3. Економічні ідеї Ксенофонта, Платона, Аристотеля

Перші прояви економічної думки греків знаходимо у поемах Гомера " Іліада " і "Одисея " (10 – 8 ст. до н.е.) – енциклопедії життя населення, котре жило майже 3 тисячі років тому на берегах Егейського та Іонічних морів. Економічні спостереження переплітаються з розповіддю про осаду Трої та походи Одисея. В поемах засуджуються дії іноземних купців, які замахувались на натуральне господарство, схвалюється сільське господарство, примирення з рабством.

Розвиток продуктивних сил у VІІІ – VІ ст. до н. е. призвів до відділення ремісництва від хліборобства, зростання міст . У цей період здійснюється розвиток особливої форми соціально-економічної і політичної організації суспільства – полісу – держави-міста, як кількості вільних громадян. У цей період проходила боротьба основної маси вільного населення проти боргового рабства.

Економічні проблеми Стародавньої Греції стали об'єктом спеціальних досліджень у роботах Ксенофонта, Платона, Арістотеля. Саме завдяки їм почали вживати термін „економіка”, що в буквальному перекладі означає „наука про ведення домашнього господарства”

Ксенофонт 430-355 рр. до н.е. – автор трактату "Домострой" – один із перших в історії економічної думки звернувся до всебічного вивчення проблем поділу праці в суспільстві.

• положення про поділ праці на розумову і фізичну доповнює новою тезою про те, що „найбільш проста робота” може виконуватися більш продуктивно, що ступінь поділу праці зумовлений розміром ринку. Тобто Ксенофонт першим указав на взаємозв’язок між поділом праці і ринком;

• виділяє дві сторони товару – корисна якість (споживна вартість) і здатність до обміну (мінова вартість);

• надає конкретні поради щодо організації виробництва і найкращих заходах експлуатації рабів;

• ідеалізує сільське господарство "земля вчить справедливості, бо дає більше тому, хто старанно працює";

визнає необхідність існування і корисність грошей, виділяючи функції обігу і засобу платежу

Платон (427 - 347 рр. до н.е.)

Створив два проекти державної будови ідеального типу. В першому проекті „Держава” стверджує, що кожний від природи пристосований до виконання лише однієї справи і повинен займатися тільки нею. Держава повинна складатися з трьох станів: урядовці (аристократи, філософи), охоронці (воїни) і чернь (хлібороби, ремісники і торговці). Раби – власність вільних громадян або живе знаряддя праці, тому не відносяться до жодного стану. Перші два стани не мають власності, забезпечуються за рахунок держави, займаються виключно розумовою працею.

Другий проект створено у роботі „Закони”. На відміну від попереднього твору, тут Платон протиставляє ідеальному типу „негативний” тип суспільного устрою. Головним двигуном поведінки людей в ньому виступають матеріальні турботи і стимули. Вважав, що пороком держави є відсутність єдності, вона розколота боротьбою за матеріальні інтереси. Нерівність корениться у природі людей, кожний повинен отримувати свою частку відповідно природним здібностям. Розглядає проблему матеріального забезпечення вищих станів і фактично пропонує елементи соціально-економічного устрою суспільства на комуністичних засадах – усі громадяни в ідеальній державі зможуть одержувати за жеребком дім і земельний наділ. Причому останній мав наділятись з наданням права володіння і користування. Цінність загального майна громадян не повинна різнитись більше ніж в чотири рази.

Як і Ксенофонт найголовнішою галуззю економіки вважав землеробство. Поділ праці – головний принцип побудови держави.

Торгівля необхідна , тому що обслуговує розділ праці усередині міста і між містами ;

Арістотель (384 – 322 до н.е. ) – видатний мислитель давнини, учень Платона. В своїх роботах „Нікомахова етика” і „Політика” розробляє проект ідеальної держави, котрий схожий з проектами попередників (Ксенофонта, Платона) по-перше, визнає за необхідне поділ суспільства на вільних і рабів, працю розумову та фізичну, по-друге, поділяє погляди щодо негативного ставлення до ремесла і його малої значущості для суспільства. Оригінальність побудови проекту Арістотеля в тому, що всі види господарської діяльності людей відносить або до природної сфери – економіки, або до неприродної – хрематистики.

Економіка – діяльність людей в землеробстві, ремеслі, дрібній торгівлі. Ціль діяльності – задоволення життєвих потреб людини, і вона повинна стати об’єктом піклування держави.

Хрематистика – безпечне мистецтво нажиття багатства за допомогою великих торгівельних угод для перепродажу і лихварських операцій. Її ціль – володіння грошима.

Концепція Арістотеля про економіку і хрематистику двояка. Наприклад, обмін, з одного боку, розглядається як акт задоволення потреб людини і дозволяє трактувати споживну вартість товару як категорію сфери економіки, з другого боку, обмін символізує акт наживи, дає підставу вважати мінову вартість категорією сфери хрематистики.

• давав економічну характеристику рабства, вважаючи, що ні виробництво, ні життя не може обійтися без рабів;

• виправдовував систему позаекономічних примусів. Раб – майно, що приносить доход. Все вироблене рабом – прирощення майна, тому що раб – власність рабовласника, його праця цілком належить рабовласнику;

• відкриває дві сторони товару: споживну вартість і мінову вартість;

• ідеалом господарювання є невеличке землеробське господарство, яке забезпечує себе майже всім необхідним, а те нечисленне, чого не вистачає, можна одержати шляхом „справедливого обміну”. Таким чином, економічна необхідність приводить до обміну, в основі якого лежить факт суспільного поділу праці;

• перед економічною наукою поставив завдання відкрити суть порівнювання благ, що обмінюються (звідки походять гроші?). гроші виникли не стихійно, а в результаті згоди між людьми і в „нашій владі”, щоб вони стали „не споживанні”. Але ця проблема не доведена ним до кінця.

Таким чином, економічна думка стародавньої Греції була своєрідною і зрілою. Трактовка проблеми рабства займала центральне місце, шукались заходи ефективної експлуатації рабів. На економічну думку великий вплив справив розвиток міст і пов'язаний з цим зріст ремісництва і торгівлі. Значення розподілу праці розумілось правильно. Були спроби аналізувати товарно-грошові відносини, умови обміну, гроші. У більшості мислителів переважав натурально-господарський підхід до економічних проблем.