- •Концепція курсу
- •Частина і
- •Навчально-тематичний план курсу «Соціологія девіантної поведінки». Аудиторна робота
- •2. Розподіл начальних годин
- •3. Навчально-методична карта навчальної дисципліни
- •4. Тематика лекційного курсу «Соціологія девіантної поведінки»
- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку: історична ретроспектива
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище. Суїцид та проблеми його подолання
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності.
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •5. Семінарські заняття
- •6. Теми рефератів
- •7. Вимоги до написання реферату
- •8. Теми контрольних робіт
- •9. Порядок поточного і підсумкового контролю
- •10. Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю
- •11. Тести.
- •12. Питання до заліку
- •Частина 2 Лекційний курс
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •1.1. Визначення девіантної поведінки
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •1.2. Причини девіації
- •1.3. Критерії девіатної поведінки
- •1.4. Соціальні норми
- •1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
- •1.6. Формальні й неформальні соціальні норми
- •1.7. Критерії соціальних норм
- •1.8. Соціальний контроль
- •1.10. Питання для самоконтролю
- •1.11. Використана література
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку.
- •2.1. Девіація: історична ретроспектива
- •2.2. Мислителі епохи Еллінізму про людську поведінку
- •2.3. Середньовічна філософія про поведінку людини
- •2.4. Філософи епохи Відродження про поводження індивіда
- •2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
- •2.6. Німецька класична філософія про поведінку людини
- •Этика Иммануила Канта
- •Категорический императив
- •2.7. Хх століття: девіантна поведінка
- •2.9. Питання для самоконтролю
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки
- •3.1. Історія соціології злочинності
- •3.2. Актуальність проблеми злочинності
- •3.3. Поняття злочину
- •3.4. Причини формування злочинності
- •3.5. Класифікація та типологія злочинців
- •3.7. Питання для самоконтролю
- •3.8. Використана література.
- •3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
- •3.10. Актуальність проблеми алкоголізму
- •3.11. Причини вживання алкоголю
- •3.12. Види алкоголізму: характеристика
- •3.13. Молодіжне пияцтво та його наслідки
- •3.14. Соціальні проблеми алкоголізму
- •Питання для самоконтролю
- •3.17. Використана література
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •4.1. Історія проституції.
- •4.2. Актуальність проблеми проституції
- •4.3. Визначення проституції.
- •4.4. Проституція в Україні.
- •4.5. Сутинерство та звідництво
- •4.6. Категорії і типи представниць секс-бізнесу
- •Суспільне ставлення до проституції
- •4.9. Питання для самоконтролю
- •4.10. Використана література
- •4.7. Історія суїциду.
- •4.8. Актуальність проблеми суїциду
- •4.9. Засоби вчинення суїциду
- •4.10. Проблеми суїциду: позасуспільні чинники самогубств
- •4.11. Соціальні чинники самогубств
- •4.12. Причини самогубств
- •4.13. Причини підліткового суїциду
- •4.15. Питання для самоконтролю
- •4.16. Використана література
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •5.1. Історичні аспекти наркотизму
- •5.2. Актуальність проблеми наркоманії
- •5.3. Поширення наркотиків
- •5.4. Шляхи залучення до наркотиків.
- •5.5. Вплив наркотиків на людину
- •5.6. Типи споживачів наркотичних речовин
- •5.8. Питання для самоконтролю
- •5.9. Використана література
- •5.10. Історія віл/снід
- •5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
- •5.12. Шляхи зараження віл-інфекцією
- •10 Основних факторів, які необхідно знати про віл-інфекцію та снід
- •5.14. Питання для самоконтролю
- •5.15. Використана література
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
- •6.2. Технології профілактики девіантної поведінки
- •6.3. Профілактика злочинної поведінки
- •6.4. Профілактика алкоголізму
- •6.5. Профілактика проституції
- •6.6. Профілактика суїцидальної поведінки
- •6.7. Профілактика наркотичної залежності і віл/сніДу
- •6.9. Питання для самоконтролю
- •6.10. Використана література
- •Частина 3 Довідкова інформація Законодавство про віл/снід
- •Частина 1
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки.
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •Частина 3 Довідкова інформація
4.8. Актуальність проблеми суїциду
Суїцид розглядається як основна причина, що призводить до смерті людей у всьому світі, тому він є основною суспільною проблемою. Суїцид – це свідомий, умисний та швидкий намір позбавити себе життя. З точки зору соціології – самогубство одна з моделей девіантної поведінки, що є різновидом соціальної патології. На думку Е. Дюркгейма самогубством називається всякий смертний випадок, який прямим чи непрямим чином походить від позитивного чи негативного акту, здійсненого самою жертвою, котра наперед знала можливі наслідки свого вчинку [2, с. 9]. Самогубство – соціальне явище яке має значне поширення у світі і займає сумне третє місці за смертністю. Щорічно декілька мільйонів людей у світі роблять невдалі спроби суїциду. І.В. Білозерцев наводить такі статистичні дані: щодня близько 1 200 жителів Землі ставлять крапку в своєму житті і ще 7 500 намагаються це зробити. Сучасне суспільство є нестабільним, стресогенним для індивіда. Люди часто переживають кризові ситуації. Питання суїцидальної поведінки стало сьогодні надто актуальним. Тому в останні роки в багатьох країнах світу інтенсивно розвивається нова наука – суїцидологія – міждисциплінарна область знань [1, с. 19]. У США суїцид займає місце у першій десятці причин смерті, ставши причиною смерті приблизно 1,5% всіх смертей. Щорічне число суїцидів, які сталися після 1980 року, в середньому складають 30 000 на рік, відповідно перевищуючи число смертей від вбивств.
Складна економічна ситуація, політична нестабільність, зневіра людей у краще майбутнє виводить Україну на одне з «високих» місць серед країн світу за рівнем самогубств серед населення. На 100 тис. населення припадає 22 суїцидів. Особливо тривожним є те, що серед суїцидентів значна кількість молодих людей. За останні 30 років рівень самогубств, особливо серед молодих людей (18 – 30 років) зріс на 150%. Це зростання поєднується з ростом частоти депресій та зловживання психоактивними речовинами [1, с. 8]. За дослідженнями професора Л.М. Юр’євої на початку ХХ ст. у Росії самогубство скоювали 3 чол. на 100 тис. населення. У 1996 році ця цифра становила майже 40 чол. У світі щохвилини ким-небудь робиться спроба звести рахунки з життям і, що скорботно, у 60-70 випадках вона закінчується смертю. Дослідники А.Г. Амбрумова і Л.І. Постовалова, враховуючи існуючий стан речей, назвали ХХ ст. століттям самогубств [9, с. 173].
З самогубством пов’язані серйозні проблеми адаптації до нових ринкових умов існування, хронічні захворювання, стресові ситуації, емоційна нестійкість, неадекватне сприйняття навколишнього середовища, економічні та сімейні проблеми, психічні захворювання (шизофренія), алкоголізм, наркоманія, самотність (особливо людей похилого віку), депресія, конфлікти з батьками, невдале кохання, душевна біль, фінансові борги та багато інших надзвичайно різноманітних проблем.
Суїциденти полишають себе життя в основному через повішання, утоплення, удушення газом, стрибком з великої висоти, розрізанням вен на руках, отруєння хімічними речовинами тощо. Повішання – провідний засіб суїциду у всьому світі. У той же час, у США біля 60%, у Канаді 30% – стріляються. 18% американців-самогубців для скоєння самогубства вживають велику дозу лікарських препаратів. Дослідники також висловлюють припущення, що певний відсоток ДТП з однією жертвою – є фактично суїцидентними. Але це лише здогадки. Лише 15-20% самовбивць залишають посмертні записки.
Самовбивство має давню історію. Самогубством покінчили життя єгипетська цариця Клеопатра, старогрецький філософ, засновник атомічної теорії Демокріт, філософ-кіник, учень Антисфена Діоген Сінопський, філософи Сократ, Хрісіпп, Аркесілай, письменник і поет Ератосфен Киренський, римський філософ-стоїк Сенека (Молодший), легендарний автор «Іліади» і «Одісеї» Гомер, німецький письменник Альсберг Макс, японський письменник Арима Йортіка, російський письменник і філософ А.Н. Радищев, російські письменники і поети граф О.К. Толстой, М.В. Успенський, І.А. Болдирєв, Ю.І. Галич, В.І. Гаршин., В.В. Гофман, радянські письменники і поети Віктор Дмитрієв, Олександр Фадєєв, Сергій Єсєнін, Володимир Маяковський, Марина Цвєтаєва, Юлія Друніна, американські письменники Джек Лондон, Еббі Гофман, Ернест Хемінґуей, австрійський письменник автор «Бравого солдата Швейка» Стефан Цвейг, китайський поет Цюй Юань, засновник психоаналізу Зігмунд Фройд, німецький психіатр А.С. Кронфельд. Самогубства підтримували у своїх працях Епікур, Сократ, Девід Юм, Джон Донн, Фрідріх Ніцше, Монтень. Цікавість до самогубств виявляли і окремі російські письменники, особливо Ф.М. Достоєвський. Читаючи його романи постійно стикаєшся з літературними героями, які наклали на себе руки.
Отже, вивчаючи досвід минулого є можливість запобігти вчиненню суїциду окремими членами нашого суспільства.
