Висновки

Самогубство в загальнопсихологічному аспекті розуміють як поведінку людини, спрямовану на її знищення. У розгляді суїцидальної поведінки важливим є соціально-психологічні, біологічні, суспільні фактори, які впливають на її мотивацію. У посібнику з психології суїциду самогубство трактують як навмисне самоушкодження зі смертельним фіналом. Проте не всі дії людини, що мають у наслідку її смерть, можна вважати суїцидальними. Тому самогубством вважають лише той вчинок, який людина зробила усвідомлено (галюцинації, стан психозу можуть спровокувати такий вчинок; проте смерть за таких умов кваліфікується як нещаснийвипадок) [4, 12].

Незважаючи на те, що в свідомості людей зберігається безліч міфів щодо самогубства, можна стверджувати, що загальне небажання обговорювати цю проблему поступається місцем зацікавленій дискусії. В значній мірі цьому сприяли позиція Всесвітньої Організації охорони здоров'я (ВООЗ) численні публікації, діяльність волонтерських і інших громадських організацій. ВООЗ, як відомо, внесла превенцію суїцидів до числа пріоритетних напрямів у сфері суспільного здоров'я і ще в 1989 р. рекомендувала країнам-учасницям розробляти та впроваджувати національні превентивні програми [1].

Основою профілактики суїцидальної поведінки є суїцидальна превенція – запобігання суїциду, яке полягає у здатності визначити небезпеку реалізації суїцидальних дій на ранніх стадіях формування суїцидогенезу.

В Шведській національній програмі превенції, що довела свою ефективність в період з 1996 по 2006 р. р., пропонується трикомпонентна схема.

З метою попередження вчинення самогубств дітьми, органами внутрішніх справ проводяться певні організаційні та практичні заходи, а саме - відповідні профілактичні бесіди з дітьми щодо не допущення вчинення суїциду. Спільно з зацікавленими відомствами - це служба у справах дітей, сім’ї та молоді, органами освіти - проводиться відвідування сімей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях або в сім’ях, де батьки схильні до вчинення насильства над дітьми».

Список використаних джерел

1. В а ш е к а Т. В. Рання діагностика та профілактика суїцидальної

поведінки в підлітковому віці // Профілактична психологія та соціальна

робота. – 2002. – № 6. – . 64–66.

2. К ох ан ен к о Л. Проблема самогубства: погляди І. Сікорського та

сучасні досліди // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 4.

– . 49–52.

3. М о с к ал е н к о В., Н а пр є є н к о О., П іл я г і н а Г. Проблема

самогубстввУкраїні // Охороназдоров’я України. – 2008. – № 2. – . 29–33.

4. Психологія суїциду: Посібник / За ред. В. П. М о с к а л ь ц я. – Київ:

Академвидав, 2004. – 288 с.

5. Р и б а л к а В. В. Психологія суїцидальних тенденцій проблемної

особистості / В. Ри бал к а. – К.: Шкільнийсвіт, 2009. – 128 с.

6. ЧуприковА.П., ПилягинаГ.Я., НикифорукР.И. ПроблемасуицидоввУкраине // Международныймедицинскийжурнал. – 1999. – Т. 29. – С. 52-56.

7. Европейский план действий по охране психического здоровья. Проблемы и пути их решения. – 2005. - ВОЗ, EUR/04/5047810/7.

8. ЮрьеваЛ.Н. Клиническаясуицидология. – Днепропетровск: Пороги, 2006. – 470 с

9. РозановВ.А., ЗахаровС.Е., КривдаГ.Ф., ПироженкоЛ.А. Завершенныесамоубийства в Одесскомрегионе за период 2000-2002 гг. // Український вісник психоневрології. – 2006. – Т.14, вып. 1 (46). – С. 92-95

10. Волошин Н.В., Бачериков А.Н., Бровина Н.Н. и др. Завершенные самоубийства в городе Харькове (1999-2002) годы // Український вісник психоневрології. – 2004.– Т.12, вип.. 4 (41). – С.5-7.

11. http://www.gweek.com.ua/p/blog-page.html