Барвiнок малий Vinca minor l.

У науковій медицині використовують траву барвінку малого. З неї виготовляють препарат девінкан (містить алкалоїд вінкамін у таблетках і ампулах, який застосовують при гіпертонічній хворобі першої і другої стадій та серцебитті неврогенного характеру і вегетативних неврозах.

З барвінку виготовляють препарати, які застосовують при головних болях як засіб, що розширює судини головного мозку. Трава барвінку малого містить алкалоїди вінин, пубесцин, мінорин ізовінкамін, віназид.

У народній медицині траву барвінку малого використовують як кровоочисний, в'яжучий, легкий проносний і кровоспинний засіб, при кровоточивості ясен і зубному болі, хворобах горла, а також при бронхітах, запаленні тонкого і товстого кишківника.

Слід пам'ятати, що барвінок малий є отруйною рослиною, тому препарати з неї треба точно дозувати. Тварини її не поїдають.

Пижмо звичайне Tanacetum vulgare l.

У науковій медицині використовують кошики пижма. Препарати з них застосовують я для збудження апетиту, поліпшення травлення, при хворобах печінки і кишечника, при бронхіальній астмі, ревматизмі, як глистогінний засіб і засіб, що підвищує кислотність шлункового соку, при запорах. У квітках містяться ефірна олія (до 0,8%), алкалоїди, гіркі й дубильні речовини, органічні кислоти, смола, вітамін С, каротин.

У народній медицині застосовується також як глистогінний, шлунковий, жовчогінний, потогінний, протигарячковий засіб, при жовтусі, епілепсії, головних болях, проносах, водянці, недокрів'ї, порушенні серцевої діяльності, подагрі, ревматизмі, хворобах ніг, нервових хворобах, при болісних і нерегулярних менструаціях. Зовнішньо квітки пижма використовують при лікуванні ран, виразок, корости, вивихів, ударів, пухлин, напари — при болях у суглобах і ступнях, для миття волосся при себореї, спринцювання при білях.

У гомеопатії есенцію з свіжих квіток застосовують при епілепсії і маткових судорогах. У ветеринарії використовують як глистогінний засіб, при кривавій сечі у великої рогатої худоби.

Є дані, що рослина пригнічує розвиток гнильних бактерій і бактерій, що викликають рак тютюну. Фітонцидну і глистогінну дію зумовлює ефірна олія пижма, яка в той же час досить токсична для людей і тварин, тому користуватися препаратами з пижма потрібно дуже обережно і тільки під наглядом лікаря. Вони протипоказані вагітним жінкам.

Поїдання пижма тваринами викликає отруєння, особливо y корів і ягнят, надає молоку неприємного запаху і гіркого присмаку. Невелика домішка його до сіна має дієтичну дію.

Інсектицидні властивості пижма відомі здавна. У стародавньому Єгипті його використовували для бальзамування трупів. Препарати з пижма (порошки, екстракти, аерозолі) згубно діють на багато видів комах ї кліщів, використовуються для знищення паразитів людини і тварин, шкідників сільського і лісового господарства, а також продовольчих запасів.

Чемериця Лобелієва Veratrum lobelianum Bernh.

Чемериця - дуже отруйна рослина, її корені містять п'ять-шість алкалоїдів, з яких найбільш отруйний протовератрин, що здатний пригнічувати центральну нервову систему, шкідливо діє на шлунково-кишковий тракт ї серцево-судинну систему.

Інсектицидна і ратицидна дія коренів чемериці була відома ще за часів Римської імперії. З цією метою використовували настої кореневищ з коренями, або водні відвари. Обприскуванням ними знищують гнізда плодової молі, кільчастого шовкопряда, псевдогусінь вишневого слизистого пильщика, попелиці, капустяного білана тощо.

Настої ефективні не тільки проти личинок, а й проти дорослих комах. Особливо цінна чемериця тим, що її можна використовувати і в період достигання плодів.

У науковій медицині використовують висушені кореневища з коренями при неврологічних і ревматичних болях.

У народній медицині корені та кореневища використовують при екземі, внутрішньо - як жарознижуючий засіб, при запаленні легень, ревматизмі, тифові.

У ветеринарії досить часто застосовують настій чемериці як протипаразитний засіб (від вошей, ґедзів); як засіб, що поліпшує травлення (для посилення ремиґання у великої рогатої худоби), як блювотний засіб для свиней і собак; при гіподерматозі рогатої худоби.

Екстракт коренів має протикоростяну дію. Чемерицею отруюються навесні коні, велика рогата худоба, вівці.

При вдиханні навіть малої кількості пилу чемеричного кореня спостерігається сильне чхання та сльозотеча. При потраплянні соку чемериці на шкіру спочатку відчувається тепло, потім печіння, що змінюються відчуттям холоду, після чого виникає майже повна втрата чутливості.

При надходженні частин рослини всередину виникає печіння і поколювання в горлі, рясна слинотеча, сльозотеча, нежить, блювота, пронос, головний біль, запаморочення, загальне збудження, судоми, ослаблення серцевої діяльності (різка брадикардія), гіпотонія і шок.

При особливо сильних отруєннях смерть може настати через 3 години після потрапляння токсинів рослини в організм.