2.Хід революції в Австрії:

а/березнева революція в Австрії;

б/підйом демократичного руху у Відні влітку та восени 1848 р.;

Віденське повстання 13-15 березня 1848

У лютому 1848 р. спалахнула революція у Франції, в Бадені, Гессен-Дармштадт і Вюртемберзі до влади прийшли ліберальні уряду, в королівстві Обох Сицилій встановлена ​​конституційна монархія. 3 березня члени ландтагу Нижньої Австрії виступили з пропозицією скасування селянських повинностей та розширення прав і повноважень ландтагів. Через тиждень вони підготували меморандум імператора з програмою буржуазно-демократичних реформ. Одночасно на вулиці австрійських міст вийшли студенти, які вимагали свободи друку, громадянської рівності і загального народного представництва. В угорському державному зборах після виступу Лайоша Кошута почалася підготовка широких соціально-політичних реформ. 13 березня в Відні відкрилися засідання ландтагу Нижньої Австрії, а перед його будівлею, на площі Херренгассе, зібралася численна юрба, що вимагає проведення демократичних реформ і відставки Меттерніха. Була зачитана мова Кошута на Пожоньском сеймі, що викликала бурхливе схвалення і поява закликів до повалення уряду і створення національної гвардії. Комендант столиці ерцгерцог Альбрехт ввів на вулиці міста війська і влаштував бійню на Херренгассе, що викликала вибух обурення і новий підйом повстання: жителі Відня почали громити арсенали, урядові установи, підприємства, будувати барикади. Імператор Фердинанд I був змушений піти на поступки: Меттерніх був відправлений у відставку і оголошено про створення комітету для вироблення проектів реформ. 14 березня було скасовано цензура, заснована національна гвардія та Академічний легіон студентів. 15 березня, під тиском повсталих, обложили імператорський палац, Фердинанд I проголосив скликання конституційних зборів для прийняття конституції. Це означало перемогу революції в Австрії.

Розвиток революції Навесні 1848 р.

Революція у Відні мала значний вплив на події в інших частинах імперії. 15 березня в Пешті в результаті виступів народу влада перейшла в руки революційного органу - Комітету громадської безпеки. Імператор погодився на створення в Угорщині уряду, відповідального перед парламентом. 11 березня спалахнуло повстання в Мілані під гаслом "Геть Австрію!", яке швидко поширилося на Венецію та інші провінційні міста. Після п'ятиденних боїв австрійська армія Йозефа Радецького залишила Ломбардію. Австрійські війська також були вигнані повсталими з Парми і Модени. У Венеції була проголошена республіка, а Сардинське королівство оголосило війну Австрійської імперії. У цих умовах австрійські власті пішли на значні поступки революційного руху. 17 березня було створено новий уряд Франца-Антона Коловрат, відповідальне перед парламентом, яке почало проводити ліберальні реформи: були скасовані придворні відомства і Державну раду, оголошена політична амністія, зміщені реакційні міністри і радники імператора, функції управління Віднем передані Тимчасового комітету, який складався з представників ліберальної інтелігенції і дворянства. Проте реакціонери на чолі з ерцгерцогинею Софією продовжували впливати на імператора. У квітні 1848 р. за їх ініціативою були опубліковані Тимчасові правила друку, які відновили цензуру. Однак під тиском студентських виступів міністр внутрішніх справ Піллерсдорф призупинив дію цих правил. Тим часом революція поширювалася й на інші австрійські міста: в Лінці, Граці, Інсбруку спалахували повстання, створювалися місцеві національні гвардії. Але в цілому рух поза Відня відрізнялося слабкістю і неорганізованістю і було швидко придушене. 25 квітня був опублікований проект Конституції, розроблений комітетом під керівництвом Піллерсдорфа: Австрія оголошувалася конституційною монархією (без Угорщини і володінь в Італії), визнавалася свобода совісті, друку, зборів, петицій, спілок, рівність громадян, створювався двопалатний рейхстаг (нижня палата обирається народом, верхня - частково призначається імператором з принців Габсбургського будинку, частково обирається великої аристократією), законодавча влада залишалася за імператором і рейхстагом, причому закони повинні були вступати в силу лише після затвердження обома палатами і імператором. Проект конституції був зустрінутий з незадоволенням радикальною частиною революціонерів. Студенти і національна гвардія виступили з вимогою обрання сенату народом і загальних виборів в нижню палату. 5 травня уряд пішов у відставку, а новий кабінет очолив Піллерсдорф, який 11 травня опублікував виборчий закон, що вводить двоступеневих вибори в палату представників і усували від участі у виборах робітників і студентів. 14 травня було оголошено про розпуск центрального комітету національної гвардії. Це викликало новий сплеск революції: робочі віденських передмість разом зі студентами і радикальної інтелігенцією знову вийшли на вулиці і почали зводити барикади. Уряд був змушений 16 травня скасувати рішення про розпуск центрального комітету і пообіцяти перегляду проекту конституції. Нова спроба уряду наприкінці травня 1848 поставити під свій контроль студентські організації та ліквідувати Академічний легіон також провалилася: студенти звернулися за допомогою до робочих передмість і, побудувавши столиці понад 100 барикад, взяли верх над загонами національної гвардії, що перейшла на той час на сторону помірних. Влада в місті перейшла до Комітету безпеки, до якого увійшли, в тому числі, представники студентських організацій та національної гвардії. 1 червня був оприлюднений новий виборчий закон, відповідно до якого парламент ставав однопалатним, і виборчі права були надані більш широким верствам суспільства (хоча збережена двоступенева система виборів). 17 травня 1848 р. під впливом триваючих революційних виступів у Відні імператор Фердинанд I переїхав зі своїм двором в Інсбрук, який швидко перетворився на центр контрреволюції, куди стікалися всі реакційні й консервативні сили країни. Імператор почав шукати зближення зі слов'янськими народами імперії, бажаючи протиставити їх австрійської та угорської революції.

в/конституція 1849 р.