Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект лекцій.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
02.09.2019
Размер:
631 Кб
Скачать
☆

2. Особливості здійснення промислового перевороту у Франції.

Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його порівняно затяжний характер. Почався в 1805-1810, а завершився у кінці 60-х рр. XІХ ст. Промисловий переворот стримується в роки імперії та наполеонівських війн. Континентальна блокада Наполеона (1806 р.) закрила європейський, зокрема французький, ринок для англійських товарів. Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це привело до уповільнення темпів промислового перевороту. Крім того, негативним чинником була також парцелярна власність на землю, обумовлена аграрним законодавством Конвенту. Дрібна земельна власність стримувала диференціацію селянських господарств, негативно впливає на розширення внутрішнього ринку та ринку робочої сили, що й гальмувало розвиток промислового виробництва.

Промисловий переворот у Франції до 1830 р. не вийшов за межі підготовчого періоду. В текстильній промисловості поширюються верстати по виробництву візерункових шовкових тканин Жаккара, льонопрядильна машина Жирара (1810 р.). Більша частина механічних верстатів працювала на дешевих гідравлічних двигунах. Починає розвиватись металургія, хоча перехід на мінеральне паливо затримується. У 20-х роках XIX ст. зародилося французьке машинобудування.

Першим етапом промислового перевороту у Франції можна вважати 30-40-і рр. XІХ ст.). Зростають темпи механізації у текстильній промисловості. Збільшуються обсяги виробництва в металургійній промисловості (половина чавуну та заліза виплавляють з використанням кам’яного вугілля). Прискорюється запровадження парових двигунів. Фабрична промисловість поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному, хімічному виробництвах, поліграфії. Розвитку металургійної та вугільної промисловості сприяє початок залізничного будівництво, яке набирало прискореного розвитку завдяки закону 1844 р. Однак технічний рівень і конкурентоспроможність залишалися ще низькими. Переважали мануфактури, маленькі майстерні кустарного типу.

Французькі промисловці, що керували внаслідок аграрного перенаселення дешевою робочою силою, були зацікавлені в найбільш повному використанні витрат праці й орієнтувались на виробництво товарів, що потребують ручного опрацювання. Тому піднесення базових виробництв було відстрочено на користь обробної промисловості, що випускає готову до споживання продукцію. Англійські ж промисловці в силу об’єктивних причин (дорога робоча сила) були змушені збільшувати капіталовитрати і спеціалізуватись на випуску тієї продукції, у виробництві якої найбільший ефект дає застосування машин. Це із самого початку привело Англію до бурхливого піднесення базових виробництв (рушійної сили промислової революції), що постачають сировину та напівфабрикати (кам’яне вугілля, метал, пряжу).

Другий (вирішальний) етап промислового перевороту (50-60-ті рр.) характеризується тим, що фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текстильну, металургійну, хімічну, гірничу, машинобудівну. Загальний обсяг промислової продукції за 1851 – 1865 рр. зріс майже у 2 рази. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Виникло об'єднання власників металургійних підприємств "Коміте де Форж" Залізничні товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 р. в Парижі було організовано Всесвітню промислову виставку.

На відміну від Англії, припинення промислового перевороту у Франції не означало завершення індустріалізації: країна стала лише індустріально-аграрною державою. Продовжує розвиватись залізничне будівництво, за темпами зростання важка промисловість починає випереджати легку. За розмірами промислової продукції Франція в середині XІХ ст. займала друге місце в світі після Великобританії, хоча концентрація промислового капіталу залишається незначною, що обумовлено традиційною структурою промисловості (переважним розвитком галузей, що виробляють модний одяг, предмети розкоші). Така структура, а також збереження парцелярного господарства зумовили вузькість внутрішнього ринку, що, у свою чергу, стримувало темпи економічного розвитку.

Фінансовий капітал у Франції розвивався швидше порівняно з промисловим і торговим. У 1800 р. було створено Французький банк, у 1818 р. - Ощадний банк. Створюються приватні банки. Паризька біржа перетворилася на грошовий ринок європейського масштабу. Позиковий капітал Франції за кордоном становив 10 млрд. франків.