18. Предмет та об'єкти абд.

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Визначення предмета має принципове значення для обґрунтування самостійності та відособленості тієї або іншої галузі знань.

Усі визначення предмета аналізу банківської діяльності, які найчастіше зустрічаються в літературі, можна згрупувати у такий спосіб:

- фінансова та інша діяльність комерційного банку;

- різні процеси і явища, що відбуваються як усередині банку, так і в масштабах економіки в цілому.

Зазначимо, що банківський аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а її економічні результати.

Щоб виділити особливості, властиві тільки банківському аналізу, потрібно виходити із сутності процесів діяльності банку.

Процес — це причинно обумовлена зміна подій, явищ, стан об’єкта відповідно до поставленої мети. Результати економічних процесів, які безпосередньо впливають на діяльність банку, плануються і прогнозуються у відповідних показниках, ураховуються в міру фактичного їх виконання і потім аналізуються. Але результати як наслідок процесів є не предметом аналізу банківської діяльності, а його об’єктом.

Предметом же аналізу є причини утворення і зміни результатів фінансової діяльності.

Для конкретизації поняття предмету абд виділяють 2 основні групи його об»єктів:

1)за місцем вивчення причинно-наслідкових зв'язків (робочі місця, підрозділи банків (відділи, філії), самі банки, групи банків, банківська система в цілому, НБУ);

2)за суттю економічних явищ і процесів (формування пасивів і активів банку, видатків і доходів, фінансових результатів, рентабельності банку. Формування інших показників діяльності банку).

Предмет дослідження за автором Параксій-Вергуненко є — сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розрахун­ково-касове обслуговування, операції з цінними паперами).

19. Спеціальні прийоми абд

Спеціальні прийоми використовуються для розрахунку впливу факторів на аналізовані показники.

1. прийом абсолютних різниць. Спосіб різниць (абсолютних і відносних)- це спрощенний метод ланцюгових підстановок, коли на досліджуване явища впливає лише 2 фактори: 1 –кількісний, 2 – якісний. Наприклад, на випуск продукції впливає кількість робітників і продуктивність праці 1 робітника. Суть способу різниць:

1) для визначення впливу кількісного показника потрібно відхилення по цьому показнику помножити на план якісного;

2) для визначення впливу якісного показника потрібно відхилення по якісному показнику помножити на факт кількісного. 

2. Прийом відносних різниць. Схему прийому практичних (відносних) різниць можна зобразити так: процентна різниця у виконанні плану (темпи зростання) між кожним наступним і попереднім консуником помножена на базове значення узагальнюючого показника (рис.1.6.3).

Іншими словами, при визначенні впливу за допомогою факторів цього методу необхідно зробити:

1) розрахувати % виконання плану по кожному показнику;

2) визначити різницю у % між попереднім і наступними показниками;

3) визначити суму впливу кожного фактору як добуток отриманої різниці у % на планове значення досліджуваного показника.

Метод ланцюгових підстановок використовується, коли на досліджуване явище діє декілька факторів, кожен з яких потрібно розрахувати.

3. Прийом ланцюгових підстановок. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні планових показників фактичними і в порівнянні результатів, які послідовно отримують при кожній такій заміні, тобто із результату кожної наступної підстановки віднімають результат попередньої.

Цей прийом дозволяє розкрити взаємозв’язок окремих факторів і виміряти вплив їх на зміни аналізованого показника.

Умовою для застосування прийому є наявність прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними факторами.