4.8. Актуальність проблеми суїциду

Суїцид розглядається як основна причина, що призводить до смерті людей у всьому світі, тому він є основною суспільною проблемою. Суїцид – це свідомий, умисний та швидкий намір позбавити себе життя. З точки зору соціології – самогубство одна з моделей девіантної поведінки, що є різновидом соціальної патології. На думку Е. Дюркгейма самогубством називається всякий смертний випадок, який прямим чи непрямим чином походить від позитивного чи негативного акту, здійсненого самою жертвою, котра наперед знала можливі наслідки свого вчинку [2, с. 9]. Самогубство – соціальне явище яке має значне поширення у світі і займає сумне третє місці за смертністю. Щорічно декілька мільйонів людей у світі роблять невдалі спроби суїциду. І.В. Білозерцев наводить такі статистичні дані: щодня близько 1 200 жителів Землі ставлять крапку в своєму житті і ще 7 500 намагаються це зробити. Сучасне суспільство є нестабільним, стресогенним для індивіда. Люди часто переживають кризові ситуації. Питання суїцидальної поведінки стало сьогодні надто актуальним. Тому в останні роки в багатьох країнах світу інтенсивно розвивається нова наука – суїцидологія – міждисциплінарна область знань [1, с. 19]. У США суїцид займає місце у першій десятці причин смерті, ставши причиною смерті приблизно 1,5% всіх смертей. Щорічне число суїцидів, які сталися після 1980 року, в середньому складають 30 000 на рік, відповідно перевищуючи число смертей від вбивств.

Складна економічна ситуація, політична нестабільність, зневіра людей у краще майбутнє виводить Україну на одне з «високих» місць серед країн світу за рівнем самогубств серед населення. На 100 тис. населення припадає 22 суїцидів. Особливо тривожним є те, що серед суїцидентів значна кількість молодих людей. За останні 30 років рівень самогубств, особливо серед молодих людей (18 – 30 років) зріс на 150%. Це зростання поєднується з ростом частоти депресій та зловживання психоактивними речовинами [1, с. 8]. За дослідженнями професора Л.М. Юр’євої на початку ХХ ст. у Росії самогубство скоювали 3 чол. на 100 тис. населення. У 1996 році ця цифра становила майже 40 чол. У світі щохвилини ким-небудь робиться спроба звести рахунки з життям і, що скорботно, у 60-70 випадках вона закінчується смертю. Дослідники А.Г. Амбрумова і Л.І. Постовалова, враховуючи існуючий стан речей, назвали ХХ ст. століттям самогубств [9, с. 173].

З самогубством пов’язані серйозні проблеми адаптації до нових ринкових умов існування, хронічні захворювання, стресові ситуації, емоційна нестійкість, неадекватне сприйняття навколишнього середовища, економічні та сімейні проблеми, психічні захворювання (шизофренія), алкоголізм, наркоманія, самотність (особливо людей похилого віку), депресія, конфлікти з батьками, невдале кохання, душевна біль, фінансові борги та багато інших надзвичайно різноманітних проблем.

Суїциденти полишають себе життя в основному через повішання, утоплення, удушення газом, стрибком з великої висоти, розрізанням вен на руках, отруєння хімічними речовинами тощо. Повішання – провідний засіб суїциду у всьому світі. У той же час, у США біля 60%, у Канаді 30% – стріляються. 18% американців-самогубців для скоєння самогубства вживають велику дозу лікарських препаратів. Дослідники також висловлюють припущення, що певний відсоток ДТП з однією жертвою – є фактично суїцидентними. Але це лише здогадки. Лише 15-20% самовбивць залишають посмертні записки.

Самовбивство має давню історію. Самогубством покінчили життя єгипетська цариця Клеопатра, старогрецький філософ, засновник атомічної теорії Демокріт, філософ-кіник, учень Антисфена Діоген Сінопський, філософи Сократ, Хрісіпп, Аркесілай, письменник і поет Ератосфен Киренський, римський філософ-стоїк Сенека (Молодший), легендарний автор «Іліади» і «Одісеї» Гомер, німецький письменник Альсберг Макс, японський письменник Арима Йортіка, російський письменник і філософ А.Н. Радищев, російські письменники і поети граф О.К. Толстой, М.В. Успенський, І.А. Болдирєв, Ю.І. Галич, В.І. Гаршин., В.В. Гофман, радянські письменники і поети Віктор Дмитрієв, Олександр Фадєєв, Сергій Єсєнін, Володимир Маяковський, Марина Цвєтаєва, Юлія Друніна, американські письменники Джек Лондон, Еббі Гофман, Ернест Хемінґуей, австрійський письменник автор «Бравого солдата Швейка» Стефан Цвейг, китайський поет Цюй Юань, засновник психоаналізу Зігмунд Фройд, німецький психіатр А.С. Кронфельд. Самогубства підтримували у своїх працях Епікур, Сократ, Девід Юм, Джон Донн, Фрідріх Ніцше, Монтень. Цікавість до самогубств виявляли і окремі російські письменники, особливо Ф.М. Достоєвський. Читаючи його романи постійно стикаєшся з літературними героями, які наклали на себе руки.

Отже, вивчаючи досвід минулого є можливість запобігти вчиненню суїциду окремими членами нашого суспільства.