18. Миротворчі операції оон: правове підгрунтя, осн принципи практичного здійснення, еволюція миротворчості та приклади операцій.

миротво́рчі операції  - заходи колективної безпеки з метою стабілізації обстановки в районі конфлікту, створення умов для мирного вирішення спору, встановлення і підтримання миру

Правове підгрунтя:

- згода уряду (чи урядів), держави (чи держав), що втягнуті у конфлікт;

- згода конфліктуючих сторін на присутність миротворчих сил, а також на їх національно-державний склад;

- підтримка з боку міжнародного співтовариства (Рада Безпеки затверджує сили та визначає їх мандат);

-держави – члени ООН добровільно надають збройні контингенти для виконання миротворчих функцій;

Принципи:

-неупередженість та невтручання у внутрішні справи конфліктуючих сторін.

-згоди сторін (Згода, виражена сторонами у випадку виникнення внутрішнього збройного конфлікту ще до початку операції, є імперативом. За умов збройного міжнародного конфлікту згода сторін непотрібна),

-мінімального використання військової сили,

- добровільність надання військових контингентів державами, прийнятними для сторін;

Але існує і інша точка зору на принципи здійснення миротворчої діяльності, яка полягає у відході від мирних закликів до тих суб’єктів міжнародних відносин, які порушують досягнуті угоди, і рішуче застосовувати до них військову силу. Зараз переважає точка зору на користь відмови від принципу невтручання. Ця ідея активно підтримується розвинутими державами, знаходить підтримку в Генерального секретаря та виконавчих органів ООН, однак зустрічає опір у великої групі держав

Еволюція: традиційно до функцій миротворчих операцій, які проводились під егідою ООН

належали:

-спостереження за виконанням умов перемир’я (орган ООН за спостереженням виконання умов перемир’я на Близькому Сході - з червня 1948 року до сьогодні);

-спостереження та збір фактів (група військових спостерігачів ООН в Індії та Пакистані - з січня 1949 року до сьогодні);

-роз’єднання ворогуючих сторін (Збройні сили ООН з підтримки миру на Кіпрі - з березня 1964 року до сьогодні);

-спостереження за виконанням домовленості про припинення вогню.

Поступово зміст операцій з підтримки миру розширювався, вони ставали більш складними та багатофункціональними (контроль за дотриманням мирних угод, роз’єднання та виведення військ протиборчих сторін, репатріація біженців та надання гуманітарної допомоги, нагляд за роботою існуючих адміністративних структур, проведення виборів)

Зі збільшенням внутрішньодержавних релігійних та етнічних конфліктів, миротворчі операції ООН набули нових функцій: роз’єднання протиборчих сторін, створення та патрулювання зон поділу, буферних та демілітаризованих зон, а також для спостереження за припиненням вогню, виведенням військ, розвитком ситуації, пересуванням збройного персоналу та зброї у районах напруженості .

У період холодної війни операції підтримання миру зазвичай організовувалися після припинення вогню, але до врегулювання конфлікту. Головною метою мандату ООН було створення умов для успішного ведення переговорів із врегулювання конфлікту. З 90-х років операції з підтримання миру розгортаються вже після завершення переговорів з метою допомогти країнам виконати умови всеохоплюючого мирного врегулювання. Саме так проводилися операції у Намібії, Анголі, Сальвадорі, Камбоджі та Мозамбіку.

Періодизація:

-1948 р. -1989 („холодна війна”) -традиційні операції з підтримки миру першого покоління. (в основному були направлені на пасивне спостереження за станом миру, на підтримку миру шляхом створення "буферу" між ворогуючими сторонами, де зброя використовувалася лише за надзвичайних обставин для забезпечення status quo)

-1989-1995 рр: багатофункціональні та миротворчі операції другого покоління.

-З 1995 р. операції з підтримки миру третього покоління, які характеризуються впровадженням елементів примусу під час їхнього виконання.

XX-XXI ст.:

- більші ресурси спрямовуються в напрямку превентивної дипломатії з метою: припинення випадків масових порушень прав людини, запобігання гуманітарних катастроф, сприяння демократичним перетворенням, організація виборів, допомога у поновленні діяльності урядових і соціальних структур, реорганізація правоохоронних органів і збройних сил; керування місцевою адміністрацією, підтримання заходів щодо розмінування, відновлення інфраструктури).

Зявилися нові види миротвочості (зокрема примус до миру) Операції ООН набули деяких нових характеристик, а саме - співробітництво військового, поліцейського та цивільного персоналу.

Тенденції розвитку миротворчої діяльності ООН викликають у світі доволі суперечливу оцінку. З одного боку, в нових умовах з’являється більше можливостей зупинити та розв’язати конфлікти на всіх стадіях їхнього розвитку, значно розширюється набір інструментів для цього. Однак деякі моменти викликають і тривогу:

- відсутність детально розробленої міжнародно-правової бази;

- неможливість знайти консенсус відносно базових принципів миротворчої діяльності;

- нормативно-правові прогалини у взаєминах ООН та регіональних організацій.