7. Сутність та загальні характеристики організаційної кризи

Організаційна криза — результат навмисного чи випадкового порушення законів розвитку організації. Організаційна криза виступає, зокрема, як спосіб розв'язання суперечностей в організації, причому стиль розв'язання протиріч залежить від ступені підготовленості керівників та персоналу до свідомого використання законів розвитку організації.

Найбільшу загрозу для розвитку організації має інституційна криза, яка проявляється у тому, що органи управління не можуть виконувати покладених на них повноважень та обов'язків, внаслідок невідповідності вимог (перш за все — з боку зовнішнього середовища), що пред'являються до змісту усталених видів робіт в окремих ланках та зв'язків між ними.

Кризові явища, які виникають в одній з підсистем організації, можуть спричинити виникнення кризових явищ в інших підсистемах, а у своїй сукупності — виникнення системної або навіть стратегічної кризи. Так, організаційна криза може виникнути внаслідок дії інших видів локальних криз (розглянутих у попередніх розділах кризи збуту, постачання, персоналу, виробничо-технологічної та фінансової криз). А кризові ситуації, викликані недоліками в організаційній діяльності підприємства (у тому числі недоліками системи управління загалом та ОСУ зокрема), можуть, у свою чергу, спричинити кризові явища в інших підсистемах.

Організаційна криза — тип кризи, що розвивається під впливом кризотвірних факторів з боку зовнішнього та внутрішнього середовища, які формують систему кризових явищ, за яких відбувається руйнування пріоритетів у вищих цілях та стратегіях підприємства, котрі зумовлювали його існування у попередньому періоді і вимагають від власників і керівників підприємства специфічних заходів, суворих обмежень для забезпечення виживан­ня організації та збереження власності.

Організаційна криза — тип кризи, за умов якої наявні організаційні важелі впливу (організаційний механізм та структура, процеси, інструменти управління тощо) перестають сприяти досягненню поставлених цілей, тобто не спрацьовують, унаслідок виникнення суперечностей усередині і поза межами організації, які мають хронічний характер та зумовлені невідповідністю організаційних параметрів підприємства умовам його функціонування.

Кожна організація (підприємство) — унікальна відкрита соціально — економічна та матеріально — технічна система. Вона існує та розвивається під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Можуть існувати численні причини формування організаційної кризи, причому механізми впливу цих причин (кризотвірних чинників) залежать від специфічних характеристик конкретного підприємства, тому можна вести мову про різні організаційні кризи .

На жаль, великі диверсифіковані та інтегровані структури, що характерні для сучасних корпорацій, мають великі проблеми з адаптацією до змін у середовищі — як внутрішньому, так і зовнішньому. Загальні науково обґрунтовані заходи внаслідок великої інерційності (тобто запізнення із реакцією) цих систем часто не дають змоги вчасно та ефективно впливати на кризи, що формуються. Сама інерційність організаційних систем є джерелом криз. В організаціях інерційність проявляється у використанні застарілих ОСУ, обладнання та методів виготовлення продукції (з неконкурентоспроможними параметрами), знань та навичок, способу мислення персоналу, що є невідповідними сучасному етапу розвитку економіки та успішних організацій.

Пом'якшенню інерційності сприяють свідомо розвинуті зв'язки всередині та поза межами організації, вони формують її стан: більшу або меншу вразливість кризі.

Про формування певної кризи сигналізують події явища та чинники, що свідчать про негаразди в діяльності підприємства, в його окремій підсистемі.

Основними симптомами, що свідчать про наявність організаційної кризи, можуть бути:

• порушення організаційних процесів (як правило, невиконання або запізнення з виконанням рішень);

• невиконання планів, договорів, контрактів та інших внутрішніх нормативних документів;

• збої в комунікаціях всередині та поза межами підприємства;

• загальне погіршення показників діяльності підприємства та окремих підрозділів;

• відсутність або уповільнення отримання інформації щодо подій всередині та поза межами підприємства (втрата контролю над середовищем);

• втрата керованості внаслідок запізнення з реакцією на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищах (пов'язана з попереднім симптомом);

• прояв негативних рис, які свідчать про зміни організаційної культури (домінування авторитарного стилю керівництва, поширене запізнення на роботу, втрата авторитету в керівників)

• загострення конфліктів всередині та поза межами підприємства тощо.

Симптоми саме організаційної кризи доволі важко виокремити із загальних симптомів кризового стану підприємства. Тому особливого значення набуває вивчення причин організаційної кризи.

Причинами виникнення організаційної кризи можуть бути співвідношення як внутрішніх, так і зовнішніх кризоутворювальних факторів, їх перелік доволі великий, але основними з них такі:

• невідповідність організаційних параметрів підприємства організаційно — правовій формі організації бізнесу;

• невідповідність розвитку окремих підсистем одна одній та змінам в оточенні; а також пов'язані з цим поточні організаційні конфлікти;

• несистемний характер розвитку підприємства;

• застарілі форми, методи та стиль управління підприємством;

• невідповідність чисельності та кваліфікації робітників наявній організаційній структурі;

• помилки у визначенні пріоритетів, цілей та стратегій розвитку підприємства (стратегічні організаційні конфлікти);

• необґрунтоване делегування повноважень; дисбаланс прав, обов'язків та відповідальності в окремих ланках системи управління та посадових осіб;

• відсутність планів в організації, програм розвитку підприємства;

• відсутність регламентів у роботі, недосконалість внутрішніх нормативних документів;

• неготовність до переходу на нові управлінські технології;

• недостатня мотивація персоналу;

• брак якісної інформації для прийняття управлінських рішень тощо.

Вивчення причин формування причин кризових явищ — завдання антикризового управління, оскільки, як уже зазначалося, слід боротися не із симптомами, а з причинами формування криз на підприємстві та адаптуватися до кризових явищ навколо нього.