5. Сутність виробничо-технологічної кризи та її місце в ланцюгу кризових явищ на підприємстві
З огляду на неабияку роль виробничої діяльності в досягненні підприємством своїх цілей достатньо важливою видається ідентифікація об'єкта дослідження — механізмів розвитку локальної виробничо-технологічної кризи. Чітке окреслення процесів формування кризових явищ, які безпосередньо стосуються виробничої сфери, дозволяє прийняти більш виважені рішення з ефективного розв'язання проблем, що у ній виникають.
У дослідженнях, присвячених проблемам виробництва, досить часто вживають термін «операційна система», цілком слушно вважаючи їх тотожними. Водночас між термінами «виробництво» та «операції» існує певна відмінність: якщо під виробництвом розуміють переважно виготовлення товарів та переробку сировинних ресурсів, до складу операцій залучають ще й надання різноманітних послуг. Тому лише повну виробничу підсистему підприємства вважають доречним ототожнювати з його операційною системою, яка, в свою чергу, складається з трьох підсистем:
трансформувальної підсистеми, яка безпосередньо перетворює вхідні потоки (ресурси) підприємства у його вихідні результати. До неї відносяться виробничі підрозділи — заготівельний, складальний цехи тощо;
підсистеми забезпечення, що виконує допоміжні стосовно трансформуючої підсистеми функції (цех енергопостачання, транспортний, ремонтний цехи, складське господарство);
підсистеми планування і контролю, основними функціями якої є організація діяльності трансформуючої підсистеми та координація її роботи з іншими підсистемами підприємства (відділ виробничих потужностей, контролю якості, диспетчерський відділи).
Невід'ємним елементом трансформувальної підсистеми, поряд із обладнанням та виробничими приміщеннями, є технології, що використовуються у виробничих процесах. Зважаючи на те, що на промислових підприємствах присутні переважно всі зазначені підсистеми та елементи, надалі, використовуючи терміни «виробнича підсистема» або «виробничо-технологічна підсистема» підприємства, ми матимемо на увазі їхню повну тотожність із категорією «операційна система».
Головна мета виробничої підсистеми підприємства полягає у своєчасній, якісній та економічно ефективній переробці його вхідних ресурсів у необхідний обсяг кінцевого продукту (товарів, послуг або робіт) для задоволення попиту споживачів цього підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на відповідних ринках.
Досягнення цієї мети відбувається в тісній взаємодії практично всіх підсистем підприємства.
Зі спрощеної моделі функціонування підприємства випливає, що у межах системи більш високого рівня (зовнішнього середовища) процес перетворення вхідних елементів у вихідні результати починається з діяльності підсистеми постачання, що забезпечує підприємство необхідними ресурсами. Потрапляючи у виробничу підсистему, внаслідок застосування трансформаційних процесів (технологій) вони перетворюються та набувають вигляду кінцевого продукту (товару, наданої послуги, виконаної роботи). Доведенням кінцевого продукту до споживача опікується підсистема збуту, яка спрямовує отримані надходження (готівку) у фінансову підсистему. Остання завершує господарський цикл, надаючи кошти підсистемі постачання для закупівлі нової партії ресурсів та початку нового циклу.
Управлінська підсистема регулює та координує функціонування усіх підсистем підприємства для узгодження результатів їх діяльності та досягнення загальної мети.
Виробничо-технологічна криза — це стан функціонування виробничої підсистеми, що характеризується збоями, які негативно впливають на діяльність інших підсистем підприємства та перешкоджають або унеможливлюють досягнення ними встановлених цілей.
Класифікація виробничо-технологічних криз
Кращого розуміння сутності кризи будь-якого типу можна досягти шляхом ознайомлення з результатами досліджень стосовно класифікації цього явища.
Основні види виробничо-технологічних криз можна виокремити за кількома критеріями.
1 • За глибиною змін технології конкурентів та змін попиту: • криза вдосконалення окремих параметрів продукції (неспроможність покращити властивості продукту, що не сприймаються споживачами);
• криза
технології виготовлення продукту
загалом (неспроможність
принципово змінити технологію виготовлення
продукту
на таку, що надає відчутні конкурентні
переваги);
2. За темпами розвитку:
обвальна (миттєва) — пов'язана із революційними технологічними нововведеннями, відбувається швидко та несподівано;
швидка — пов'язана зі швидкими еволюційними та технологічними змінами;
повільна — пов'язана зі стабільною технологією.
3. За широтою охоплення:
вузька — стосується окремої ділянки (переділу) виробництва;
середня — охоплює більшість виробничих підрозділів, проте є можливості налагодження виробничого процесу;
широка — охоплює усе підприємство, свідчить про системний, стратегічний характер кризи виробництва, оскільки виробничий потенціал неспроможний випускати продукцію, яка користується попитом.
4. За місцем виникнення:
криза етапу (стадії) технологічного процесу (через виконання неповного циклу технологічних процесів, неякісне обслуговування устаткування);
криза підрозділу (через відсутність сполучення потужностей заготівельного та основного виробництва, перевантаження ремонтного підрозділу);
криза виробничої підсистеми (через використання застарілих технологій, низький рівень оперативно-календарного планування).
5. За сферою походження:
зовнішня (внаслідок впровадження конкурентами прогресивних науково-технічних розробок, порушення виробником умов гарантійного обслуговування обладнання);
внутрішня (внаслідок зниження рівня стандартизації та уніфікації продукції, неякісна конструкторська технологічна підготовка виробництва нової продукції).
6. За можливістю передбачення:
прогнозована (внаслідок сезонного коливання ділової активності, зміни пріоритетів діяльності);
непрогнозована (внаслідок технологічних аварій, введення міжнародних обмежень на використання певних матеріалів).
Класифікація симптомів виникнення виробничої кризи та їх співвідношення
Симптоми, за допомогою яких можна визначити наявність кризових явищ у виробничій підсистемі підприємства, можна поділити так:
загальні, тобто такі, що характеризують виникнення кризи будь-якого типу, і виробничо-технологічної в тому числі;
специфічні — сигнали про появу та розвиток саме виробничо-технологічної кризи.
Вихідним моментом у процесі розпізнавання кризи є ідентифікація відхилень (зміни) певних показників діяльності (стану) підприємства, тобто оцінка їхньої динаміки порівняно з нормальним (прийнятним) або раніше зафіксованим рівнем. Тому всі без винятку симптоми виробничо-технологічної кризи, як і будь-якої іншої локальної кризи, пов'язані з динамічними характеристиками показників, що відбивають ті чи інші аспекти функціонування підприємства.
До загальних симптомів виробничо-технологічної кризи відносять такі:
1. У сфері «виходів» підприємства:
зменшення обсягів реалізації продукції;
скорочення частки ринку;
зменшення обсягів замовлень, втрата клієнтів;
зменшення обсягів прибутку;
зростання обсягів кредиторської заборгованості;
погіршення екологічних показників;
збільшення кількості рекламацій та звернень споживачів за гарантійним обслуговуванням.
2. У сфері функціонування виробничої підсистеми:
зростання частки браку;
погіршення ритмічності випуску готової продукції;
зменшення або збільшення запасів готової продукції на складі;
зменшення страхових запасів матеріально-технічних ресурсів;
зменшення рівня завантаженості виробничих потужностей;
скорочення виробничих потужностей;
зменшення коефіцієнту придатності виробничих фондів;
уповільнення темпів оновлення основних фондів;
зниження технічного рівня виробництва;
збільшення питомої ваги відходів у загальних обсягах витрат на виробництво;
збільшення простоїв устаткування;
збільшення трудомісткості продукції;
збільшення матеріалоємності продукції;
збільшення енергомісткості продукції тощо.
3. У показниках ефективності виробництва:
зменшення рівня рентабельності;
зростання собівартості виробництва продукції;
збільшення плинності персоналу;
зменшення фондовіддачі та фондоозброєності праці;
затримки у виплаті заробітної плати;
зменшення продуктивності праці.
Наведений перелік загальних симптомів виробничо-технологічної кризи є узагальненим, однак не універсальним для підприємств із різним типом технологи, що використовується у виробничих процесах.
Специфічними симптомами виробничо-технологічної кризи:
Невиконання планів випуску готової продукції за асортиментом;
Порушення тривалості виробничого циклу;
Зростання обсягів незавершеного виробництва;
Скорочення питомої ваги прогресивних технологій;
Збільшення витрат на виконання ремонтних робіт;
Скорочення асортименту продукції, що виготовляється тощо.