3. Методичні вказівки з виконання розділів випускної роботи бакалавра

Методичні вказівки містять короткий перелік питань, що вирішуються на кожному етапі виконання випускної роботи бакалавра, і рекомендації з глибини опрацювання і представлення рішень в пояснювальній записці. Рекомендації викладені приблизно в тій послідовності, в якій вони повинні бути розміщені в ПЗ.

У залежності від конкретної теми випускної роботи бакалавра, окремі розділи можуть бути розширені, а інші скорочені або виключені повністю, про що керівник роботи вказує в завданні на випускну роботу бакалавра. Більш докладні відомості про виконання і оформлення окремих розділів студент може отримати з довідкової літератури і учбово-методичних посібників, перелік яких наведено в списку літератури.

3.1. Реферат

Призначення реферату – дати коротку інформацію про проведену роботу. У ньому повинен бути відображений основний зміст випускної роботи, міра опрацювання, особливості прийнятих технічних рішень і найважливіші отримані результати. Він не повинен підміняти змісту. Реферат пишеться українською і дублюється російською мовами.

Зразок реферату наведено у Додатку В.

3.2. Вступ

У вступі висвітлюється стан розвитку тієї галузі енергетики, до якої відноситься об'єкт чи тема випускної роботи бакалавра. Аналізуються перспективні плани розвитку даної галузі і конкретного напрямку, до якого безпосередньо відноситься тема випускної роботи. Визначається актуальність теми роботи в світлі сучасної господарсько-економічної політики України.

Аналізуються, з урахуванням конкретних умов, перспективні шляхи підвищення економічної ефективності, якості і конкурентоздатності об'єкта проектування в сучасних виробничих умовах.

Окреслюються загальні задачі, на вирішення яких спрямовані основні дослідження та розробки з тематики випускної роботи бакалавра.

Об'єм вступу повинен становити 1…2 сторінки.

3.3. Оглядова частина

В оглядовій частині стисло та критично висвітлюються результати досліджень з теми випускної роботи бакалавра, наведені в літературних джерелах. Необхідно зупинитися на найкращих світових досягненнях з напрямку досліджень за темою випускної роботи та тих методах, використання яких дозволило досягти високих характеристик. Особливу увагу слід приділити проблемним моментам, які заважають подальшому покращенню характеристик та які на момент початку власних досліджень залишились невирішеними, тобто тим проблемам, на які потрібно спрямувати власні дослідження.

Цей розділ необхідно закінчити коротким висновком стосовно необхідності проведення досліджень з обраної теми. В короткому висновку необхідно також сформулювати мету випускної роботи бакалавра та задачі, які будуть вирішуватися у випускній роботі бакалавра.

Загальний обсяг оглядової частини не повинен перевищувати 20% від обсягу основної частини пояснювальної записки.

3.4. Конструкторська (методична) частина

У конструкторській частині роботи, що має елементи дослідно-конструкторської розробки, вирішуються питання конструктивного опрацювання елементів. Описуються, зокрема, складові вузли обладнання і контрольно-вимірювальні пристрої, спеціальний або допоміжний інструмент, матеріали, принцип дії обладнання або технологічна схема процесу, що розробляється. Конкретний об'єм і зміст конструкторської (методичної) частини регламентується завданням на випускну роботу бакалавра, і реалізується, наприклад, у вигляді складальних креслень, які повинні відповідати вимогам діючих стандартів.

Так, на складальних кресленнях проставляються габаритні, настановні, приєднувальні, монтажні (вказуючи взаємне розташування деталей в складальній одиниці). Контури частин, що переміщуються, зображають в крайніх положеннях штрихпунктирними тонкими лініями. Складові частини конструкції повинні мати номери позицій на полицях ліній-виносок. Технічні вимоги на кресленні вміщують, групуючи їх по характеру однорідності. Специфікація при необхідності складається для кожної складальної одиниці на окремих листах формату А4 і підшиваються до пояснювальної записки [1].

3.4.1. Особливості проектування вузлів і механізмів. Методика проектування включає вивчення початкової інформації для конструювання, розробку і аналіз варіантів, проведення необхідних розрахунків (наприклад, точності установки і зусилля закріплення, розрахунки на міцність деталей) і розробку конструкції.

Як будь-яка конструкторська задача, проектування базується на використанні елементів конструктивних рішень існуючих аналогів із залученням оригінальних рішень. Тому недопустимо запозичити конструкцію базового (заводського) варіанту пристосування без внесення елементів, які характеризували б рівень конструкторської підготовки фахівця.

У пояснювальній записці необхідно також надати опис конструкції вузла механізму. Вказуються значення параметрів вузла з точки зору задач, що вирішуються з його застосуванням. Стисло описують принцип роботи і взаємодію елементів, посилаючись на їх номери по кресленню загального вигляду. Прийнята конструкція повинна задовольняти вимогам продуктивності і відповідати прогресивним тенденціям.

На закінчення необхідно підкреслити відмітні особливості прийнятої конструкції від існуючого базового варіанту або аналогів і відмітити доцільність прийнятого рішення. Такого роду порівняння найкраще ілюструвати за допомогою схем аналогів.

3.4.2. Опис та особливості проектування контрольно-вимірювальних пристроїв. Оскільки важливим чинником, що впливає на якісні показники, є точність засобів контролю, то цьому питанню повинна приділятись особлива увага.

У випускній роботі бакалавра необхідно описати всі контрольно-вимірювальні пристрої, що застосовувались під час проведення досліджень, або які рекомендуються до використання під час експлуатації розробленого у випускній роботі бакалавра обладнання з обов’язковим вказуванням точності. У останньому випадку вибір контрольно-вимірювальних пристроїв (приладів) необхідно обґрунтувати.

Що стосується методики проектування контрольно-вимірювальних пристроїв (приладів), то вона залишається аналогічною до будь-якої іншої конструкції. Конструкція повинна забезпечувати необхідні зручності і продуктивність контрольної операції, а в необхідних випадках і управління процесом обробки.

У випадку, коли випускна робота бакалавра пов’язана з розробкою контрольно-вимірювальних пристроїв, вказується найменування і призначення пристрою, формулюється постановка задачі і аналізуються варіанти її вирішення. Аналіз повинен бути гранично лаконічним і супроводжуватися схемами. Обов'язково визначається гранично допустима похибка контролю, яка залежить від точності параметра, що контролюється.

Далі наводиться опис конструкції і принципу дії пристрою, формулюються відмінні особливості вибраного варіанту від заводського аналога (якщо такий є) і описується в стислій формі конструкція і принцип контролю.

Необхідним також є проведення розрахунку на точність та надійність, в якому розраховується похибка контролю, що забезпечується запропонованим приладом. Розрахунки супроводжуються схемами, побудовами, які пояснюють ефект впливу елементарних складових похибки і ілюструють хід розрахунків і прийнятих рішень.

Зіставляється розрахункова похибка контролю з гранично допустимою, встановлюється граничне свідчення відлікових приладів (індикаторів відліку) і робиться висновок про прийнятність конструкції функціональному призначенню. Тут також корисно навести інші аргументи, що стосуються, наприклад, продуктивності контролю і його організацій [1].

У роботі, з елементами науково-дослідного характеру, цей розділ має назву “Методична частина”. Розділ слід починати з опису апаратури, що використовувалась у дослідженнях, проаналізувати вимоги, що ставляться до апаратури, та відмітити ступінь її відповідності цим вимогам.

Ступінь докладності описання апаратури диктується тим, наскільки вона оригінальна. Якщо апаратура широко застосовується у науковій практиці, то достатнім можна вважати описання її переваг та недоліків і послатися на літературне джерело, у якому цю апаратуру докладно описано. Якщо ж апаратура має ряд оригінальних елементів і являє самостійний інтерес, то її слід описувати детально, вказуючи основні переваги і відмінності від раніше описаних у літературі аналогів.

Далі слід надати опис об’єкта дослідження, вимоги до нього і методи його підготовки до досліджень. Детальність описання у цьому випадку є аналогічною до викладеної вище. Але слід пам’ятати, що методика проведення досліджень повинна описуватись так, щоб будь-який дослідник при бажанні міг би повторити ці дослідження і отримати такі ж результати.

Наприкінці наводиться детальний аналіз похибок дослідження. Окремо оцінюється похибка методу дослідження, інструментальна похибка та похибка, пов’язана з не ідеальністю об’єкту дослідження.