- •40. Роль повсякденного життя у формуванні понять соціальної науки. Шюц
- •41 Перспективи розвитку соціологічної теорії в статті е.Гіденса «9 тез про майбутнє соціології».
- •42.Особливості розвитку сучасної соціологічної теорії за статтею в.І.Танчера «Теорія в соціології: особливості і шляхи її розвитку».
- •42.Особливості розвитку сучасної соціологічної теорії за статтею в.І.Танчера «Теорія в соціології: особливості і шляхи її розвитку».
- •43. Співвідношення соціального та фізичного простору за роботою Бурдьє.
- •44. Типологія капіталів та умови їх конвертації за роботою п.Бурдьє „Форми капіталу”
- •45. Функціоналістська концепція стратифікації к.Девіса.
- •46 Концепція соціальної дії Вебера. Класифікація типів соц. Дії за роботою „Основні соціологічні поняття”
- •47. Специфіка розуміння класів в роботі Вебера „Основні п-тя стратифікації”
- •48 Класичний підхід до розуміння соціальних класів: порівняльний аналіз концепцій Маркса та Вебера.
- •49. Критика марксистського тлумачення класів у статті п.Бурдьє „Класи на папері”
- •50 Основні ознаки с-ва як соціальної системи за роботою е.Шилза „с-во і суспільства: макросоціологічний підхід”
- •51 Співвідношення центру і периферії в аналізі с-ва за роботою е.Шилза „с-во і суспільства: макросоціологічний підхід”
- •52 Загальна концептуальна схема дії за роботою т.Парсонса „Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідносини”.
- •53 Поняття соціальної системи та її складових(схема agil) за роботою т.Парсонса „Поняття суспільства: компоненти та їх взаємовідносини”.
- •56. Процес інституалзації за роботою Бергера і Лукмана „Соц. Конструювання реальності”
- •58. Загальні принципи теорії структурації в роботі Гіденса „Структура як правила і ресурси”
- •60. Роль комунікації у забезпеченні функціон-ня соц. Системи за роботою Лумана „Суспільство як всеохоплююча соц. Система”.
- •61. Співвідношення геометричного та соціального простору, основні параметри соціального простору в роботі п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •62. Визначення та основні форми стратифікації за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація та мобільність”
- •63.Сутність та основні форми соціальної мобільності за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •64. Основні канали вертикальної мобільності за роботою п.Сорокіна „Соціальна стратифікація і мобільність”
- •65 Сутність и типологія соціальної взаємодії за роботою Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
- •67 Типологія форм культури за роботою Сорокіна «Соціокультурна динаміка».
- •66.Співідношення соціального номіналізму та реалізму в розуміння суспільства за роботою п.Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
- •68. Співвідношення понять статус і роль, типологія статусів за роботою р.Лінтона „Статус і роль”
- •69. Типологія пристосування в суспільстві за роботою р.Мертона „Соціальна теорія і соціальна структура”
- •70 Тенденції глобалізаційних процесів сучасної культури за статтею Ручки «Особливості сучасної культурної глобалізації».
- •32.Поняття особистості. Співідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •7. Специфіка соціологічних законів
- •35.Девіантна поведінка, типи девіацій.
- •34.Соціальний контроль, методи соціального контролю.
- •55.Співідношення соціального номіналізму та реалізму в розуміння суспільства за роботою п.Сорокіна «Явище взаємодії як колективна єдність».
7. Специфіка соціологічних законів
У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв'язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними зв'язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв'язки називають законами. Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій. Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Це — відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні й специфічні. Загальні закони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин). Дія специфічних законів обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закони, пов'язані з переходом від одного типу суспільства до іншого; закон первинного нагромадження капіталу).
За ступенем спільності соціальні закони або характеризують розпиток соціальної сфери в цілому, або визначають розвиток окремих її елементів — класів, груп, націй тощо.
За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні й статичні (стохастичні). Динамічні визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах. Статичні закони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.
Динамічні закони поділяють на причинні та функціональні. Причинні динамічні закони фіксують суворо детерміновані (причинно-наслідкові) зв'язки розвитку соціальних явищ (наприклад, роль способу виробництва при переході від однієї суспільно-еконо-мічної формації до іншої). Функціональні динамічні закони відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.
Різновидами статичних законів можуть бути як закони соціального розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування), так і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).
Взявши за основу форми зв'язку, можна виокремити такі типи соціальних законів:
1. Закони, які відображають інваріантне (незмінне) співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».
2. Закони, які відображають тенденції розвитку. Такими тенденціями можуть бути зміна структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого.
3. Закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами. За такої залежності зміни елементів системи не зумовлюють суттєвих змін її структури.
4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами, лише з функціональної (необов'язкової) точки зору.
5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.
Головне, що закони соціальної теорії повинні відповідати наступним вимогам наукового пізнання:
1) адекватність і повнота опису об'єктивної реальності (соціальної дійсності);
2) перевірка та спростування;
3) істинність і вірогідність;
4) інформаційна ємність і простота.
Закони соціального розвитку виявляються як умови, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування — як наслідок явищ, що сприяють збереженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваються.