3. 5. Ґрунти

Серед зональних типів ґрунтів переважають світло-каштанові солонцюватимі ґрунти в комплексі з солонцями. Ха­рактерні для регіону інтразональні дернові осолоділі глейові ґрунти і солоді подів. На пі­щаних островах і косах – дер­нові переважно оглеєні піщані, глинисто-піщані і супіщані ґрунти в комплексі з слабогумусованими пісками.

На території Північного Криму велика кількість засолених ґрунтів. Засолені – це такі ґрунти, що містять у всьому профілі або в його частині легкорозчинні солі в кількостях, шкідливих для рослин.

Шкідливість водорозчинних солей полягає в тому, що вони підвищують осмотичний потенціал ґрунтового розчину, чим погіршують постачання рослин водою через недостатню всмоктувальну силу кореневих систем. При цьому знижується транспірація, уповільнюється фотосинтез, погіршується мінеральне живлення. Деякі солі (сода) погіршують властивості грунту: він набухає, зменшується здатність колоїдів до коагуляції, збільшується їх рухомість, в результаті чого руйнується структурність грунту, росте його щільність тощо.

3. 6. Тваринний та рослинний світ Північного Криму

Тваринний світ області різно­манітний: риб – 182 види, земноводних – 8, плазунів – 11, птахів – близько 300, ссавців – до 70 видів. Водяться лиси­ця руда, заєць-русак, тхір степовий, ховрах крапчастий і ховрах малий, сліпак тощо. Серед птахів найпошире­ніші куріпка сіра, шуліка чор­ний, боривітер степовий, жайворонок, коровайка, норець чорношиїй, баклан великий, мар­тин сріблястий, лебідь-шипун, чапля руда, лунь болотяний. У річках і ставках водиться щука, окунь, судак, рибець, са­зан, лящ, короп. У Чорному морі пром. значення мають бич­ки, кефаль, хамса, чехонь, скумбрія, осетрові, ставрида та ін.

Степ – біом помірного поясу, для якого характерне майже повсюдне поширення травянистої, в основному злакової рослинності на чорноземних і каштанових ґрунтах.

У найсухішій смузі над морем поширений сухий полиново-злаковий степ на каштаново-солонцюватих ґрунтах; рослинне покриття утворюють житняк, типчина, іноді тирса, з різнотрав'я — полини та інші. Саме в зоні сухого степу і розташований досліджуваний об’єкт.

Красноперекопський район лежить у Причорномор­ській (Понтичній) степовій гео­ботанічній провінції. Характер­ні ксерофітно-різнотравно-типчаково-ковилові і типчаково-ковилові степи, заплавні і подо­ві луки. Природні степи зберег­лися лише в долинах річок і на схилах балок. Домінують ковила волосиста, ковила Лессінга, типчак, житняк гребін­частий, полин кримський. Для под характерні асоціації пи­рію подового з гірчаком і хрі­ном. У заплавах росте вербняк, пирій повзучий, мітлиця біла, осока тощо, на болотах – очерет, рогіз, куга озерна, осока. На піщаних аренах ростуть дубові та березові гайки, вербово-ше­люгові зарості, ксерофітні зла­ки. На узбереж­жях заток і лиманів зро­стають солонець європейський трав'янистий, содник, айстра степова тощо. Лісових насаджен­ь надзвичайно мало, у своїй більшості вони представлені лісосмугами та штучними багаторічними насадженнями.

РОЗДІЛ 4

ВИРОБНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «КРИМСЬКИЙ ТИТАН»