44. Типологія капіталів та умови їх конвертації за роботою п.Бурдьє „Форми капіталу”

У своїй статті „Форми капіталу” П. Бурдьє розглядає декілька видів капіталу. У залежності від того, в якій області капітал функціонує, ціною більш чи менш серйозних трансформацій, які є передумовою його ефективного функціонування у певній області, капітал може виступати в трьох основних формах: економічній, культурній і соціальній. Економічний капітал може безпосередньо і прямо конвертуватися у гроші і інституціаналізуватися у формі прав власності. Культурний капітал у свою чергу за певних умов може конвертуватися в економічний капітал і може бути інституціолізованим у формі освітніх кваліфікацій. Культурний капітал може виступати у свою чергу у трьох станах: інкорпоравоному, об’єктивованому і інституціолізованому. Інкорпорований стан культурного капіталу – це форма довгих диспозицій розуму і тіла. Об’єктивований стан культурного капіталу – це форма культурних товарів, наприклад, картини, книги, інструменти, машини тощо. Ці товари представляють собою відбиток або втілення теорій або критики цих теорій, які стосуються деякого кола проблем тощо. І останній стан культурного капіталу – це інституціолізований стан, тобто форма об’єктивації. Щодо соціального капіталу, то він утворюється соціальними обов’язками (зв’язками). Він за певних умов може конвертуватися в економічний капітал і може бути інтитуціалізованим, наприклад, у формі аристократичного титулу

45. Функціоналістська концепція стратифікації к.Девіса.

Людство завжди мріяло про суспільство, в якому б не було нерівності. Але дійсність – інша. Будь-яке сус-тво повинно розподілити індивідів за позиціями в соціальній структурі та заохочувати їх до виконання обов’язків, які передбачені позиціями. Для цього потрібна мотивація, щоб впевнити індивідів у бажанні заповнювати відповідні позиції та виконувати належним чином обов’язки. Всі позиції в різній мірі важливі для соціуму, не не лише через те, що та чи інша позиція більш приваблива, але й тому, що деякі позиції потребують обдарованості чи підготовленості. Належні обов’язки потрібно виконувати старанно з точки зору їх важливості. Отже в сус-тві потрібні різни види винагород. Винагороди та їх розподіл, що обумовлено характеристиками позицій, утворюють частину соціального порядку; вони являють собою стратифікацію. Види винагород: 1)економічні блага(речі, які підтримують наше існування, дозволяють відновити сили.) 2)естетичні блага(речі для підтримки духу) 3)символічні блага(речі, що сприяють самоповазі та саморозвитку). Ці 3 види нерівно розподілені між нерівноцінними позиціями. Винагороди якби вбудовані в позиції. Їх утворюють права, що співвідносяться з позицією та доповнені привілеями. Крім цих існує ще багато другорядних прав та привілеїв. Якщо права та привілеї різних позицій в сус-тві повинні бути нерівними, то й сус-тво має бути стратифікованим. Тому соціальна нерівність –це ненавмисно вироблений механізм, який суство створило для абезпечення найбільш важливих позицій, які б ціле направлено заповнювались компетентними індивідами. Таким чином факт стратифікації є всезагальний. Сус-тво має слідкувати за тим, щоб менш значущі позиції не вступали в конкуренцію з більш значущими. Якщо позиція важлива, але легко доступна, вона не повинна високо винагороджуватись. Якщо ж вона важлива, але доступна не багатьом, то винагорода висока, щоб забезпечити заповнення позицій. Якщо позиція не важлива, але важко доступна, то винагорода в цілому має бути нижчою. Усі позиції потребують умінь та навиків від індивіда для виконання обов’язків. Кваліфікація має 2 аспекти: розвиток вроджених здібностей та навчання, які взаємопов’язані. Якщо здібності, які необхідні для позиції, широко розповсюдженні, а навчання не важке, спосіб заповнення позиції може не мати нічого спільного з притаманними їй обов’язками. Але якщо необхідні вміння рідко зустрічаються або дороге навчання, позиція, навіть мало значуща, повинна витримати конкуренцію інших позицій та спонукати індивідів отримати таку кваліфікацію. Така позиція має буди на вершині соціальної шкали. Крім цього стратифікація може виникати із-за класової нерівності, наслідування чи не наслідування статусу батьків.