55. Банківська система та грошова пропозиція.

Банківська система - сукупність банківських установ, які функціонують на території даної країни у взаємозв'язку між собою.

Банківська система має два рівні. На першому рівні знаходиться центральний (емісійний) банк. На другому розташовані банки комерційні (депозитні) і спеціалізовані (інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні та ін).

Банківська система виконує такі основні функції:

· Акумуляція тимчасово вільних коштів;

· Надання вільних коштів у тимчасове розпорядження;

· Створення кредитних грошей;

· Кредитне регулювання;

· Грошова емісія;

· Імітування (випуск) цінних паперів.

Найважливішою ланкою банківської системи є центральний банк.

Центральний банк - Головна ланка банківської системи, яка забезпечує рівновагу грошового ринку; посередник уряду в його позикових і кредитних операціях.

Основні завдання центрального банку:

· Забезпечення стабільності грошового обігу;

· Здійснення державної політики в області кредиту, грошового обігу, розрахунків та валютних відносин.

Основні функції центрального банку:

· Здійснювати емісію грошей та організацію їх обігу;

· Акумулювати і зберігати касові резерви інших кредитних установ;

· Забезпечувати кредитування інших комерційних банків і здійснювати контроль за їх діяльністю.

З метою здійснення своїх функцій центральний банк використовує такі основні інструменти: встановлює норму обов'язкових резервів для комерційних банків (мінімальну частку депозитів, що комерційні банки повинні зберігати у вигляді резервів - безпроцентних вкладів - в центральному банку, проводить операції на відкритому ринку (купівля і продаж державних цінних паперів); встановлює облікову ставку (ставку рефінансування, тобто ставку, за якою центральний банк кредитує комерційні банки).

Центральний банк не може цілком контролювати пропозиції грошей, так як комерційні банки самі визначають величину надлишкових резервів, яка впливає на норму банківських резервів і відповідно на мультиплікатор. Центральний банк не може точно спрогнозувати обсяг кредитів, який буде виданий комерційним банкам. Коефіцієнт депонування визначається зверненням населення та іншими причинами, не завжди пов'язаними з дією центрального банку.

Комерційні банки - кредитні установи універсального типу, які здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб за допомогою надання послуг і здійсненням операцій.

Здійснювані комерційними банками операції поділяються на активні і пасивні.

Пасивні операції - залучення грошових ресурсів шляхом прийому депозитів, продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Активні операції - розміщення грошових ресурсів шляхом надання кредитів, купівлі акцій та цінних паперів.

****** Монетарна теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативне відношення до їх попиту. Попит і пропозиція грошей розглядається як дві неподільні і водночас протилежні одна одній грані єдиного економічного механізму, через взаємодію яких формуються функціональні структури грошового ринку. Отже монетарну теорію цікавить найперше специфіка співвідношення між попитом і пропозицією грошей, характер субординації між ними. Ця специфіка містить два протирічливих положення:

- попит на гроші має пристосовуватися до заздалегідь заданої їх пропозиції;

- пропозиція грошей пристосовується до їх попиту.

Зрештою, суть зводиться до того, щоб з'ясувати, яка структурна ланка грошового ринку - попит і чи пропозиція е провідною. Дана проблема має інший аспект. В економічній теорії вже довго точиться дискусія з приводу визначення основних чинників, під впливом яких формується пропозиція грошей. Оскільки грошова емісія здійснюється на інституційних засадах (емітенти - відповідні банківські інституції), то монетаристи вважають, що на відміну від попиту, який визначається внутрішньо економічними процесами, пропозиція грошей є суто екзогенним чинником економічного розвитку. На положенні про екзогенність грошової емісії базується одна з ключових ідей монетаризму з приводу того, що першим поштовхом для зміни кон'юнктури ринку, циклічності його розвитку є спричинені ззовні економічні зміни у пропозиції грошової маси. На цій же підставі дається суто монетаристське визначення інфляційного процесу: вважається, що ціни завжди пасивно йдуть слідом за змінами пропозиції грошей. Отже, пропозиція грошей розглядається монетаристами як суто автономний процес, екзогенний чинник, що не залежить від реальних змін у сферах виробництва та обігу товарів і послуг.

З точки зору кейнсіанства основною відмінністю погляду кейнсіанської теорії на пропозицію грошей є визнання кредитної природи грошової емісії й відповідно - формування пропозиції грошей. З точки зору виробничого процесу базою грошової емісії є зобов'язання підприємств щодо погашення заборгованості з оборотного капіталу - виплат заробітної платні, витрат на сировину, матеріали тощо. Ця заборгованість виникає через наявну розбіжність у часі між поточними витратами виробництва і отриманням доходів від реалізації виробленої продукції. Ці зобов'язання є невід'ємною складовою відтворювального процесу. Вони безпосередньо входять у технологію цього процесу і складають фундамент утворення і пропозицій різноманітних форм кредитних грошей. Отже безпосереднім суб'єктом пропозиції грошей, їхнім фактичним емітентом виступають перш за все виробничі структури. Функції банків у цьому процесі дещо інші. Вони виступають у ролі посередників, які лише надають цим процесам відповідної грошові форми.

Внутрішні боргові зобов'язання держави формуються на іншій кредитній основі. Але й тут можна говорити про об'єктивну базу формування пропозиції грошей. У даному разі не йдеться про економічну оцінку того, наскільки виправданими є ті чи інші боргові зобов'язання держави. Це вже інший аспект проблеми, що розглядається. Тут важливим є інше. Йдеться про констатацію об'єктивної зумовленості емісійного процесу вказаним чинником. Подібну функцію в механізмі формування пропозиції грошей виконують і непогашені зовнішні зобов'язання держави. Мається на увазі дефіцит платіжного балансу, що також можна розглядати як відповідну основу грошової емісії.