2.3. Пояснювальна записка
Об’єм пояснювальної записки повинен становити від 50 до 70 сторінок.
Розділи пояснювальної записки повинні бути зброшуровані та пронумеровані в наведеній нижче послідовності:
- Титульний лист (враховується у нумерації але не проставляється номер листа).
Зразок титульного листа наведено у Додатку А.
- Завдання на випускну роботу бакалавра (лист не враховується у нумерації).
Зразок листа завдання на випускну роботу бакалавра наведено у Додатку Б.
- Реферат (на російській і українській мовах; листи не враховуються).
Зразок реферату наведено у Додатку В.
- Зміст (номер листа проставляється з наступної сторінки змісту, але перший лист змісту також враховується у нумерації).
- Вступ.
1. Оглядова частина.
1.1. Фізичні, фізико-хімічні, інженерні, технологічні або інші основи явищ чи процесів.
1.2. Основні відомі засоби, методи, методики вирішення завдань, подібних до завдання на випускну роботу бакалавра.
1.3. Особливості використання технічних засобів, обладнання, методів досліджень, устаткування при вирішенні відповідних типових завдань.
1.4. Висновки з оглядової частини (обґрунтування вибору технологічних, технічних, інженерних, дослідницьких підходів для вирішення проблеми), та постановка задачі на дипломування.
2. Конструкторська частина (у роботах науково-дослідного характеру цей розділ має назву “Методична частина”).
2.1. Проектування обладнання.
У цьому підрозділі для всіх розроблених конструкцій зазвичай надають:
а) Опис конструкції і принципу дії.
б) Розрахунок принципової схеми.
в) Вибір елементної бази з описом характеристик та параметрів, типу конструкційного рішення і т.п.
д) Обґрунтування доцільності застосування обраного технічного рішення.
2.2. Контрольно-вимірювальні пристрої.
У підрозділі надають опис конструкції і принципу дії контрольно-вимірювальних пристроїв, технологічного обладнання, що використовуються, а також методик обробки результатів вимірювань.
2.3. Проектування і розрахунок вузлів. Обґрунтування вибору деталей.
3. Дослідницька частина.
3.1. Мета проведення дослідження.
3.2. Зміст досліджень і методика їх проведення.
3.3. Аналіз отриманих результатів.
3.4. Висновки і рекомендації.
4. Охорона праці.
Зміст цього розділу визначається керівником роботи.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки.
Оформлення і конкретний зміст розділів пояснювальної записки визначається Методичними рекомендаціями до виконання випускних робіт бакалавра для студентів напряму 6.050701 “Електротехніка та електротехнології”, вказівками керівника випускної роботи бакалавра.
2.4. Вимоги до оформлення пояснювальної записки
2.4.1. Загальні вимоги. Текстовий матеріал оформляється у вигляді розділів пояснювальної записки, що включає текстову робочу документацію: методики, розрахунки, схеми, комп'ютерні програми, вибір оптимальних варіантів, опис конструкції, патентний огляд і т.п. Пояснювальна записка оформлюється відповідно до вимог діючих стандартів.
Звіт про науково-дослідну роботу оформлюється відповідно до існуючих стандартів і містить оцінку стану питання, мету роботи, обґрунтування новизни і актуальність досліджень, літературний і патентно-ліцензійний аналіз, опис методик, що використовуються, і технічних засобів, отримані результати і їх обробку.
Пояснювальна записка (ПЗ) виконується на листах паперу формату А4 (210x297 мм), з полями: ліве 25 мм, праве 10 мм, верхнє 15 мм, нижнє 20 мм. Поля не відділяються межею і не обводяться рамкою. ПЗ пишеться на одній стороні листа. Допускається представляти великі ілюстрації, таблиці і роздруки з ЕОМ на листах формату А3.
ПЗ також може бути виконана машинописним способом. У цьому випадку слід виходити з такої вимоги, що на одній сторінці формату А4 з зазначеними вище полями повинно розташовуватись 28-30 рядків тексту.
При використанні для набору тексту ЕОМ рекомендується застосовувати текстовий редактор Microsoft Word, шрифт Times New Roman розміром 14 та полуторний міжрядковий інтервал.
2.4.2. Загальні правила нумерації. Сторінки ПЗ потрібно нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи крізну нумерацію по всьому тексту ПЗ. Номер сторінки проставляється в правому верхньому кутку без крапки в кінці. Титульний лист включається в загальну нумерацію сторінок ПЗ, але номер сторінки на ньому не ставиться. Ілюстрації і таблиці, що розташовані на окремих листах, і роздруки з ЕОМ включаються в загальну нумерацію сторінок ПЗ. Ілюстрації, таблиці і роздруки з ЕОМ на листі формату А3 враховують як одну сторінку.
Заголовки структурних елементів ПЗ і розділів основної частини потрібно розташовувати посередині рядка без крапки в кінці і писати великими літерами, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів і пунктів потрібно починати з абзацу (приблизно 15 мм від початку рядка) і писати, починаючи з великої літери, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Якщо заголовок включає декілька речень, їх розділяють крапками. Перенесення слів у заголовках не допускається. Відстань між заголовками розділів і підрозділів та текстом зверху і знизу повинне бути 15...20 мм.
Кожний розділ потрібно починати з нової сторінки. Після заголовка підрозділу або пункту до кінця сторінки повинно бути не менше двох рядків тексту. Заголовки основних розділів ПЗ необхідно писати, починаючи з нової сторінки.
Розділи, підрозділи, пункти і підпункти ПЗ нумеруються арабськими цифрами з крапкою в кінці. Підрозділи, пункти та підпункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу, підрозділу. Так, номер підрозділу складається з номеру розділу та порядкового номеру підрозділу у межах даного розділу, наприклад, 1.2. (другий підрозділ першого розділу). Номер пункту включає в себе номер розділу, номер підрозділу і порядковий номер пункту, розділені крапками, наприклад, 1.1.2.(другий пункт першого підрозділу першого розділу) і т.д. Якщо підрозділ має тільки один пункт або пункт має один підпункт, то нумерувати пункт (підпункт) не треба. Також не нумеруються розділи “Вступ” і “Висновок”.
2.4.3. Вживання скорочень, розмірностей та математичних знаків. При написанні тексту протягом всієї ПЗ потрібно дотримуватись єдності термінології, рекомендованої ГОСТ і класифікаторами технологічних операцій. Недопустимим є використання жаргонних слів і виразів (техніцизмів). Обов'язковим є точне дотримання скорочень слів і словосполучень, встановлених ГОСТами або загальноприйнятих скорочень. До загальноприйнятих, наприклад, відносяться скорочення словосполучень: ... так далі - "т.д."; ... тому подібне - "т.п.". Скорочення є не допустимим, якщо за словосполученням іде узгоджене з ним слово. Наприклад, "і тому подібні явища".
Деякі словосполучення, що часто використовуються в ПЗ, також можуть бути записані скорочено. У цьому випадку в перший раз по тексту пишеться повне словосполучення, а за ним в дужках вказується прийняте скорочення. Надалі по тексту використовується тільки скорочене написання. Скорочені значення фізичних величин повинні виражатися в одиницях СІ і (або) в одиницях, що допускаються до застосування ГОСТами.
Перед числами з розмірністю не рекомендується ставити прийменник "в" або знак тире (-). Наприклад: написання “швидкість - 5 м/с” є неправильним. Вірно буде записати “швидкість 5 м/с”.
Скорочені позначення одиниць вимірювання і розмірності потрібно застосовувати тільки після кількісних величин, до яких ці позначення відносяться, а також в розшифровках буквених позначень формул та в заголовках таблиць і технологічних документів. Одиниці вимірювань і розмірності, що вживаються без числових величин, пишуться в тексті повністю словами. Числа з розмірністю потрібно писати тільки цифрами. Наприклад: “довжина 5 м”.
При зазначенні величин з двома межами (від і до), а також у разі переліку величин, що мають одну й ту саму розмірність, позначення розмірності ставлять тільки один раз після останньої цифри. Наприклад: “швидкість змінюється від 5 до 25 м/с східчасто, через значення 5; 7,5; 10; 15; 20 і 25 м/с”. Цифрові величини, що знаходяться поряд, відділяють одну від іншої крапкою з комою.
При посиланнях на рисунки, таблиці, сторінки і частини тексту з зазначенням їх номера обов'язковими є скорочення:
рис. – рисунок (наприклад: рис. 2.1);
табл. - таблиця (наприклад: табл. 2.3);
розд. - розділ (наприклад: розд. 1.1);
стор. - сторінка (наприклад: стор. 15, стор. 12...20);
п. - пункт (наприклад: п. 2.2.3);
див. - дивись (наприклад: див. рис. 1.5).
Без зазначенням номера ці слова пишуться в тексті повністю.
Скорочені назви установ, підприємств, марки виробів, машин, апаратів і матеріалів, які складаються з початкових літер слів, що входять в назву, пишуть великими літерами без крапок і лапок. Наприклад:
НДІ – науково-дослідницький інститут;
ГЕС – гідроелектростанція;
АЕС – атомна електростанція;
КБ – конструкторське бюро;
ВАТ – відкрите акціонерне товариство.
Із скорочених назв установ і підприємств потрібно вживати тільки загальновідомі. Маловідомі скорочення треба обов'язково розшифрувати при першій згадці. При повному написанні найменування підприємств беруть в лапки і не змінюють за відмінками. Наприклад: “ ... на заводах "Альфа", "Карданні вали", "Електромаш" і ВАТ "Дніпро"”.
Математичні знаки потрібно застосовувати лише в формулах. У тексті вони пишуться словами. Виключення складають знаки плюс (+) і мінус (-) у супроводі цифр. Між негативними величинами не допускається ставити знак тире (–). У цих випадках межа між величинами вказується прийменниками "від" і "до". Наприклад: “температура змінюється від -15 до -20 °С”.
Знаки №; =; %; lg; sin; і т.п. застосовують тільки при цифрових або буквених величинах. У тексті їх пишуть словами. Наприклад, запис "№ таблиці вказують" є неправильним, тоді як правильний запис буде "номер таблиці вказують". Знаки № і % для позначення множини вказувати не треба. Наприклад: "деталі №№ 1,2 і 4" (неправильно), "деталі № 1,2 і 4" (правильно).
2.4.4. Написання числівників. Числа до десяти без розмірності рекомендується писати в тексті словами, понад десяти – цифрами. При цьому бажано представляти значення у вигляді десяткового дробу, за винятком розмірів в дюймах, дробова частина яких повинна писатися в рядок через косу межу. Наприклад: “трубопровід діаметром ¾ дюйма”. Числа з розмірністю пишуться тільки цифрами. Не треба писати числа при одиницях вимірювання, починаючи з тисяч, змішаним способом. Наприклад: “15 тис. кг, 18 млн. т" (неправильно); “15000 кг, 18106 т” (правильно).
Класи чисел, починаючи з п’ятизначних, розділяють пропуском. Наприклад: “26.453” або “26453” (неправильно); “26 453” (правильно). Виключення з цього правила становлять цифри праворуч від коми в десяткових дробах.
2.4.5. Написання формул. При наявності формул як символи потрібно використовувати позначення, встановлені відповідними стандартами або загальноприйняті в науково-технічній літературі. Формули, що являють собою рівняння або нерівності, тобто що вміщують знаки =, >, <, , і т.п., пишуться в окремому рядку, симетрично відносно середини рядка. Інші математичні вирази, формули хімічних елементів, можуть бути вписані прямо в рядку тексту. Вище і нижче кожної формули або рівняння, виділеного в окремий рядок, повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Перенесення формул на інший рядок допускаються на знаках рівності, множення, складання, віднімання і на знаках співвідношень (>, <, , і т.п.). У разі перенесення множників знак множення позначають хрестом (). Знак, на якому зроблене перенесення формули, пишуть два рази – в кінці першого і на початку другого рядка. Переносити на інший рядок допускається тільки самостійні члени формули. Не допускається при перенесенні розділення показників степеню, виразів в дужках, дробів, індексів, а також виразів, що відносяться до знаків кореня, інтеграла, суми, логарифма, тригонометричних функцій тощо.
У формулах, що містять дріб, як знак розділу повинна застосовуватися або тільки коса (/), або тільки горизонтальна лінія. При використанні косої лінії символи і числові коефіцієнти в чисельнику і знаменнику пишуть в рядок, а їх добутки беруть у дужки.
У кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки розставляють відповідно до правил пунктуації, щоб формули не порушували граматичної структури фрази. Слова, що зв'язують формули, такі як “отже”, “звідки” і т.п., записують перед формулами на початку рядка. Розмірність після формули (якщо вона необхідна) вміщується в рядок з формулами через пропуск, без перенесення на наступний рядок, і в дужки не береться. Розділові знаки, що відносяться до формули, ставлять після розмірності.
Всі формули, якщо їх в документі більше за одну, нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Наприклад, номер п'ятнадцятої формули в третьому розділі записується у вигляді (3.15). Номер формули вказують з правого боку аркуша на рівні останнього рядка формули в круглих дужках. Проміжні формули, що застосовуються для виведення основних протягом однієї або декількох суміжних сторінок і в тексті не згадуються, можна нумерувати малими буквами латинського або російського алфавіту.
При посиланні на формулу або рівняння в тексті ПЗ номер її подається в круглих дужках. Наприклад: "Підставляючи вирази (а) і (б) в формулу (3.2) отримуємо... "
Після закінчення виводу вміщують перелік усіх символів, що застосовуються в формулі з розшифровкою їх значення і вказівкою розмірності. Перелік розташовують у вигляді колонки, при цьому символ від його розшифровки відділяють знаком тире. Після розшифровки кожного символу ставлять крапку з комою. Розмірність літерного позначення відділяють від тексту розшифровки комами. Розшифровка починається словом "де", яке вміщується на початку нового рядка, і після нього двокрапка не ставиться. Колонку розшифровок вирівнюють по знаку тире. Значення кожного символу дають з нового рядка в тій послідовності, в якій вони приведені в формулі. Допускається не приводити значення символів, згадуваних в тексті раніше. Тому у всіх розділах ПЗ одні й ті ж самі величини необхідно позначати однаковими символами з однаковою розмірністю.
2.4.6. Правила оформлення графічного матеріалу. Кількість графічного матеріалу у ПЗ повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Креслення, ілюстрації, схеми, графіки тощо можна розташовувати як по тексту (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і виносити в додатки.
Графічний матеріал розміщують як по тексту ПЗ, так і на окремому аркуші формату А4 або на його частині так, щоб розгляд не вимагав повороту документа більш ніж на 90º за годинниковою стрілкою. Допускається виконання ілюстрацій на окремих аркушах інших форматів, що мають висоту 297 мм. У цьому разі їх рекомендується виносити в додаток.
Розрахункові схеми і ескізи виконуються в довільному масштабі, який забезпечує чітке зображення. Як ілюстрації можуть використовуватися фотографії або вирізки з рекламних проспектів, які наклеюються на листи, вказаних вище форматів. Якщо в тексті є посилання на складові частини виробу, що зображений на ілюстрації, то на ілюстрації повинні бути вказані номери позицій цих складових частин в межах даної ілюстрації.
Увесь графічний матеріал в документі іменується рисунками і, якщо їх більше за один, нумеруються в межах розділу арабськими цифрами. Номер складається з номеру розділу і порядкового номеру рисунка, розділеного крапкою. Наприклад, "рис. 4.2". Допускається наскрізна нумерація рисунків в межах всього тексту. У цьому випадку номер розділу не вказується.
Графічний матеріал обов’язково повинен мати найменування після скорочення “Рис.” та порядкового номеру ілюстрації, а за необхідністю, і пояснюючі дані. При цьому найменування розміщують у тому ж рядку, що й номер рисунку, а пояснюючі дані – з наступного за найменуванням рядка. Наприклад:
Рис. 1.3. Типи гетероструктур AlXGa1-XAs – GaAs для ФЕП:
а) з підконтактним шаром GaAs; б) з ультратонким шаром AlGaAs
Відстань між попереднім текстом і графічним матеріалом, між графічним матеріалом і його найменуванням, а також між найменуванням і подальшим текстом повинна складати від 10 до 15 мм (або один вільний рядок для машинописного тексту).
Результати експериментальних досліджень функціональної залежності двох або більше величин в ПЗ представляють у вигляді діаграм або таблиць.
Правила виконання діаграм регламентуються рекомендаціями Р 50-77-88.
З більш докладними рекомендаціями за змістом і оформленням окремих частин випускної роботи бакалавра можна ознайомитися в учбово-методичних посібниках, наведених у списку літератури, наприклад, в [1].
2.4.7. Оформлення таблиць. Цифровий матеріал пояснювальної записки, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.
Таблиці подають в пояснювальній записці безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше. Великі таблиці допускається розміщувати на наступному окремому аркуші після першого згадування в тексті. У тому випадку, коли таблиця повністю займає окремий аркуш (або декілька аркушів), цей аркуш (або аркуші) нумерують на загальних засадах. Таблицю, що повністю займає сторінку, розміщують так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку пояснювальної записки або з поворотом на 900 за годинниковою стрілкою.
Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують надпис “Таблиця” і зазначають її номер. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці в межах розділу, причому ці номери розділяються крапкою, наприклад: “Таблиця 1.2” – друга таблиця першого розділу. Якщо в пояснювальній записці всього одна таблиця, то її нумерують за загальними правилами.
Якщо таблиця має велику кількість рядків, то ту її частину, яка не вміщується в межах однієї сторінки, можна перенести на наступну сторінку. В цьому випадку назву таблиці друкують тільки над її першою частиною. Над іншими (перенесеними) частинами таблиці у правому верхньому куті пишуть “Продовження табл.” і вказують її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.
Нижче наведено приклад оформлення таблиці:
Таблиця 3.1
Параметри ФЕП на основі кремнію
Підкладка |
Jкз, мА/см2 |
Uхх, В |
Ефективність, % |
|
теоретична |
експеримент |
|||
Монокристал |
38 |
0,66 |
25 |
16 |
Полікристал |
32 |
0,61 |
21 |
14 |
2.4.8. Правила оформлення посилань. При написанні ПЗ необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена випускна робота бакалавра. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за списком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».
Якщо в тексті необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису у списку використаних джерел.
Приклад: цитата в тексті: "... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації" [6].
Відповідний опис у списку використаних джерел:
6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навчальний посібник / М.С. Дороніна - К.: "KM Academia", 1998.- 192 с.
Посилання на ілюстрації ПЗ вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2".
Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)". На всі таблиці, що наводяться в ПЗ, повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл. 1.2".
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл.1.3".
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора випускної роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
е) якщо автор випускної роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М.Х.), (підкреслено мною. - М.Х.).
2.4.9. Правила оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _ » і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.