2. Функція голосоутворення (фонація) та її види. Властивості голосу.

Під час дихання голосова щілина розкрита і повітря безшумно проходить через неї. Вона має форму трикутника. При фонації голосові складки змикаються і струмінь повітря розсуває їх. В силу пружності голосові складки знову змикаються і коливаються в поперечному напрямі (зовні – всередину). Це викликає коливання повітря над голосовими складками – звук. Струмінь повітря, що виходить через голосові складки набагато слабший, ніж при диханні. Посилення звуку відбувається у надставній трубі.

Різновидами фонації є шепіт і фальцет.

Механізм утворення шепіту.

Особливостями цього виду фонації є те, що шепіт утворюється не тільки на вдосі, але і на видосі. При цьому голосові складки не коливаються і змикаються не повністю – між ними лишається щілина трикутної форми. Шум тертя повітря об краї щілини викликає шум – шепіт.

Механізм утворення фальцету.

Фальцетом (від італ. falsetto – фістула, тонкий звук) називається неприродньо високий чоловічий голос. При фальцеті голосові зв’язки коливаються не всією товщиною, а лиш тонкими краями, причому коливання відбуваються у повздовжному напрямі. Голосові звязки змикаються не повністю – між ними лишається щілина овальної форми.

Властивості голосу.

Як і звуки іншого походження, голос має силу, висоту і тембр.

Сила голосу залежить від амплітуди коливань голосових зв'язок, яка визначається величиною повітряного тиску, тобто силою видоху. При більшому наповненні легенів повітрям і при значній інтенсивності видиху утворюється і більш сильний голос. Але голос, що виникає у горлянці, досить слабий. Посилювачами голосу є резонаторні порожнини надставної труби: глотка, ротова та носова порожнини та ін.

Висота голосу залежить від частоти коливань голосових складок, що обумовлено їх довжиною, товщиною і напруженістю.

Зміна висоти голосу забезпечується м’язовим апаратом горлянки. При вимові (співі) низьких звуків натяжіння голосових складок незначне (перстне-щитоподібний м’яз, що натягує голосовізвязки, не працює); активний голосовий (щито-черпакуватий) м’яз, який при своєму скороченні стає товстішим. Підвищення звуку досягається натяжінням голосових складок шляхом скорочення перстне-щитоподібного м’язу. Після максимального його скорочення для подальшого підвищення голосу відбувається вкорочення частини голосових складок, що коливається шляхом скорочення поперечного м’язу, який щільно притискає черпакуваті хрящі один до одного, в наслідок чого задні кінці голосових зв'язок втрачають можливість коливатися. Для подальшого підвищення голосу починається натяжіння вже вкороченої частини голосових зв'язок. Коли настає межа її натягнення, вступає у дію механізм фальцету.

Тембр голосу.

Частота коливань голосових зв'язок обумовлює висоту головного тону. Крім того, у горлянці утворюються і обертони, кількість і сила яких залежать від особливостей будови горлянки, а також від величини та форми резонаторних порожнин надставної труби (глотки, ротової та носової порожнини та ін.). Певне співвідношення обертонів і зумовлює індивідуальне забарвлення голосу, або тембр, що робить можливим упізнавання людей за голосом.

Діапазон голосу.

Голос людини може змінюватись по висоті приблизно у межах двох октав. Для звичайного розмовного мовлення достатньо 4 – 6 тонів. Діапазон голоса у різних людей може значно вар’ювати. Частотні характеристики основних типів голосу наступні.

У чоловіків: У жінок:

Бас – 80-340 Гц Контральто – 170-680 Гц

Баритон – 96-426 Гц Меццо-сопрано – 216-864 Гц

Тенор – 128-512 Гц Сопрано – 256-1024 Гц

Діапазон голосу у дітей значно менший, ніж у дорослих, і збільшується з віком майже однаково у дівчаток та хлопчиків:

8 – 10 років – 320-512 Гц

10 – 12 років – 290-580 Гц

12 – 14 років – 256—680 Гц

Як у дівчаток, так і у хлопчиків зустрічаються більш високі голоси (дискант) і більш низькі (альт).

Регістри голосу.

Регістрами називають ряд звуків, подібних по механізму утворення і характеру звучання. Розрізняють такі регістри:

- грудний регістр – при утворенні голосу резонує грудна порожнина, при цьому утворюється багато обертонів. Харктерний для низьких тонів;

- головний регістр – характеризується головним резонансом, що проявляється вібрацією черепу. Цей регістр бідний обертонами і типовий для високих звуків та фальцетного голосу;

- змішаний регістр (мікст) – має середні характеристики що до обертонів у порівнянні з попередніми регістрами і відноситься до середніх тонів голосового діапазону.

Атака звуку.

Терміном «атака» позначають спосіб приведення у дію голосових зв'язок на початку мовлення (співу). Розрізняють три види атаки:

- тверда атака характеризується тим, що на початку мовлення голосові звязки щільно зімкнуті і повітря на видосі з силою їх розсуває, приводячі звязки у коливання.При цьому на початку мовлення виникає чіткий звук. Прикладом може бути вимова вигуків, що позначають невдоволення, обурення: «Ах, як прикро!».

- при м’якій атаці момент змикання голосових зв'язок і початок проходження повітряного струменю співпадають, і одразу ж голосові звязки починають вібрувати. При цьому початок вимови звука ніби трохи розтягнутий у часі. Наприклад: «А-ах, як добре!».

- під час придихальної атаки повітря на видосі починає проходити через голосову щілину ще до змикання голосових зв'язок, при цьому чути шум тертя повітря об їх краї, і лиш потім голосові звязки змикаються і починають коливатися. Прикладом є вимова українського або німецького звука «г» у поєднанні з наступним голосним (Ганна, haben).

Твердою атакою користуються люди «голосових» професій: вчителі, лектори, військові, адвокати, диктори та ін. У немовлят крик, що виражає незадоволення, супроводжується твердою атакою, а лепет, що означає задоволення – м’якою.

У відношенні до гігієни голосу, перевага віддається м’якій атаці, бо під час твердої атаки відбувається надмірне перенапруження голосових зв'язок.

Мутація голосу.

У дитячому віці діапазон голосу у хлопчиків та дівчаток майже не відрізняється. Під час статевого дозрівання у хлопців голос різко змінюється і у порівняно короткий термін (близько 1,5 року) перетворюється на дорослий. Це повязано зі швидким ростом горлянки і носить назву мутації.

Зміна голосу у хлопців позначається перш за все на мовленні: голос не постійний - на фоні фальцету з’являються низькі грудні звуки, голос хриплий, з різким тембром. Голосові звязки при цьому потовщені, часто запалені. На прикінці періоду мутації ці зміни проходять, встановлюється нормальний чоловічий голос.

Під час мутації у хлопців голос знижується на октаву, а іноді і більше. У дівчат процес мутації проходить не так помітно і не викликає значних змін у голосовій функції. Це зумовлено тим, що процес мутації у дівчат проходить повільно (не такий швидкий ріст горлянки як у хлопців), а діапазон голосу знижується усього на два тони.

Під час мутації у хлопців дуже важлива гігієна голосу: не рекомендується займатися співом, бажано знизити додаткові навантаження на голосовий апарат.

Іноді спостерігається так звана патологічна мутація, у вигляді передчасної (10 – 11 років) або пізньої (19 – 20 років) мутації. Такі відхилення бувають при ендокринних розладах. При недорозвитку статевих залоз, а також при їх штучному видаленні (кастрації) мутація не відбувається, і голос зберігає дитячий тембр на усе життя.

У деяких випадках мутація, що почалася вчасно, тягнеться неприродньо довго, іноді роками; це говорить про мутацію, що затягнулася. Спеціального лікування вона не потребує, але можна проводити усунення дефектів голосу (фальцету, що затримався, голосової слабкості, хрипоти, зривів голосу тощо) шляхом спеціальних дихальних та голосових вправ.