Негативні наслідки

На думку російського вченого Кирила Єськова масове використання індексу цитування стало однією з причин занепаду наукової дискусії, оскільки будь яке згадування опонента під час неї автоматично підвищує його індекс цитувань. Відповідно вигідніше стало просто ігнорувати наукові погляди відмінні від власних аніж боротися з ними.

Індекс Хірша (h-index, критерій Хірша) - наукометричний показник, запропонований в 2005 р. американським фізиком Хорхе Хіршем (університет Сан-Дієго, Каліфорнія) в якості альтернативи класичному "індексом цитованості", який представляє собою сумарне число посилань на роботи вченого. Критерій заснований на обліку числа публікацій дослідника і числа цитувань цих публікацій.

Вчений має індекс h, якщо h з його N статей цитуються як мінімум h раз кожна, у той час як решта (N - h) статей цитуються менше, ніж h раз кожна.

Наприклад, h-індекс дорівнює 10, означає, що науковцям було опубліковано не менше 10 робіт, кожна з яких була процитована 10 і більше разів. При цьому кількість робіт, процитованих менше число разів, може бути будь-яким. Аналогічним чином може бути розрахований h-індекс для наукового журналу, організації або країни.

Індекс Хірша є кількісною характеристикою продуктивності вченого за весь період наукової діяльності; він представлений в реферативних базах даних Scopus і Web of Science. H-індекс може бути обчислений і з використанням безкоштовних загальнодоступних баз даних в Інтернеті - наприклад, за допомогою Google Scholar (див. тут; зручно користуватися безкоштовною програмою Publish or Perish). Слід враховувати, що дані безкоштовних сервісів можуть бути неповними, крім того, для російських дослідників через особливості транскрипції прізвищ і назв російських журналів величина h-індексу зазвичай буває занижена. Значення h-індексу за даними Scopus часто нижче, ніж в WoS, т.к. Scopus враховує цитування, починаючи з 1995 р.

Як і всякий формальний показник, h-індекс має свої переваги і недоліки. До достоїнств індексу відносять той факт, що він буде однаково низьким як для автора однієї сверхпопулярной статті, так і для автора безлічі робіт, процитованих не більше одного разу. Індекс Хірша дозволяє відсівати і т. н. "Випадкових співавторів"; цей показник буде високим лише для тих, у кого достатньо публікацій, і всі вони (чи, принаймні, багато хто з них) досить затребувані, тобто часто цитуються іншими дослідниками.

На думку Хірша, скільки успішний вчений в галузі фізики має h-індексом не менше 10-12. H-індекс самого Х. Хірша в 2008 р. дорівнював 49 за даними WoS. За даними Scopus, на 01.09.2011 він становив 21, причому 208 наявних в базі даних статей Хірша були процитовані в 4515 інших статтях 6615 раз (сама цитована з них - 904 рази).

H-індекс нерідко критикується, тому що іноді він дає абсолютно невірну оцінку значимості дослідника. Зокрема, коротка кар'єра вченого призводить до недооцінки його робіт. Значення показника істотно залежить від галузі науки і віку дослідника. У біології та медицині h-індекс набагато вище, ніж у фізиці чи хімії.

Google Scholar — вільна доступна пошукова система, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Дата виходу в статусі бета-версії — листопад 2004 року. Індекс Google Scholar включає в себе більшість рецензованих онлайн-журналів Європи та Америки найбільших наукових видавництв. За функціями він схожий на вільно доступні системи Scirus від Elsevier, CiteSeerX і getCITED. Також він схожий на інструменти засновані на підписці, такі як Elsevier в Scopus і Thomson ISI's Web of Science. Рекламний слоган Google Scholar — «стояти на плечах гігантів» — це данина вченим, які внесли свій вклад в свої галузі протягом століть, забезпечуючи основу для нових наукових досягнень.

Google Scholar виник з обговорення між Алексом Верстаком (Alex Verstak) і Анурагом Ачарья (Anurag Acharya), обидва потім працювали по створенню основного веб-індексу Google.[1][2]

У 2006 році у відповідь на випуск Windows Live Academic Search від Microsoft, потенційного конкурента для Google Scholar, була реалізована функція імпорту цитат з використанням бібліографічних менеджерів (таких як RefWorks, RefMan, EndNote і BibTeX). Подібні можливості також реалізовані в інших пошукових системах, таких як CiteSeer і Scirus.

У 2007 році Ачарья оголосив, що Google Scholar почав програму з оцифрування та хостингу журнальних статей за угодою з видавцями, окремо від Google Books, чиї скани старих журналів не включають метадані, необхідні для пошуку конкретних статей у конкретних областях.[3]

Особливості і технічні характеристики

Google Scholar дозволяє користувачам здійснювати пошук цифрової або фізичної копії статей, онлайн або в бібліотеках.[4] «Наукові» результати пошуку генеруються з використанням посилань з "повнотекстових журнальних статей, технічних звітів, препринтів, дисертацій, книг та інших документів, у тому числі обраних веб-сторінок, які вважаються «науковими».[5] Оскільки більшість наукових результатів пошуку Google це прямі посилання на комерційні журнальні статті, більшість користувачів зможуть тільки отримати доступ до короткої анотації статті, а також невелику кількість важливої ​​інформації про статтю, і, можливо, доведеться заплатити за доступ до повної статті.[5] Google Scholar так само легко використовувати як і звичайний веб-пошук Google, особливо за допомогою «Розширеного пошуку», який може автоматично звузити результати пошуку по конкретних журналах або статтях. Найбільш значущі результати пошуку за ключовими словами будуть перераховані по-перше, в порядку рейтингу автора, кількості посилань, які пов'язані з нею і їх ставлення до іншої наукової літератури, і також рейтингу публікацій журналу в якому вона надрукована.[6]

Завдяки своїй функції «цитується в», Google Scholar надає доступ до анотацій статей, в яких процитована стаття котра розглядається.[7] Саме ця функція, зокрема, забезпечує індекс цитування раніше доступний тільки в Scopus і Web of Knowledge. Завдяки своїй функції «Статті по темі», Google Scholar представляє список тісно пов'язаних статей, ранжируваних в першу чергу по тому як схожі ці статті на первинний результат, але також з урахуванням значущості кожної статті.[8]

Алгоритм ранжування

Хоча більшість академічних баз даних та пошукових систем дозволяє користувачам вибрати один з факторів (наприклад, актуальність, кількість цитат чи дата публікації) для ранжування результатів, Google Scholar ранжує результати за допомогою комбінованого алгоритму ранжування, який діє так як це «роблять дослідники, враховуючи повний текст кожної статті, автора, видання, в якому стаття опублікована, і як часто вона була процитована в іншій науковій літературі».[6] Дослідження показали, що Google Scholar надає особливо великі ваги кількості цитат[9] і слів, включених в заголовок документи[10] Як наслідок перші результати пошуку часто містять досить цитовані статті.

Обмеження і критика

Деякі користувачі вважають Google Scholar порівнянним за якістю і корисності з комерційними базами даних,[11] хоча його користувацький інтерфейс (UI) все ще знаходиться в бета-версії.

Значною проблемою Google Scholar є брак даних про його охоплення. Деякі видавці не дозволяють йому індексування своїх журналів. Журнали Elsevier не були включені в індекс до середини 2007 року, коли Elsevier зробив велику частину свого вмісту на ScienceDirect доступним для Google Scholar в веб-пошуку Google.[12] Станом на лютий 2008 року як і раніше відсутні самі останні роки з журналів Американського хімічного товариства. Google Scholar не публікує список обходу наукових журналів. Частота його оновлення також невідома. Тим не менш, він забезпечує легкий доступ до опублікованих статей без труднощів, що виникають у деяких із дорогих комерційних баз даних.

Програма Microsоft IT Academy (MS ITA) була розроблена фахівцями Microsoft в січні 2003 року, вона призначалася і зараз призначена для студентів і викладачів шкіл, училищ і вузів. Мета створення програми полягає в тому, щоб учні та викладачі могли вивчати найновіші технології Microsoft. Учасники Програми можуть проходити навчання на таких напрямках: робота з користувацькими додатками (продукти Office - Word, Excel, PowerPoint, Outlook, Access), адміністрування мереж та баз даних Microsoft (Windows Server, SQL Server, Windows XP, Vista і т. д. ), програмування на базі Microsoft (С #, Visual Studio і т. д.), інформаційна безпека.

Компанія Microsoft контролює процес навчання слухачів в Академіях. Всі навчальні посібники, які використовуються в рамках Програми, проходять обов'язкове схвалення фахівців Microsoft, до відання навчального процесу допускаються тільки сертифіковані викладачі, а комп'ютерні класи повинні відповідати сучасним вимогам по ергономіці і технічній оснащеності.

Навчання в рамках Програми націлене на підготовку до міжнародної сертифікації. Після завершення курсів слухачі можуть здати іспити в спеціалізованих центрах тестування і стають сертифікованими фахівцями Microsoft. Під час здачі іспитів слухач залишається «один на один» з комп'ютером, на якому проходить тест. Користуватися ніякими додатковими матеріалами не дозволяється. Такі суворі правила привели до того, що сертифікат дуже цінується роботодавцями, особливо в Європі, але і в Росії на співбесідах кадрові працівники стали звертати більшу увагу на сертифікованих кандидатів, адже наявність сертифіката говорить про те, що людина дійсно володіє всіма необхідними знаннями, і при необхідності може оперативно їх використовувати.

До Росії програма Microsоft IT Academy офіційно прийшла трохи пізніше, ніж до Європи - перша Академія Microsoft відкрилася в 2004 році. Для російських навчальних закладів, які бажають вступити до Програми передбачено деякі пільгові умови, до того ж Microsoft регулярно проводить додаткові знижки та бонуси для шкіл і вузів. Координатором розвитку програми Microsоft IT Academy в Росії та інших країнах СНД є компанія Softline, яка займається логістикою, оформленням нових учасників та інформаційною підтримкою діючих Академій.

Якщо школа або вуз хоче приєднатися до Програми, то спочатку потрібно визначитися, за якого напрямку даний навчальний заклад планує працювати. Учасники можуть вибрати рівень Essential або рівень Advanced, або працювати за обома напрямками. В рамках рівня Essential пропонується вивчення користувацьких додатків Microsoft Office (Word, Excel, PowerPoint, Outlook, Access), а також системи Vista. Пройшовши навчання за рівнем Essential, випускники академій Microsoft зможуть отримати сертифікат користувача і працювати практично у всіх сферах бізнесу, які пов'язані з роботою за ПК.

Рівень Advanced призначений для підготовки професіоналів у сфері інформаційних технологій, діяльність яких пов'язана з технічною підтримкою настільних і переносних персональних комп'ютерів, адмініструванням комп'ютерних систем, мереж і баз даних, розробкою додатків і баз даних у різних середовищах. Після навчання випускники можуть почати з сертифікації Microsoft Certified Professional (МСР), який є найбільшою першою сходинкою до величезного багажу знань в сфері професійного IT-освіти та сертифікації.

У травні 2009 року програма Microsоft IT Academy відзначає п'ятирічний ювілей роботи в Росії, на цей момент в Росії відкрито більше 200 Академій Microsоft, які навчають студентів в різних регіонах Росії та інших країн СНД.