- •Hobi м atepiа л и в металургм Рекомендовано мМстерством oceimu / науки Украши як навчальний пос16ник для студент/в вищих навчальних заклад/в
- •Р03д1л 1. Композиц1йн1 матер1али 3 металевою матрицею
- •Армуюч1 волокна
- •Металев1 матриц! та композицШш матер1али на ТхнШ основ!
- •Композищйш наплавочш матер1али
- •Металургія гранул - основа створення перспективних авіаційних двигунів
- •Алмазо-твердосплавний макрокомпозитний матеріал.
- •Отримання високопористих матеріалів із волокон вуглецевих сталей та їх механічні властивості
- •Застосування металургії гранул при розробці титанових сплавів з інтерметалідним зміцненням
- •Розділ 2. Отримання виробів методами порошкової металургії
- •Основні етапи технології виробництва виробів з порошків.
- •Пористі порошкові матеріали
- •Конструкційні порошкові матеріали
- •Високотемпературні порокові матеріали
- •2.5. Методи отримання і властивості металевих порошків
- •Фізичні властивості
- •Виробництво порошків
- •Відновлення газами і вуглеием
- •Розмел шихти в кульових, вібраційних чи вихрових млинах.
- •Спікання порошків
- •Псевдосплави на основі вольфраму та міді
- •Недоліки технології гарячого спікання вольгіюамово-мідного псевдосплаву
- •Як і у випадку з лвмг, проводять такий само хімічний та інші аналізи порошків.
- •Новий композитний вуглецевий матеріал: технологія і перспективи
- •Карбіди
- •3.2. Нітриди
- •Нанокристалічні тверді тіла
- •Сучасні наноматеріали
- •Очищення повітря і воли
- •Вплив умов на одержання нанокристалічних порошків
- •Суперпокриття
- •Нанопористий анодний матеріал з Sn02 і графену
- •Фізичні властивості вуглеграфітових матеріалів
- •3500 4000 4500 5000 5500 6000 Т, к Рис. 5.2. Діаграма стану графіту
- •Хімічні властивості вуглеграфітових матеріалів
- •Вуглецеві матеріали
- •Лсякі властивості вуглецевих волокон
- •Метод намотування
- •- Бобіни або шпулі; 5 - натяжні ролики
- •Вуглецеві композиційні матеріали
- •Фуллерени
- •Фуллеріти
- •Нанотрубки
- •Застосування вуглецевих нанотрубок
- •Розділ 7. Нові матеріали в металургії саморозповсюджувального високотемпературного синтезу(свс)
- •Властивості свс-матеріалів
- •Макрооднорідні матеріали
- •Спечені керамічні матеріали і вироби
- •Одержання виробів із заданою Аормою: макрооднопідні системи.
- •1??8 І свс-спікання при високому тиску газу, j Боровинська, Лор'ян, Мартішгнко.
- •В Складова ентиляційні отвори
- •7.4. Розвиток нових матеріалів отриманих в умовах свс.
- •Використання процесів саморосповсюджуючогося високотемпературного синтезу в технології газотермічиого напилення покриттів
- •Порошки для газотермічного напилення поктттіє отриманих методом свс
- •Руйнування металів: загальні уявлення
- •Зломи одноразового навантаження
- •8.3. Зломи циклічного навантаження
- •Світлова мікрофрактографія
- •Електронно-мікроскопічна фрактографія
- •Список використаної літератури
Нанокристалічні тверді тіла
Досягнуті до теперішнього часу великі успіхи фізичного матеріалознавства значною мірою обумовлені багаторічним і детальним вивченням структури й властивостей складних по складу монокристалічних і полікристалічних матеріалів макроскопічного обсягу — утримуючих у зразках до 1021-1025 атомів. Полікристалічні матеріали, як відомо, також складаються з макроскопічних ( 5-50 мкм) зерен-кристалітів. Тому не тільки моно-, але й полікристали мають далекий порядок розташування атомів: у випадку полікристалів неупорядкоеані границі зерен займають зовсім незначну частку від загального обсягу матеріалу.
Електричні, механічні, теплові, а також магнітні, надпровідної, напівпровідникової, корозійної й іншої необхідні для техніки властивості об'ємних матеріалів у цей час уже близькі до своїм максимально досяжним значенням. Очевидно, навряд чи можна домогтися істотного поліпшення якихось їхніх характеристик тільки за рахунок більше ретельної технології або шляхом зміни концентрації складових елементів.
Передбачається, що подальший прогрес в одержанні матеріалів з новими властивостями повинен бути пов'язаний з такими змінами в структурі речовини, які впливають на його фундаментальні властивості, певні в цей час, в основному, для макроскопічних об'єктів. Одним з найбільш перспективних уважається науковий напрямок в області фізичного матеріалознавства, пов'язане зі створенням і вивченням структури й властивостей матеріалів, які сконденсовані з малих кристаликів, кластерів, фрагментів, що мають обсяг усього 103-106 атомів. Матеріал з такою структурою іноді називають наноструктурным композитом.
Вже давно було виявлено, що зменшення розмірів блоків-кристаликів у речовині (у першу чергу, у металах і в сегнетоелектриках) може приводити до істотної зміни їхніх властивостей. Такі зміни з'являються, коли середній розмір кристалічних зерен не перевищує 100 нм, і найбільш помітні при розмірі зерен менше 10 нм. Полікристалічні дрібнозернисті матеріали із середнім розміром зерна від 40 до 150 нм іноді називають субмікрокристалевими; а якщо середній розмір зерна менше 40 нм, — не нанокристалевими. У цих випадках термін «далекий порядок» уже не застосуємо. Нові матеріали мають ближній порядок розташування атомів. До них ставляться добре вивчені аморфні металеві сплави (металеві стекла). У таких речовинах технічні характеристики змінені досить значно, що дозволяє створити, наприклад, феромагнетики з такими магнітними властивостями, які в принципі не можуть бути отримані в матеріалах з далеким порядком розташування атомів. Слід зазначити, що наноструктурні неорганічні органічні й біологічні речовини існують у природі із часу еволюції життя на Землі. Очевидними свідченнями їх є мікроорганізми, чітко гранульовані мінерали в скелях, наночастки в бактеріях. Так, наприклад, подвійна спіраль у ДНК має діаметр близько 2 нм, а рибосоми мають діаметр 25 нм Як відомо, розміри атомів становлять від 1 до 4 ангстремів, так що наноструктурний матеріал може містити від десятків до тисяч атомів.
Однак тільки в останні 10-15 років наноматеріали стали предметом комерційної технології й знаходять застосування в багатьох областях техніки.
Нанотехнологія <основні визначення)
Нанокристаличні матеріали являють собою особливий вид конденсованого стану речовини, у якому незвичайні властивості обумовлені як особливими властивостями складових ці речовини малих кластерів-кристаликів, так і їхнім колективним поводженням, що залежить від характеру взаємодії між наночастицями.
Нанотехнологія являє собою науково-технічне на правління по створенню матеріалів, функціональних структур і приладів у нанометрових розмірів. У науковій термінології «нано» означає 10'9: один нанометр (нм) дорівнює одного тисячної мікрометра («мікрона»), або одного мільйонної міліметра, або одного мільярдної метра. Надтонка мікроструктура, що мас середній розмір фаз або гранул, шарів або ниток (кластерів) порядку або нижче 100 нм уважається наноструктурованою (або наноструктуровуваною). Саме завдяки малим розмірам блоків (часток, гранул, фаз), з яких вони побудовані, наноматеріали демонструють унікальні механічні, оптичні електричні й магнітні властивості.
Дослідження й застосування наноструктуровуваних матеріалів являє собою одну з найбільш динамічних і швидкорозвинутих областей досліджень в одержання матеріалів і пристроїв, призначених для досить важливих застосувань в області техніки й медицини. Нано структур ні (НС) матеріали проявляють унікальні властивості в порівнянні з їхніми двійниками - звичайними об'ємними матеріалами. Наноструктурні матеріали містять у собі сучасні й майбутні технології одержання напівпровідників, каталізаторів, одержання матеріалів для очищення навколишнього середовища, біологічних матеріалів. Це - майбутнє електротехніки, техніки надміцних матеріалів, мікроелектроніки, оптики, біомедицини, науки про продукти харчування й фармацевтики.
У вихідних матеріалах, де є далекий порядок розташування атомів, наноструктурний стан із ближнім упорядкуванням може бути створено різними способами, основними з яких є:
-створення структури, де розмір кристалічних зерен не перевищує 100 нм;
створення аморфних багатошарових структур з товщиною не більше
нм (у шарах реалізується структура ближнього порядку);
утворення фрактальних структур.
Властивості НС речовин залежать від декількох їхніх характерних рис, наявність яких і пояснює унікальні властивості цих речовин:
-від високодисперсності зерен-гранул (< 100 нм) і розподілу їхніх розмірів;
від хімічного складу складових фаз;
від присутності на границях зерен гетерофазної структури, або ж від «вільної поверхні» зерен;
-від взаємодії між складовим частинами. Розмаїтість ефектів, обумовлених розмірами гранул у нанофазових матеріалах, використовується для керування їхніми властивостями. Наприклад, металеві мані частки служать високоефективними каталізаторами. Звичайна кераміка є досить тендітної, але із зернами нанометрового розміру нанокераміка стає пластичної, і її можна розкотити в тонкі стрічки.
При синтезі НС матеріалів з атомних або молекулярних вихідних речовин необхідно забезпечувати контроль різноманітних «наномасштабних особливостей», бажаних для кінцевого продукту. Загалом, всі використовувані фізичні й хімічні методи синтезу можна розділити на чотири групи:
Перша технологія містить у собі виробництво ізольованих надтонких кристалітів, що мають стерильні вільні поверхні. Після цієї стадії треба процес консолідації (укрупнення) при кімнатній або при підвищеній температурі. Особливістю процесу є використання «ізоляції» НС матеріалу, наприклад, конденсацією його в інертному газі, або декомпозиція (розчленовування) початкових хімічних матеріалів (або прекурсорів) або випадання опадів з розчинів.
Хімічне нанесення у вакуумі (Chemical Vapor deposition = CVD), фізичний випар у вакуумі (Physical Vapor Deposition = PVD) і деякі електрохімічні методи використовуються для нанесення атомів або молекул матеріалу на підходящі підложки. Нанокомпозити можна одержувати нанесенням хімічно різних молекул як одночасно, так і по черзі.
Нові класи НС матеріалів можуть бути отримані шляхом введення дефектів у раніше зроблені кристали, наприклад, утворенням дислокацій або границь зерен. Настільки сильні деформації можуть бути внесені в кристал, якщо підкрутити його впливу високих енергій, наприклад, розмелюванню його в кульовому млині, при зкетрузії (пресуванні видавлюванням), при розколюванні або опроміненні високими енергіями.
Остання група методів готування НС матеріалів грунтується на кристалізації або на випаданні в осад з нестабільних станів речовини (кристалізації з газової фази осадженні з пересичених твердих або рідких розчинів).
Чому ж з'явився настільки великий інтерес до дослідження матеріалів у нанорозмірному стані? Справа в тому, що фундаментальні фізичні, хімічні й біологічні властивості речовин дивним образом змінюються, коли складові їхньої гранули зменшуються до нанометрових розмірів - саме завдяки їхній формі, хімічним властивостям поверхні й топології.
Наприклад, б-нанометрові гранули міді мають в 5 разів вище твердість, чим звичайна мідь. Інший приклад — напівпровідник селенід кадмію Cd — може здобувати будь-яке фарбування спектра залежно від керованих по розмірах складових його гранул. Очевидно, що в Cd змінюється при цьому величина забороненої зони в спектрі електронних станів. Із цих двох прикладів видно, що властивості малих часток речовини в значній мірі відрізняються від властивостей масивного матеріалу.
Із цих причин до наноматеріалам виявився великий науковий і технічний інтерес, і ця область стала ареною досить активних досліджень. З'явилося нове подання про молекулярні технології, і очікуються подальші більші «прориви» у технології матеріалів, що дозволяють у майбутньому створювати їх «по-атомно» - атом за атомом.
Нанофізика охоплює велику галузь науки, де стикаються різноманітні розділи фізики, хімії й навіть біології. Ця «модна» дисципліна має більші перспективи застосування у військових, космічних а також у комерційних інформаційних і біологічних технологіях.
Яка ж головна причина відмінності наноматеріалів від звичайних?
Легко помітити, що в таких речовинах дуже великий коефіцієнт відносини поверхні до обсягу. І чим менше розмір кластера, - тим більшою мірою превалює вплив властивостей поверхні над об'ємними властивостями. Грубо говорячи, можна навіть уявити собі, що наноструктури дозволяють «трансформувати» властивості поверхні в об'ємні властивості. Залежно від співвідношення «поверхні до обсягу» кластерів, властивості тої або іншої речовини в наноструктуровуваній формі виявляються досить різноманітними. Управляючи розмірами й формою кластерів, цими властивостями можна цілеспрямовано управляти.
Давно відомо, що властивості поверхні твердого тіла істотно відрізняються від об'ємних властивостей. Справа в тім, на поверхні кристала звичайні електронні зв'язки розірвані, і рівноважна структура на поверхні облаштовується по іншому, чим в обсязі. На поверхні кристала з'являється інша симетрія, змінюються частоти коливання кристалічних ґрат (частоти фононів), на поверхні змінюється температура Дебая кристала й навіть температури його плавлення.
Описаний «розмірний» ефект найефективнішим образом впливає не тільки на фононний спектр, але й на спектр стану електронів (змінюється ширина забороненої зони напівпровідників і ін.)- Таким чином, з'являються нові можливості створення напівпровідникових приладів з використанням наностана напівпровідника.
Через порушення кореляції взаємодії спінових і орбітальних моментів електронів, на поверхні кристалів істотно змінюються й магнітні властивості речовин, особливо тих, які є феро-, антиферо- і феромагнітними. У компактованих з «кластерів ближнього порядку» магнітних матеріалах з'являються нові, часто корисні для технічного застосування, властивості.
Таким чином, зменшення розмірів кластерів-зерен розглядається як ефективний метод керування багатьма властивостями твердих тел. Для таких прогнозів є вагомі підстави. Малий розмір зерна приводить до більших змін структури твердого тіла. Якщо вважати в грубому наближенні форму зерна сферичної з діаметром d і товщиною границі роздягнула h, то частка міжзерених границь роздягнула в загальному обсязі зерна дорівнює
AV/V = [шҐ6 - T/6(d - 2h)3J( td3'6/1 ~6h/d.
При товщині границі h, рівної 3-4 атомним моношарам (0,5-1,5 нм), на поверхневий шар доводиться до 50% усього речовини. Крім того, істотно змінюється й структурний стан самого зерна-кластера. Дефекти кристалічної структури, типові для монокристалів і великих (більше 1-10 мкм) кристаликів полікристалів, такі як дислокації (які звичайно мають щільність ~ 104 см’1), а також вакансії й дефекти впакування (106-1010 см'3), у наноматеріалах часто не можуть удержатися усередині зерна й виходять на поверхню, перетворюючи структуру зерна в практично бездефектну.
З іншого боку, межзернева границя відрізняється нестабільністю структури, і тому нанокристалічні матеріали мають високу дифузійну рухливість атомів, що на 5-6 порядків вище, ніж у звичайних полікристалічних матеріалах. Підростання дифузії в нанокристаличних матеріалах може бути обумовлено наступними причинами:
більше низькою концентрацією домішок у міжкристалевих із границях у порівнянні із границями звичайного типу, характерними для полікристалів;
можливістю більше прискореної дифузії уздовж міжкристалевих границь, які зв'язані між собою й утворять майже безперервну сітку;
цілком припустимо, що структура міжкристалевих границь у нано- і звичайних полікристалах досить сильно розрізняється через наявність множинних пор у нанокристалевих матеріалах, що також прискорює дифузію.
Проведені дослідження різного роду наноматеріалів (Ag, Ті, Mg, W03, Zn, а також композитів Ag-Mg, Ag-W03) показали, що компактований нанокристалевий матеріал у всіх випадках має майже однорідну структуру. Дуже часто спостерігалися когерентні двійникові границі. Області зерен були вузькими, а атомна структура періодичної. Більша частина границь відповідає ґратам співпадаючих вузлів з параметром а від 3 до 11, де а - період співпадаючих вузлів, виражений у періоді ґрат. Спостерігалося багато порожнеч у границях стиків трьох і більше зерен. Питання про усунення «рихлості» границь зерен вирішується приготовленому безпористих наноматеріалах шляхом твердофазних реакцій і конденсацією у вакуумі.
Якщо говорити про теоретичні аспекти нанофізики, то необхідно відзначити, що структурний стан твердотілих конденсованих середовищ останнім часом поповнилося новим поняттям — фрактальная структура, що формується в результаті протікання нерівновагих термодинамічних процесів при дисипації енергії. Ця структура ще перебуває в стадії вивчення, однак особливості формування фрактальних структур уже зараз використовуються для синтезу ультрадисперсних матеріалів і створення середовищ, що поглинають електромагнітне випромінювання.
