141.Груповий бар’єр взаєморозуміння, причини його виникнення (приклади).

У спілкуванні людей можуть виникати групові бар'єри заєморозуміння. Потрібно враховувати, що кожний з нас у відношенні з оточуючими проявляє не тільки свою неповторну індивідуальність, але й ті загальні риси різних соціальних груп, до яких належить. Соціальні групи — це спільноти людей, виділені за одною чи декількома ознаками. Можуть бути соціально-демографічні групи, що поєднують людей за статтю, віком, соціальним походженням; соціально-економічні, суспільно-політичні — класи, нації, народності, партії й інші громадські організації та ін. У кожної з цих груп — своя культура, свої психологічні особливості. Бар'єрами взаєморозуміння, що виникають між людьми, які належать до великих соціальних груп, можна назвати бар'єри між чоловіками і жінками, батьками і дітьми, вікові бар'єри, національні бар'єри. Знаходячись у малій групі, людина занурюється і в особливу психологічну атмосферу, що змінює багато в чому і риси її власної психології. Сам факт присутності інших людей може істотно вплинути на її психічні функції, процес і результати діяльності. Можуть впливати й такі фактори як відсутність оберненого зв’язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уваги підтексту тощо.Порушення групового спілкування – це різностороннє ускладнення спілкування, відносин та взаєморозуміння, психологічна сторона якого обумовлена такими особистими якостями як єгоїзм кожного з тих , хто спілкується, підозрілість, авторитарність, нещирість,заздрість тощо.

У цілому, можна сказати, що присутність інших у більшості випадків активізує психічну активність людини, але погіршує складні інтелектуальні процеси. Зіштовхуючись із груповою думкою, деякі люди виявляють конформізм — некритичне прийняття іншої думки навіть у тому випадку, якщо воно суперечить елементарному здоровому глуздові.

142.Бар’єри взаєморозуміння у навчанні (типи, причини виникнення, наслідки, можливості запобігання).

Бар'єри взаєморозуміння у навчанні — перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника.

Вони виникають непомітно, і спершу вчитель може не усвідомлювати їх. Але примирення з ними формує негативний стиль спілкування. Серед чинників, що впливають на особливості взаємодії між учителем і учнем, велике значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний). Відповідно до цього розрізняють бар'єри у спілкуванні.

Соціальний бар'єр зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Нейтралізують його прагнення не протиставляти себе учням, а підносити їх до свого рівня, не нав'язувати свої позиції, а радити.

Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл, стілець тощо. Усувають такий бар'єр, скорочуючи дистанцію, иідкритістю у спілкуванні.

Смисловий бар'єр пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття школярів мовленням учителя, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які він використовує без коментарів. Це є причиною зниження їх інтересу до матеріалу, утворює дистанцію у взаємодії. Він стає непомітним за уважного ставлення до свого мовлення, ретельної підготовки до уроку.

Естетичний бар'єр зумовлений несприйняттям співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Усувають шляхом самоконтролю поведінки.

Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника.

Психологічний бар'єр виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації тощо. Усувають шляхом переорієнтації уваги з особистості на роботу, оптимістичним прогнозуванням подальшої діяльності. Найтиповішими серед психологічних бар'єрів є: розбіжність настанов (учитель приходить на урок захоплений своїм задумом, а учні байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого він дратується, нервує); боязнь класу (властивий учителям-початківцям, які часто непогано володіють матеріалом уроку, але побоюються безпосереднього контакту з дітьми); поганий контакт (вчитель заходить до класу і замість організації взаємодії з учнями поводиться «автономно», наприклад, пише пояснення на дошці); звуження функцій спілкування (переважає інформаційна, залишаються поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції); негативна установка на клас (упереджене негативне ставлення учителя до класу, невстигаючих учнів, порушників поведінки); боязнь педагогічних помилок (запізнитися на урок, неправильно оцінити відповідь дитини тощо); наслідування (молодий учитель наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності).