2. Законодавча база, що регулює соціальну роботу з особами суїцидальної поведінки

У всьому світі самогубство є однією з важливих проблем суспільного здоров'я. Проблемою самогубств займається така міждисциплінарна наука як суїцидологія, що визнана у всьому світі, має свій методичний інструментарій і спирається на знання філософського, соціологічного, психологічного, медичного та біолого-генетичного характеру.

Останніми роками інтерес до проблеми самогубств в суспільстві (зокрема в Україні) посилився.

Незважаючи на те, що в свідомості людей зберігається безліч міфів щодо самогубства, можна стверджувати, що загальне небажання обговорювати цю проблему поступається місцем зацікавленій дискусії. В значній мірі цьому сприяли позиція Всесвітньої Організації охорони здоров'я (ВООЗ) численні публікації, діяльність волонтерських і інших громадських організацій. ВООЗ, як відомо, внесла превенцію суїцидів до числа пріоритетних напрямів у сфері суспільного здоров'я і ще в 1989 р. рекомендувала країнам-учасницям розробляти та впроваджувати національні превентивні програми [1]. ВООЗ сформулювала ряд важливих положень, що надають можливість громадськості і професіоналам розробляти і застосовувати практичні заходи. Так, в звіті ВООЗ за 2001 р. містяться наступні висновки:

• Самогубство є однією з найважливіших проблем суспільного здоров'я, суїцид приносить страждання сім'ї і суспільству, а також завдає істотногоекономічногозбитку;

• Значнійчастинісамогубствможназапобігти;

• Превенція самогубств повинна мати різнобічний та мульти- дисциплінарний характер, охоплювати різноманітні аспекти життя людини і сфери суспільного життя;

• Необхідно розвивати національні стратегії і політику у галузі суїцидальної превенції з урахуванням специфічних проявів цієї проблеми, а також культурних традицій, системи цінностей і особливостей соціальної структури за ці і в кожній окремій країні [2].

В Україні до недавнього часу проблема превенції самогубств обговорювалася в основному з теоретичних позицій [3,4]. Проте у зв'язку з приєднанням Українидо Європейського плану дій з питань охорони психічного здоров'я [5], який був прийнятий на Європейській конференції ВООЗ в Хельсінкі в 2005 р., діяльність в цій сфері активізувалася. В Україні з'явився перший моно-тематичний посібник з клінічної суїцидології [6]. За участю представника ВООЗ почала свою діяльність робоча група провідних фахівців при міністерстві охорони здоров'я України з розробки політики у галузі психічного здоров'я. Пропонована нами програма дій з превенції самогубств може стати важливим компонентом ширших профілактичних заходів, що розробляються в теперішній час і направлені на поліпшення психічного здоров'я населення.

Громадська організація «Екологічне здоров'я людини», зареєстрована на території України з 1997 р., займається розробками і освітніми програмами у галузі суїцидальної превенції з 1999 р. Однією з перших ініціатив було проведення серії освітніх семінарів у великому військовому об'єднанні Міністерства оборони України. Використовуючи освітній підхід, вдалося досягти істотних результатів з превенції самогубств серед військовослужбовців [7]. Надалі та сама технологія була використана в умовах пенітенціарної системи України. Після цього аудиторія слухачів освітніх семінарів і практичних тренінгів істотно розширилася. За 5 років роботи було проведено 20 семінарів професійного рівня, що охопили близько 700 слухачів. Серед них були лікарі швидкої допомоги, сімейні лікарі, військові лікарі і психологи, лікарі-реаніматологи, психіатри, шкільні психологи, волонтери телефонів довіри і «гарячих ліній», патронажний персонал товариства «Червоного Хреста», представники громадських організацій, що надають підтримку ВІЛ- інфіковани міхімічно-залежним, представники ЗМІ та ін. Були розроблені і широко розповсюджені методичні рекомендації з суїцидальної превенції (для армії, для пенітенціарної системи, для широкої громадськості). У подальшому за узгодженням з видавничим відділом ВООЗ були перекладені російською мовою і видані буклети ВООЗ з суїцидальної превенції [8]. В цілому було розповсюджено 5000 копій різних інформаційно- методичних посібників за цією темою.