23.Класифікація мінеральних речовин і представники цих класів.

Мінеральні речовини рослини поділяються на «залежно від концентрації»: 1)макроелементи (10^-1 – 10^-2 %) – С, Н, О, нітроген, ферум, Са, магній, натрій, К, фтор, сірка, силіцій, хлор.

2) мікроелементи (10^-3 – 10^-5 %) –цинк, манган, В, Со, купрум, літій, барій, фтор, Бром, йод, хром, нікель, молібден, алюміній)

3) ультрамікроелементи (10^-6 – 10^-12%) –Кадмій, селур, Арсен, плюмбум, Аргентум, аурум, ртуть, радій, уран

25.Роль мінеральних сполук в організмі. Нормальне функціонування всіх систем організму людини не­можливе без достатньої кількості мінеральних речовин. Вони на­лежать до складу специфічних органічних сполук (ферментів, гормонів, вітамінів тощо) і часто зумовлюють їх хімічну і біологіч­ну активність. Мінеральні сполуки беруть участь в утворенні кістко­вих та м'язових тканин, регулюванні фізико-хімічних процесів. Не­достатність цих речовин призводить до порушень нормального функціонування організму людини, а при надходженні надмірної кількості може спричинити отруєння.

26. Натрій (Nа) регулює тиск крові, бере участь у водно-сольовому обміні. Значна кількість натрію міститься в твердих сирах. Є він у картоплі, яблуках, винограді, капусті білокачанній, огірках, моркві, селері, зеленій квасолі, в лісових та городніх ягодах. Добова по­треба в натрії — 4-6 г.

27. Калій (К) бере участь у внутрішньоклітинному обміні, регулює водно-електролітний обмін, осмотичний тиск. Він потрібен для роботи м'язів, зокрема міокарда. На калій багаті фрукти (урюк, вишні, абрикоси, персики, чорна смородина тощо), горох, редька, петрушка, плоди шипшини, горобини. Добова потреба в калії — 3-5 г.

28. Кобальт (Со) стимулює кровотворення, активує низку фермен­тативних процесів. Багаті на кобальт злакові, бобові, суниці лісові, шипшина, глечики жовті, ромашка аптечна, чистотіл. Добова по­треба в кобальті — 40—70 мкг.

32.Кальцій (Са) формує кісткову тканину, бере участь у збудженні нервової системи, згортанні крові, зменшує проникність судин. Він зменшує прояви алергії. На кальцій багата капуста білокачанна, зелена цибуля, петрушка, абрикоси, сливи, аґрус, хурма, буряк, кизил. Добова потреба в кальції становить 0,9-1,2 г

35.Залізо (Fе) бере участь у кровотворенні та тканинному диханні. Дефіцит заліза спричинює залізодефіцитну анемію. Заліза багато в яблуках, айві, чорносливі, квасолі, гречці, листках кропиви дво­домної, зедені петрушки. Добова потреба в залізі — 10—15 мг.

38. Фтор (F) стимулює імунний захист та кровотворення, запобі­гає розвитку карієсу, бере участь у рості скелету. Надлишок фтору спричинює флюороз (жовті плями на зубах, які з часом чорніють). Багато фтору виявлено в продуктах моря, чаї. Добова потреба ста­новить 2—4 мг.

39.Бром (Вг) бере участь у регуляції функції ЦНС, щитоподібної та статевих залоз. Надлишок брому призводить до захворювань шкіри та пригнічення ЦНС. Бром міститься в інжирі, грициках, спориші, рослинах родини бобових. Добова потреба в бромі — 0,5— 2 мг.

40.Йод (І) бере участь в утворенні гормонів щитоподібної залози. Міститься в морській капусті, бруньках тополі чорної, живокості лікарському, бобівнику трилистому. Добова потреба в йоді — 100— 200 мкг.

43. Мідь (Си) бере участь у кровотворенні та тканинному диханні, впливає на функціонування залоз внутрішньої секреції. Джере­лом міді є гречані та вівсяні крупи, картопля, яблука, абрикоси, чай, горіхи, аґрус, кропива, перстач, ожина. Добова потреба в міді — 2-7 мг.

44. Магній (Мg) активує фермеynb вуглеводного та енергетичного обміну, бере участь в утворенні кісткової тканини, усуває збуд­ження нервової системи та міокарда- Магній міститься у пшенич­них висівках, морській капусті, квасолі, пшоні, фруктах. Добова потреба в магнії — 280—350 мг.

39. Фосфор (P) належить до складу нуклеїнових кислот, АТФ, білків, жирів, активізує розумову і фізичну діяльність. На фосфор багаті капуста білокачанна, морква, буряк, цибуля, петрушка, яб­лука, абрикос, плоди горобини та глоду, шовковиця, родзинки, злакові та бобові культури. Добова потреба у фосфорі — 1,6—2 г.

40.Сірка (S) належить до складу окремих ферментів, амінокислот та вітамінів, бере участь в утворенні інсуліну. На сполуки сірки багаті горох, вівсяні крупи, цибуля, часник, гірчиця біла та чорна, Морква, капуста, хрін. Добова потреба у сірці - 850 мг.

43.Кремній (Sі) сприяє росту волосся та нігтів, стимулює фагоци­тоз. На сполуки кремнію багаті овочі, фрукти, хвощ польовий, спориш. Добова потреба в кремнії — 20—40 мг.

44.Хлор (СІ) бере участь у регуляції осмотичного тиску та водного обміну, в утворенні соляної кислоти шлункового соку, у форму­ванні плазми крові. В організм людини хлор надходить із кухон­ною сіллю. Добова потреба у хлорі — 2—4 г.

39.Цинк (Zn) потрібен для нормального функціонування ендо­кринної системи. Він бере участь у синтезі білків, діє як кофактор багатьох ферментів. Нестача цинку спричинює відставання у рості. Міститься в алое деревовидному, березі, перстачі прямостоячому, фіалці польовій, чистотілі, смородині чорній, плодах бобових, ово­чах. Добова потреба в цинку — 5—20 мг.

40.Марганець (Мn) є складовою частиною ферментних систем, впливає на обмін білків, необхідний для утворення вітаміну С. Марганець міститься в горіхах, м'яті перцевій, петрушці, конвалії, наперстянці, чистотілі, звіробої, обліписі. Добова потреба в мар­ганці — 2,5—5 мг.

44. Хром (Сг) регулює рівень цукру в крові. Міститься в подорож­нику великому, листках чорниці, грициках звичайних, наперстянці, горицвіті весняному. Добова потреба в хромі — 100—200 мкг.

52. Правила заготівлі бруньок . Брунькизбирають рано навесні, як правило, у березні—квітні, коли почався їх ріст і вони набубнявіли, але ще не лопнули. Зби­рають їх різними способами: соснові бруньки зрізають із "корон­кою", березові бруньки зазвичай збирають при заготівлі віників шляхом обдирання гілок; бруньки з тополі обережно знімають з гілок, натискуючи на бруньку в напрямку від верху до низу.

53 . Правила заготівлі кори. Кору збирають у період руху соку (у цей період кора легко відділяється від деревини). Її збирають з молодих гілок і стовбурів. Щоб кора легко знімалась, на стовбурі роблять поздовжні і попе­речні надрізи ножем з дуже гострим кінцем на відстані 20—25 см один від одного. Від верхнього надрізу проводять 2—3 надрізи по­здовж. Смужки кори, що утворились, відтягують до нижнього кільця, не доводячи до нього. У такому вигляді смужки кори зали­шають на деякий час для підв'ялювання, після чого їх здирають.

54.Правила заготівлі трави. Траву починають збирати з травня, перед початком або під час цвітіння. Надземні частини (листоносні та квітконосні стебла) зрізають ножем або ножицями на рівні нижніх листків. Оголені стебла залишають. Із деяких рослин зрізають або відламують тільки верхівки, які цвітуть (полин, кропива собача, звіробій та ін.), зав­довжки 10—15 см та бічні гілочки. Неприпустимо виривати рос­лину з підземними частинами, якщо ця рослина багаторічна.

55 . Правила заготівлі листя. Листя зривають перед початком або під час цвітіння рослини, не порушуючи росту самої рослини. Листя має бути чистим, не- иошкодженим, зеленим. Листя общипують руками, з черешком, без черешка або з його частиною залежно від виду сировини. Деякі дрібні листки збирають разом з гілками або виривають цілу рос­лину з подальшим обриванням або обмолотом її після сушіння (наприклад, мучниця). Якщо сировиною є прикоренева розетка (наприклад, блекота чорна), то її зрізають ножем, не пошкоджую­чи коренів. У великих трав'янистих рослин (наприклад, беладона) з парних листків збирають тільки найрозвиненіші великі листки.

56. Правила заготівлі пуп’янок. Збирають до розпускання квітів . під час заготівлі кращі екземпляри слід залишати для відновлення рослин.

57 . Правила заготівлі плодів і насіння. Плоди зривають руками (без плодоніжок) уранці або ввечері, оскільки зірвані у спеку плоди швидше псуються. Зіпсовані і по­шкоджені плоди слід викидати. Сухі плоди і насіння трав'янистих рослин збирають, зрізаючи надземні частини серпом або ножем.

Насіння збирають тільки достигле, ціле, не пошкоджене кома­хами. Очищене від пилу і домішок насіння злегка підсушують на відкритому повітрі, щоб запобігти запліснявінию.

58. Правила заготівлі підземних органів. Корені, кореневища, цибулини і бульби збирають навесні або здебільшого восени, після припинення руху соків у рослині, коли уся надземна частина її починає в'янути. Сировину викопують лопатами, очищають від землі і миють у проточній воді. В умовах культури збирання підземних органів механізоване (наприклад, кореневища з коренями валеріани). Деякі корені для подальшого зберігання очищують від кори (наприклад, кореневища аїру, ко­рені алтеї тощо). Підземні частини можна викопувати і під час дощу, оскільки їх доводиться перед сушінням мити.

59. Які допустимі норми заготівлі сировини з одиниці площі? З одиниці площі допускається збирати від загльного запасу в середньому: підземні органи— 15-20%; трава, листя, суцвіття, квіти, траву рослин, дерев, чагарників— 30-40%.

60. Яка періодичність заготівлі ЛРС?Не повинна перевищувати: підземні органи-5 років; трави-2 роки; листя, квіток, суцвіть, плодів, насіння-1 рік.

61.Сушіння — це метод консервування лікарської рослинної сиро­вини на тривалий термін для забезпечення роботи фармацевтич­ної промисловості та мережі аптек. Термін придатності кожної сухої сировини зазначено у відповідному нормативному документі.

62.Загальні правила сушіння:сировину, яка містить ефірні олії, сушать при температурі 30-45 С, розкладаючи шаром 10-15 см. Щоб запобігти їхньому звітренню – сировину, яка містить глікозиди, сушать при температурі 50-60 С-це дозволяє швидко інактивувати ферменти, які руйнують глікозиди. – для сировини, яка містить алкалоїди, найкраща температура – до 50 С. – сировину, яка містить аскорбінову кислоту, сушать швидко при температурі 80-90С.

63.Способи сушіння.Сушать сировину за допомогою природного або штучного теп­ла. Сушіння за умов природного тепла просте, дешеве, доступне, але залежить від погодиих умов. На ніч сировину необхідно зак­ривати або забирати і) приміщення. Сушіння за допомогою при­родного тепла буває сонячне та тіньове.

64. Повітряно-тіньове сушіння. Сушіння проводять: під наметами на пристосованих горищах, під залізним дахом в спеціально обладнаних приміщеннях вимагають максимального притягання тепла сонячних променів і доброї вентиляції. Місця для сушіння обладнують стелажами з полотном або металічною сіткою. Сировину на рамках розкладають тонким шаром, при чому на верхні ставлять ту,яку потрібно швидко висушити (глікозиди – квіти конвалії, траву горицвіту). Ефіроолійну на нижніх але з таким розрахунком, щоб її запах не поширювався.

65. Сонячне сушіння. Так сушать підземні органи, кору, насіння, деякі плоди. Можна пров'ялювати соковиті ягоди чорниці, мали­ни, смородини для прискорення подальшого сушіння та збере­ження якості. Розкладають сировину на підстилки. Заборонено сушити на сонці квітки, листя, трави, бо вони змінюють свій при­родний колір, вигорають, буріють унаслідок руйнування хлорофі­лу та красильних речовин.

66.Штучне сушіння використав для сушіння різних морфологічних груп ЛРС. Воно забезпечує швидке зневоднення і може бути використане при будь-яких кліматичних умовах. Розрізняють конвективне і тепло-радіаційне сушіння. Проводиться в переносних або стаціонарних сушарках.

67. Правила сушіння бруньок,кори,листків. Бруньки рослин, які звичайно містять у своїх зовн листочках смолисті речовини і ефірну олію, висуш швид і при помір темпер,розсипавши тонким шаром і часто помішуючи щоб не запліснявіли. При повільному сушінні внутр листочки бруньок темніють, на місті зламу зявляється пліснява у вигляді білого нальоту вони набувають неприродного запаху і стають не придатними для застосування. Кора в порівнянні з іншими частинами рослин містить значного менше вологи. Її звичайно висушують на вільному повітрі або в добре повітряному приміщенні. При висушуванні на повітрі, щоб зберегти від роси та дощу, а також на ніч її слід заносити до приміщення. Внаслідок окислення дубильних речовин кора майже завжди темніє набуває буро-брунатного кольору. Правильно висушена кора ламається з тріском, а не гнеться. Листки сушать, розкладаючи у 2-3 шари. Великі листка напр. мати-й-мачуха слід розкладати поодинці. Якщо потрібно від них відламують або відрізають черешок.

68. Правила сушіння квіток, трав, сухих плодів і насіння. анісу, кріпу, льону, гірчиці, містять невелику кількість вологи і значною мірою втрачають її що до обмолочування, тому таку сировину слід тільки добре досушити в сушарках, провітрюваному приміщенні або на вільному повітрі. Щоб під час зберігання в масі вони не запліснявіли. Траву при обмежених обсягах заготівлі частіш за все зв’язують пухко й маленькі пучечки і розвішують на мотузках у добре провітрюваних приміщеннях або на горищах під залізним дахом. Хоча такий спосіб зручний, та при найсприятливіших умовах листки всередині пучка часто темнішають. Трави краще сушити, розкладаючи тонким шаром не стелажах. Правильно висушені листки і трави легко перетираються на долоні, а головне = жилки листків і стебла трав ламаються. Квітки розкладають таким тонким шаром щоб їх не доводилося перемішувати при перемішуванні квітки згортають пелюстки, деякі з них темніють набувають поганого вигляду і неприродного кольору.

69.Правила сушіння соковитих плодів,коренів,бульб та кореневищ.

Соковиті плоди, наприклад малину, суницю, чорницю, висушують у печах або сушарках настільки, щоб під час зберігання вони не злипались у грудки. Корені, кореневища спочатку очищають від землі. Мертвих і таких, що не мають застосування, частин. Товсті корені і кореневища, якщо їх не прийнято розрізати на частини, висушують при невисокій температурі, щоб дати можливість висохнути внутрішнім частинам по можливості без змінення їх кольору і розкладання діючих речовин.

70. З якою метою ЛРС приводять до стандартного стану? Мета: Видалення сміття, усунення дефектів, що викликанні внаслідок неправильного сушіння чи збирання, тобто приведення сировини до вимог стандартів.