77. Номінальний і реальний ввп.

Номінальний ВВП – це ВВП, розрахований в поточних цінах, тобто в цінах даного року.

На величину НВВП впливають 2 фактори:

1). зміна реального об’єму виробництва.

2). рівень зміни цін.

В умовах інфл. НВВП він завищує результати ек-ки і потребує коригування.

Реальний ВВП – це овсяг вир-ва, вартість якого враховує величину річного зростання цін. При чому базовим роком може бути обраний любий рік: як раніше, так і пізніше поточного.

Номінальний ВВП

Реальний ВВП = рівень цін

Рівень цін розраховується 2 видами:

1). Інд. „потребительских цен”

2). Інд. цін виробників.

НВВП

Дефлятор ВВП = РВВП

78. Необхідність держ. Регулювання рин. Ек-ки.

Механізм ринкового саморегулювання виконує таку роль:

• об’єднує всі госп-ва країни в єдину си0му;

• розподіляє працю та засоби вир-ва в „соответствии с общественными потребностями”;

• стимулює високоефективну виробничу діяльність.

Регулювання державою ринку направлено на досягнення наступних ек-х цілей:

1). ек. ріст – збільшення об’ємів вир-ва, матеріальних благ, поліпшення їх якості, підвищення рівня життя народу.

2). ріст ек. ефективності – досягнення ек. росту при мінім. затратах виробничих ресурсів.

3). стабілізація рівня цін – підвищення (інфл.) чи зниження (дефляція) загального рівня цін дестабілізує економіку.

4). повна зайнятість працездатного насел. – забезпеч. всіх працездатних робочими місцями.

5). справедливий розподіл доходів.

6). баланс зовнішньої торгівлі – співвідношення експорту і імпорту.

7). забезпеч. екологічною безпекою – охорона навколишнього середовища.

79. Теорії, що визначають вартість (цінність) товару.

Підходів до визначення цінності товару існує багато. Кожен з них ґрунтується на певній теорії, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, факторів виробництва, інформативна. Теорія трудової вартості. Основи вчення теорії трудової вартості заклали англійські економісти У.Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Проте найбільш повно її розробив К. Маркс. Розкриваючи еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. Товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами. Особливістю простої, одиничної або випадкової форми вартості було те, що роль еквівалента виконували різні товари. Розвиток суспільного поділу праці сприяє зростанню її продуктивності, збільшенню виробництва різних благ для обміну, що призводить до розширення самого обміну, робить його регулярним, а не випадковим, одиничним У цих умовах кожний товар може обмінюватися не на якийсь один, а на багато різних товарів. Так відбувається перетворення простої форми вартості на повну, або розгорнуту. Оскільки в процесі розвитку виробництва кількість товарів-еквівалентів, в яких знаходить вираження вартість, зростає, все більша кількість товарів відображає свою вартість у цьому товарі. Це призводить до того, що з усіх товарів виділяється якийсь один товар, який починає виконувати роль загального еквівалента в обміні. Так виникає загальна форма вартості. За цих умов уперше всім товарам, що знаходяться у відносній формі вартості, протистоїть один загальний еквівалент. Його роль у різних народів виконували найрізноманітніші товари, але перевага у тій чи іншій місцевості віддавалася продуктам масового виробництва. Всі мали знати, яка цінність цього товару, оскільки він виконував роль загального еквівалента. Такими товарами були худоба, хутро, сіль, чай, коштовні метали тощо. Недоліком товарів, які виконували роль загального еквівалента, було те, що не кожний з них можна було поділити на певну кількість частин або без труднощів транспортувати, зберігати тощо. Через ці об'єктивні обставини розвитку виробництва й обміну функція загального еквівалента закріпилася за золотом. Так виникла грошова форма вартості. Золото стає грішми. Проте за своєю природою воно не є грішми. Протягом певного часу в історії суспільства золото існувало лише як метал. Тільки розвиток товарних відносин завдяки фізичним властивостям золота, а саме: однорідності, можливості легкого поділу на частини, зберігання без втрат і високої вартості у невеликій кількості, робить його грішми. Теорія граничної корисності. Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Цей напрям економічної теорії виник останньої третини XIX століття. Найбільш відомими його представниками були У. Джеванс, А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, Д. Кларк.