3. Висвітліть науку і мистецтво управління.

Управління як наука вивчає зазначені складові в кожному випадку щодо конкретної системи відносин управління виробничо-господарською діяльністю. Перші елементи науки зародилися ше у Стародавньому світі. Наука стала продуктивною силою суспільства, бо все розроблялося на її основі. Категорія науки управління має свій розвиток. Поняття які використовує: сфера, система, предмет, обєкт. Обєкт науки упр-ння являє собою єдність різноманітних сторін цього обєкту. Мистецтво адмін.уп-ння: *поняття мистецтва управління *відчуття морального духу соціального клімату *організація управління процесів *спілкування в керівництві *вміння цікавитись проблемами *взаєморозуміння керівника і працівника *вміння вдосконалюватись. Мистецтво уп-ння- це досконале вміння субєкта управління впливати на обєкт. Мистецтво керівника означає вміння передбачувати, планувати, організовувати, оцінювати результат діяльності. Засади мистецтва включають: соц-псих. клімат, організація роботи. Володіння мистецтвом починають з професійної підготовки. Лідер- особистіть, що веде інших у відповідному напрямі.

2. Розкрийте закони, закономірності і принципи адміністративного управління.

Закони упр-ння це загальні, обєктивні істотні і необхідні звязки явищ, які вивчаються і досліджуються науками. Закони упр-ння носять обєктивний характер незалежний від волі людей. Основними законами у-ня є: *з-н спеціалізації у-ня, *з-н інтеграції у-ння *з-н економії часу *з-н пріоритетності *з-н домінування *з-н пропорційності *з-н оптимального співвідношення *з-н участі громадян в у-нні. Закони також поділяються на структурно-функціональні – характеризують структуру системи та її побудову, та закони розвитку- характеризують механізм якісного перетворення системи, та механізм розпаду однієї системи та встановлення на її місці нової. Під закономірностями управління розуміють необхідний звязок між предметами, явищами, що випливають з їхньої природи, сутності і самого закону. Закономірності відповідають на питання: Як? Яким чином треба діяти? Закономірності бувають: *економічні- закономірності матеріального стимулювання, продуктивності управління праці. *організаційні- з формуванням операцій управління на основі функцій управління, *правові- встановлюють повноваження, правову відповідальність, *інформаційні- закономірності системності інформаційного забезпечення. Принципи- це основні правила, положення і норми поведінки, якими керуються органи управління. Принципи управління- це керівні ідеї, вихідні положення, що відображають закони розвитку відносин управління. Основними принципами є: *п-п єдиноначальництва при прийнятті рішень *п-п єдності впливу всіх методів управління *п-п поєднання галузевого і територіального упр-ння *п-п наукового управління *п-п прогнозування *п-п обовязкового зворотного звязку.

4. Охарактеризуйте культуру і досвід управління.

Термін «культура управління» останнім часом набуває все ширшого розповсюдження. .Культура управління - це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об'єкта управління, застосувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Наприклад, як організувати систему управління освітою так, щоб з її допомогою впливати на хід розвитку освіти в необхідному для держави напрямі, чи що слід сьогодні зробити уряду незалежної України, щоб подолати кризову ситуацію та вивести країну на шлях успішного розвитку. Культура управління - це теорія раціональної органі-зації роботи апарату управління, прищеплення йому найбільш ефективних засобів, форм і методів праці, роз-криття ролі культурного елемента в ньому. Культурою можна керувати, однак змінити її дуже важко. У практиці управління персоналом в останні роки чітко просліджується переплітання різних його моделей: американської, японської і західноєвропейської. В сучасній теорії і практиці управління персоналом на фірмах індустріально розвинутих країн домінують два діаметрально протилежних підходи — американський і японський Американський — передбачає початкове визначення професійно-кваліфікаиійної моделі «посади» і «підтягування» до найбільш відповідних працівників за схемою «посада — працівник». Особливостями системи управління в американських фірмах є наступне: персонал розглядається як основне джерело підвищення ефективності виробництва; йому надається певна автономія; підбір здійснюється за такими критеріями, як освіта, практичний досвід роботи, психологічна сумісність, уміння працювати в колективі; орієнтація на вузьку спеціалізацію менеджерів, інженерів, вчених.Японська модель передбачає початкове вивчення сильних і слабких сторін особистості працівника і підбір для нього відповідного робочого місця (система «працівник — посада»).Японській моделі характерна орієнтація на:довгу перспективу роботи на одному підприємстві;якість освіти й особистий потенціал робітника;оплата праці визначається комплексно, з врахуванням віку, стажу роботи, освіти та здібностей до виконання поставленого завдання;участь працівників у профспілках, що створюються в межах організації, а не галузі.

5. Опишіть організацію управління Із формуванням і розвитком економіки правильна організація управління на підприємстві має визначальне значення. Останнім часом погляди вчених направлені на створення такої структури підприємства, яка б динамічно відображала її участь у процесах економічного середовища з метою пристосування до мінливих зовнішніх умов Для побудови організаційної структури необхідно врахувати всі фактори з метою забезпечення максимальної відповідності структури управління середовищаbгосподарювання. Так виділяють чотири основні групи ситуаційних факторів: зовнішнє середовище, технологія роботи, стратегія фірми, поведінка працівників фірми, які необхідно досліджувати Організація повинна бути всебічно динамічною, здатною до перетворень, що є головним фактором успіху будь-якої організації. Однак із розвитком демократизації управління, що спостерігаються в усьому світі, організація підприємства призводить до використання керівниками органів самоврядування як такої ланки, яка є найбільш чутливою до будь-яких змін як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі. Головною метою такої співпраці є врахування керівництвом знань, досвіду, пропозицій трудового колективу, оскільки самоврядування як організаційна ланка підприємства здійснює більш практичне вирішення завдань і проблем. Якщо в організації плануються зміни, то це практично завжди спричиняє стан невизначеності. Тому успішність заходів, які проводяться, багато в чому залежать від того, наскільки колектив був залучений у цей процес і на скільки якісні і прозорі цілі організаційних змін. Загальне бачення майбутнього дозволяє згуртувати весь персонал заради досягнення загальної мети. Адже зміни не будуть доцільними, якщо колектив не буде бачити ясні цілі, критерії їх досягнення і переваги нового стану.     Висновки. З метою забезпечення ефективного управління організацією можна виділити декілька критеріїв, що беруть за основу при формуванні структури: функціональний, залежно від цілей, ієрархічність і делегування повноважень. Найбільш раціональні пропозиції полягають у закріпленні за певними підрозділами сфер їх відповідальності, координація діяльності цільовими групами, формування таких цілей на підприємстві взагалі і по кожному підрозділу зокрема, які б не суперечили місії фірми, розвиток самоврядування як ефективного способу слідкування за змінами і реагування на них.