9. Що розуміти під інтерфейсом користувача

Інтерфейс користувача

У даній главі це значить спілкування між людиною і комп'ютером.

У багатьох визначеннях, інтерфейс ототожнюється з діалогом, що подібний чи діалогу взаємодії між двома людьми. І точно як наука і культура має потребу в правилах спілкування людей і взаємодії їхній один з одним у діалозі, також і людино-машинний діалог також має потребу в правилах.

Загальний Доступ Користувача

Це правила, що пояснюють діалог у термінах загальних елементів, таких як правила представлення інформації на екрані, і правила інтерактивної технології такі, як правила реагування людини-оператора на те, що представлено на екрані. У даному курсовому проекті ми розглянемо стандарт ЗПД фірми IBM розроблений разом з компанією MICROSOFT для класу машин “АТ”.

Компоненти інтерфейсу

За цими правилами на практичному рівні інтерфейс розглядається як набір прийомів взаємодії з комп'ютером, а на теоретичному рівні інтерфейс включає три основні компоненти:

• спілкування комп'ютера з користувачем,

• спілкування користувача з комп'ютером,

• подання інтерфейсу користувача.

Спосіб спілкування комп'ютера з користувачем (мова подання) визначається прикладною програмною системою. Додаток керує доступом та обробкою інформації, поданням її у зрозумілому для користувача вигляді.

У схемі “користувач – комп'ютер” користувач повинен розпізнати інформацію, яку надає комп'ютер, зрозуміти (проаналізувати) її та перейти до відповіді. Відповідь реалізується через інтерактивну технологію(натискання клавіші для отримання тої чи іншої дії) . Все це становить другу частину інтерфейсу, а саме: мову дій.

Послідовність запитів між користувачем та комп'ютером буде залежати від реалізованого у пакеті типу діалогу: ініційоване, директивне або змішане спілкування.

Ефективність подання інтерфейсу полягає в швидкому, наскільки це можливо, розвитку у користувача простої концептуальної моделі взаємодії. Це досягається через дотримання узгодженості, концепція якої полягає в тому, що під час роботи з комп'ютером у користувача формується система очікування однакових реакцій на однакові дії, що постійно підкріплює модель інтерфейсу.

Залежно від рівня спілкування (користувача з комп'ютером або комп'ютера з користувачем) конструювання діалогу спрямоване на реалізацію функцій щодо керування та функцій за даними (користувач – комп'ютер) або довідкових та інформаційних функцій (комп'ютер –користувач).

Діалог щодо керування призначений для введення керуючої інформації (про задачі, які потрібно розв'язати; про початкові дані, значення яких задаються користувачем; про вихідні результати, які повинні бути отримані) користувачем продукту. Модулі, що його реалізують, мають виконувати і первинний контроль інформації, що вводиться, для запобігання помилок користувача, у тому числі і випадкове натискання клавіш. Найпоширенішими формами реалізації діалогу щодо керування є діалог типу “меню”, “питання — відповідь”, діалог на основі командної мови. Опанування цими типами діалогу доцільно виконувати за схемою: призначення, обмеження на використання, можливі формати подання, можливі варіанти реалізації, засоби реалізації у певному програмному середовищі.

Діалог за даними призначений для введення даних, що подаються на обробку, за змістом задачі.

У продуктах широкого призначення користувач сам визначає, значення яких даних він буде вводити. Діалог такого типу базується на правилах побудови вхідної мови командного типу.

Довідковий інтерфейс призначений для виведення довідок про можливості створенного продукту або про його функціональні особливості. При реалізації довідкового інтерфейсу звертайте увагу на можливість виведення докладної довідкової інформації за бажанням користувача, стислої інформації для пояснення окремих особливостей продукту або разом із запрошенням користувача до виконання керуючих дій.

Інформаційний інтерфейс призначений для виведення повідомлень про помилки чи виникнення незвичайних ситуацій у процесі роботи програми. У зв'язку з тим, що ці повідомлення виникають у випадкові моменти часу і небажано, щоб вони псували інформацію, яка на той час розташована на екрані, для інформаційних повідомлень доцільно виділяти постійну зону екрана, наприклад, два нижніх рядки. За рівнем серйозності ситуацій, що виникають, повідомлення прийнято розподіляти на інформаційні, попереджувальні, критичні.

Кожен крок діалогу супроводжує прийняття рішення про зберігання чи не зберігання інформації.