- •Hobi м atepiа л и в металургм Рекомендовано мМстерством oceimu / науки Украши як навчальний пос16ник для студент/в вищих навчальних заклад/в
- •Р03д1л 1. Композиц1йн1 матер1али 3 металевою матрицею
- •Армуюч1 волокна
- •Металев1 матриц! та композицШш матер1али на ТхнШ основ!
- •Композищйш наплавочш матер1али
- •Металургія гранул - основа створення перспективних авіаційних двигунів
- •Алмазо-твердосплавний макрокомпозитний матеріал.
- •Отримання високопористих матеріалів із волокон вуглецевих сталей та їх механічні властивості
- •Застосування металургії гранул при розробці титанових сплавів з інтерметалідним зміцненням
- •Розділ 2. Отримання виробів методами порошкової металургії
- •Основні етапи технології виробництва виробів з порошків.
- •Пористі порошкові матеріали
- •Конструкційні порошкові матеріали
- •Високотемпературні порокові матеріали
- •2.5. Методи отримання і властивості металевих порошків
- •Фізичні властивості
- •Виробництво порошків
- •Відновлення газами і вуглеием
- •Розмел шихти в кульових, вібраційних чи вихрових млинах.
- •Спікання порошків
- •Псевдосплави на основі вольфраму та міді
- •Недоліки технології гарячого спікання вольгіюамово-мідного псевдосплаву
- •Як і у випадку з лвмг, проводять такий само хімічний та інші аналізи порошків.
- •Новий композитний вуглецевий матеріал: технологія і перспективи
- •Карбіди
- •3.2. Нітриди
- •Нанокристалічні тверді тіла
- •Сучасні наноматеріали
- •Очищення повітря і воли
- •Вплив умов на одержання нанокристалічних порошків
- •Суперпокриття
- •Нанопористий анодний матеріал з Sn02 і графену
- •Фізичні властивості вуглеграфітових матеріалів
- •3500 4000 4500 5000 5500 6000 Т, к Рис. 5.2. Діаграма стану графіту
- •Хімічні властивості вуглеграфітових матеріалів
- •Вуглецеві матеріали
- •Лсякі властивості вуглецевих волокон
- •Метод намотування
- •- Бобіни або шпулі; 5 - натяжні ролики
- •Вуглецеві композиційні матеріали
- •Фуллерени
- •Фуллеріти
- •Нанотрубки
- •Застосування вуглецевих нанотрубок
- •Розділ 7. Нові матеріали в металургії саморозповсюджувального високотемпературного синтезу(свс)
- •Властивості свс-матеріалів
- •Макрооднорідні матеріали
- •Спечені керамічні матеріали і вироби
- •Одержання виробів із заданою Аормою: макрооднопідні системи.
- •1??8 І свс-спікання при високому тиску газу, j Боровинська, Лор'ян, Мартішгнко.
- •В Складова ентиляційні отвори
- •7.4. Розвиток нових матеріалів отриманих в умовах свс.
- •Використання процесів саморосповсюджуючогося високотемпературного синтезу в технології газотермічиого напилення покриттів
- •Порошки для газотермічного напилення поктттіє отриманих методом свс
- •Руйнування металів: загальні уявлення
- •Зломи одноразового навантаження
- •8.3. Зломи циклічного навантаження
- •Світлова мікрофрактографія
- •Електронно-мікроскопічна фрактографія
- •Список використаної літератури
Розділ 2. Отримання виробів методами порошкової металургії
Як метод порошкова металургія існує приблизно 170 років, засновником її в Росії вважається Петро Григорович Соболевський, котрий винайшов можливість отримання платини із порошків. Порошкова металургія належить до тих областей науки і техніки, які після свого виникнення часто виявлялися забутими і відроджувались лише багато років потому.
Цей метод поєднує елементи металургійного (порошки), машинобудівного (вироби) і керамічного (спікання) виробництв. Спочатку цю галузь називали металокерамікою, хоча про це сталі якось забувати. Інтенсивного розвитку порошкова металургія зазнала в останні десятиріччя. Але вже в 20-і роки були створені тверді сплави на основі карбіду вольфраму, а в період другої світової війни порошкова металургія посідала неабияке місце у створенні набоїв, інструменту.
Технологія порошкової металургії, з притаманними їй виключними можливостями керування структурою і властивостями матеріалів, сприяла створенню нових КМ.
Практика виготовлення порошків і спеченої металевої губки (криці) з переробкою в компактні вироби сягає глибокої давнини (бронза, близько 5 000 років до н. є.) На території України знаряддя із заліза з'явились близько 1 000 років до н. є.
Але стародавня порошкова і губчаста металургія була освоєна людиною як джерело отримання металевих виробів узагалі, бо інших можливостей у неї не було. З появою нових металургійних процесів ця технологія була цілком або частково забута і повернулась до нас у новій якості і з новими завданнями.
Виникла можливість і необхідність синтезу нових композиційних матеріалів, застосування яких дозволило різко підвищити міцність, жароміцність, втомну міцність, жорсткість, в'язкість руйнування конструкцій. Окрім того, стало можливим регулювати в широких межах теплофізичні, електричні, магнітні й інші властивості матеріалів, а цього потребують без винятку всі галузі сучасної техніки.
Головні напрямки, за якими порошкова металургія може успішно конкурувати з іншими, такі:
можливість виготовлення виробів практично без механічної обробки;
отримання сплавів і композицій з унікальними властивостями, котрі не можна продукувати методами лиття (КМ, дисперсно-зміцнені сплави, псевдосплави, пористі матеріали і т. ін.).
Технологічний процес отримання виробів із порошків складається із наступних операцій:
отримання порошків;
формування виробів із порошків;
спікання відформованої заготовки;
остаточна обробка, доведення до потрібних розмірів;
контроль.
За реальних умов в залежності від вимог до виробу і технологічних можливостей можуть бути відхилення від загальної схеми: наприклад, друга і третя операції за гарячого способу формування поєднуються.
Властивості матеріалів великою мірою визначаються якістю вихідної сировини. Нею виступають порошки металів, тугоплавких сполучень (карбідів, нітридів, боридів і т. ін.), сплавів з розмірами частинок від 1 до 800 мкм.
Головними вихідними характеристиками порошків є:
насипна густина, яка визначається зважуванням певного об'єму;
текучість, котра аналогічно в'язкості характеризується швидкістю висипання із стандартної посудини з отвором (типу приладу ВЗ-4);
пікнометрична густина, що також визначається зважуванням, але в рідині, - характеризує густину самих частинок, бо в них можуть бути порожнини і т. ін.;
критерій Фішера, визначається на спресованій таблетці за величиною сорбції парів рідини;
здатність до пресування і формування.
На властивості кінцевого продукту суттєво впливає гранулометричний склад порошку, макро- і мікроструктура частинок та їхня форма, стан поверхні і т. ін. Визначають також спікання за різних температур у лабораторних умовах, після чого отримані розчини переносять до технологічного процесу.
Звичайно обсяг необхідних аналізів залежить від призначення виробів, які випускаються [45,46].
Порошковою металургією називається область техніки, що охоплює процеси отримання порошків металів і металоподібних з'єднань і процеси виготовлення виробів з них без розплавлення.
Типова технологічна схема отримання виробів методами порошкової металургії включає:
виробництво порошків металів і інших матеріалів;
формування заготовки з порошку із зв'язкою або без неї шляхом пресування або плющення;
спікання заготовки при температурі нижче за температуру плавлення основного компоненту;
додаткову обробку спеченого виробу - механічну обробку, просочення і ін.
Наведена технологічна схема дозволяє а) виготовляти матеріали і вироби з такими складами, структурами і властивостями, які неможливо отримати традиційними металургійними методами (литтям, обробкою тиском, термообробкою); б) виготовляти вироби із звичайними складами, структурою і властивостями, але з істотно меншою витратою матеріалів і точніше витриманими розмірами.
Історично першою технічною задачею, вирішеною методами порошкової металургії було отримання ковкої платини спіканням платинового порошку. Це зробили в 1826 р. росіяни вчені П. Г. Соболевський і У. В. Любарський, а три роки опісля, незалежно від них, англійський учений Волластон. Пізніше, коли платину навчилися плавити, про цю технологію забули і пригадали про неї тільки на рубежі нашого століття, коли потрібно було вольфрамовий дріт для ламп розжарювання і мідно-графітні щітки для електричних машин, які не можна було виготовити звичайними методами. В кінці 20-х років з'явилися тверді сплави для метало ріжучого інструменту і багато які інші вироби. В післявоєнні роки з порошків стали виготовляти підшипники і фрикційні накладки, фільтри, високотемпературні матеріали і багато що інше.
Істотною перевагою порошкової металургії є її безвідходність і, внаслідок цього, екологічна чистота. Скорочуються відходи і, відповідно, забруднення навколишнього середовища і на подальших етапах виробництва, наприклад, при розмірній обробці. Це робить методи порошкової металургії ше більш ефективними.
