це форма організації навчання, коли учитель проводить заняття в класній кімнаті постійним складом учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного і психічного розвитку, за розкладом і регламентом. Впродовж своєї історії учителі та вчені-педагоги постійно працювали над удосконаленням класно-урочної системи.
Я. А. Коменський (1592-1670), скориставшись багаторічним досвідом братських шкіл України, інших слов'янських країн, дав наукове обґрунтування класно-уросної форми навчання: дидактичних засад, наповнюваності класів, розкладу, регламенту, структури уроку, діяльності вчителя. Це стало фундаментом подальшої розбудови уроку. У 20-у рр. в радянській школі під впливом течії пролетарської культури була спроба відмовитись від уроку. Проте це тільки зашкодило шкільній справі. Тому на початку 30-х урок нову став основною формою організації навчання.
Вимоги до сучасного уроку. В поглядах на вимоги до уроку необхідно дотримуватися 2-х підходів: загально педагогічного і методичного. Ми будемо розглядати загально педагогічні вимоги, які є базою для творчого розвитку вимог до уроку щодо особливостей фахових методик.
Можна виділити такі групи загально педагогічних вимог до уроку: санітарно-гігієнічні (оптимальний повітряний режим, правильне освітлення, належний тепловий режим, чергування різних видів навчальної діяльності, відповідність меблів індивідуальним особливостям учня), психолого-фізіологічні (необхідно враховувати особливості психічного і анатомо-фізіологічного розвитку учнів;розвиток позитивних емоцій), дидактичні (створення ситуації для дії рушійної сили навчання, робота формування мотивів навчання, врахування логіки навчального процесу та структури процесу учіння, оптимальний підхід до вибору методів та засобів навчання), виховні (досягнення мети всебічного розвитку учнів, виховання через чітку організацію навчально-виховного процесу).