3.11 Методи випробування і вибір вимірювальної апаратури

Приймально-здавальні випробування – контрольні випробування продукції під час приймального контролю.

Періодичні випробування - контрольні випробування продукції, що випускається, що проводяться в обсягах і в терміни, встановлені нормативно-технічною документацією, з метою контролю стабільності якості продукції та можливості продовження її випуску.

Типові випробування - контрольні випробування виготовлюваної продукції, що проводяться з метою оцінки ефективності та доцільності змін, що вносяться в конструкцію, рецептуру або технологічний процес.

При приймально-здавальних випробуваннях слід перевіряти: функціонування, зовнішню герметичність, номінальну подачу (для регульованих насосів), номінальну потужність, коефіцієнт подачі.

Загальні вимоги:

Зміна параметрів та похибки вимірювань - за ГОСТ 17108-86. При безпосередньому вимірі потужності при всіх видах випробувань похибка не повинна перевищувати %.

При приймально-здавальних випробуваннях перевірку номінальної потужності та номінальною подачі допускається проводити за граничними значеннями (потужність - не більше, подача - не менше).

Умови випробувань.

Параметри слід вимірювати при сталому тепловому режимі.

Відхилення температури робочої рідини в гідробаці від зазначеної в стандартах або технічних умовах на насоси конкретного типу при проведенні вимірів не повинні перевищувати:

при періодичних випробуваннях 2 С, при приймально-здавальних випробуваннях 4 С.

Випробування насосів загального застосування проводять у відповідності до ГОСТ 14658-86 і технічними умовами на них.

При періодичних випробуваннях насосів перевіряють зовнішній вигляд, габаритні й приєднувальні розміри; матеріал окремих деталей; функціонування, міцність; зовнішню герметичність; номінальний робочий обсяг; номінальну подачу; коефіцієнт подачі; КПД; номінальну потужність; частоту й час реверсу; рівень звукової потужності; ресурс; наробіток до відмови; вібраційну характеристику; віброустойчивість, вібропрочність, функціональні залежності параметрів; функціонування при граничних температурах і інші параметри, установлені в ТУ на насоси конкретного типу. При приймально-здавальних випробуваннях насосів перевіряють зовнішній вигляд, функціонування, зовнішню герметичність, номінальну (споживану) потужність і коефіцієнт подачі.

Гідравлічна принципова схема стенда для приемо- здавальних випробувань насосів показана на рис. 3.10. Випробуваний насос Н1 підключається в напірну лінію гідросистеми стенда, а його вал з'єднується з валом балансирного електродвигуна ЭД1.

Гідросистема має запобіжний клапан К. Навантаження випробуваного насоса Н1 проводиться за допомогою дроселя ДР. У стенді є наступні вимірювальні обладнання: манометри МН1 і МН2 (з більш високим класом точності), термометр Т, витратомір РМ, перетворювачі імпульсів ПИ1 і ПИ2, лічильники імпульсів СИ1 і СИ2, вагове обладнання (на рис. 3.10 не показано) балансирного електродвигуна ЭД1. Манометр МН2 включається при відкритті вентиля ВН2; витратомір РМ відключається при відкритті вентиля ВН1. При перевірянні зовнішнього вигляду насоса оглядають захисні покриття, маркування, монтажні поверхні, приєднувальні отвори і т.д.

Рисунок 3.10 – Стенд для випробування насосів

При перевірці функціонування насосів візуально Перевіряють: подачу насоса при заданому напрямку обертання вхідного вала; зміна значення й напрямку подачі насоса при роботі механізму керування й реверсування насоса; відсутність підвищеної вібрації, ударів, стукотів, різкого шуму, поштовхів тиску в гідролініях, підвищеного нагрівання; відсутність каплеобразовання з-під кришок, пробок, фланців, через стики корпусних деталей і т.п. Номінальну подачу насоса Н1 перевіряють (вимірюють за допомогою обладнань РМ, ПІ2 і СИ2) при номінальних значеннях тиску на виході насоса й частоті обертання вала.

Обертаючий момент вимірюють за допомогою вагового пристрою балансирного електродвигуна, а частоту обертання вала насоса - за допомогою обладнань ПІ1 і СИ1.