1.30. Експлуатація зрошувальної системи.

Для того щоб зрошувальні меліорації відповідали своєму призначенню, тобто створювали умови, які забезпечують можливість отримання стійких постійно зростаючих урожаїв різних сільськогосподарських культур, необхідно не тільки правильно запроектувати і побудувати зрошувальні системи, але також організувати відповідну службу експлуатації.

Перш за все в задачу експлуатації входить планування водного господарства системи, тобто розробка плану водокористування, згідно якого встановлюється режим водопостачання як по системі в цілому, так і по окремих господарствах і полях сівозміни.

У відповідності з планом на зрошувальних системах здійснюється управління водою, яке полягає у заборі води із джерела зрошення при допомозі головної споруди або насосної станції і в розподілі води між окремими господарствами, полями сівозміни і поливними площами, який здійснюється при допомозі випусків-регуляторів.

В процесі експлуатації виконуються різні спостереження, які необхідні для поточного уточнення плану водокористування в умовах конкретного року і для обліку об’єму споживаної води.

Так на крупних і упорядкованих зрошувальних системах повинні проводитися систематичні визначення вологості грунту, спостереження за сільськогосподарськими культурами, а також метеорологічні спостереження, в тому числі, мікрокліматичні.

В задачу експлуатації входять спостереження за рівнями підземних вод і за сольовим режимом грунтів. В тих випадках, коли виникає небезпека заболочення і засолення грунтів, своєчасно повинні прийматися заходи боротьби з цими явищами.

Для підтримання зрошуваної системи в належному порядку в процесі експлуатації здійснюється догляд за каналами, спорудами, насосними станціями, лісовими посадками та іншими елементами системи, а також поточний і капітальний ремонт їх.

Високий ефект зрошуваних меліорацій в повній мірі проявляється тільки у тих випадках, коли вони самим тісним чином поєднуються з агротехнікою і лісопосадками. Норми і терміни поливів повинні погоджуватися з водно-повітряним, сольовим і поживним режимом грунту, який відповідає певним біологічним вимогам культур. З іншого боку, строки посіву, вегетаційної обробки і догляду, а також збору урожаю повинні погоджуватись зі строками поливу культур.

З метою зменшення втрат води на випаровування грунтом і верхнього шару, а також покращення аерації, тобто проникнення повітря в грунт, після проведення поливів, якщо земля ще не покрита рослинним покривом, знищується з допомогою рихлення, так звана “кірка”, тобто верхній ущільнений пересушений шар грунту.

В умовах зрошення надзвичайно ефективним виявляється застосування як органічних, так і мінеральних добрив. При цьому норми поливу і зрошення повинні відповідати нормам удобрення.

Внаслідок того, що зрошувальні меліорації створюють особливі режими грунту (водний, повітряний, поживний, тепловий), найбільш ефективними при зрошенні являються спеціально для цього виведені сорти культур.

З метою контролю за правильним використанням води на зрошувальних системах, а також для уточнення і поточного корегування планів водокористування на зрошуваних системах повинен проводитися систематичний облік води, для чого на постійних каналах організується експлуатаційна спостережна мережа. Цими спостереженнями повинні охоплюватися основні компоненти водного балансу всієї системи і її окремих ділянок, тобто з одного боку надходження води в систему і на її ділянки, і, з іншого боку, витрачання води на поливи, господарські потреби, на втрати, а також повернення невикористаної води.

Мережа гідрометричних постів на зрошувальній системі повинна бути дуже розвинутою і охоплювати її всю, починаючи від джерела зрошення (річка, водосховище тощо) і закінчуючи внутрішньогосподарськими зрошувачами. По своєму призначенню гідрометричні пости можна поділити на такі групи: а) пости на джерелі зрошення (на річці тощо), які установлюються звичайно вище пунктів водозабору магістральних каналів; б) пости в головах магістральних каналів; в) пости в головах розподільних каналів; г) пости для обліку подачі води окремим господарствам; д) пости на внутрігосподарській мережі для обліку і контролю розподілу води в середині господарства.

Гідрометричні пости повинні бути обладнані водомірними рейками і обладнанням для вимірювання витрат води вертушкою або спеціальними водомірами – щитовими водозливами. На гідротехнічних спорудах можна визначати витрати води по отворах шлюзів – регуляторів, для чого вони повинні бути протарировані і обладнані складеним за даними тарировки графіком пропускної здатності при різних відмітках рівнів верхнього і нижнього б’єфів і різних відкриттях отворів.

В останні роки у зрошенні засушливих земель застосовується новий унікальний метод. Він полягає в тому для зрошення використовується полімери – полімерні гідрогелі. Вони набухають у воді, але не розчиняються. Вони володіють високою водосорбуючою здатністю. Нове покоління таких матеріалів, як сильнонабухаючі полімерні гідрогелі (СПГ), здатні акумулятувати при набуханні до декількох літрів води на 1 грам полімера мають великий інтерес. Основна ідея застосування СПГ в меліорації грунтів полягає в тому, що розміщений в грунтовому шарі гідрофільний сітчатий полімер забезпечує підтримання додаткового запасу вологи, головним чином, за рахунок зниження втрат на гравітаційний стік і фізичне випаровування. В результаті спостерігається значне пролонгування вологості грунту, зниження поливних норм і витрати хімікатів. Застосування полімерів сприяє збереженню структура і родючість грунту.