- •1 Поняття римського права.
- •2. Система римского права
- •3. Предмет римського права
- •4. Періоди розвитку римського права.
- •5. Рецепція римського права
- •6. Роль та значення римського права для сучасного юриста.
- •1.Поняття та види джерел права
- •2. Звичаєве право та закон
- •3. Едикти магістратів
- •5.Кодифікація римського права
- •1.Виникнення суду
- •2 Загальні поняття про легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси.
- •3.Поняття та види позовів
- •4 Особливі засоби преторського захисту.
- •5. Позовна давність
- •1.Суб'єкти права
- •2.Правовий статус римських громадян
- •3.Правовий статус латинів.
- •4.Правовий статус перегринів.
- •5.Правове становище рабів
- •6.Правовий статус вільновідпущеників
- •8.Юридичні особи
- •1.Поняття та види сім'ї
- •2.Поняття та види шлюбу.
- •3.Правові відносини подружжя.
- •4.Правові відносини батьків та дітей.
- •2.Класифікація речей: речі в обігу та вилучені з обігу; манципні та неманципні; родові та індивідуальні; речі споживчі та неспоживчі;
- •3.Класифікація речей: подільні та неподільні; речі прості, складні та складені; плоди; речі тілесні та безтілесні.
- •2.Правові наслідки визнання набувача речей добросовісним і недобросовісним.
- •3.Встановлення та припинення володіння.
- •4.Захист володіння.
- •1.Поняття та зміст права власності.
- •2.Види власності.
- •3.Спільна власність.
- •3.Ємфітевзис і суперфіцій.
- •3.Право застави (заставне право)
- •2.Виникнення зобов’язання.
- •3.Сторони в зобов’язанні.
- •4.Виконання зобов’язань та відповідальність за невиконання або неналежне їх виконання.
- •5.Гарантії виконання зобов’язання.
- •6.Припинення зобов’язання.
- •Договір. Загальні положення
- •1.Поняття і види договорів.
- •2.Умови дійсності договорів.
- •3.Зміст договору.
- •4.Укладення договору.
- •Окремі види договорів
- •1.Вербальні договори.
- •2.Літеральні договори.
- •3.Реальні договори (позика, позичка, зберігання).
- •4.Консенсуальні договори (купівля-продаж; найму речей, робіт, послуг; доручення; товариства).
- •5.Безіменні контракти та їх види.
- •6.Пакти та їх види.
- •1.Загальні положення про спадкування.
- •2.Спадкування за ius civile
- •3.Спадкування за преторським правом (bonorum possessio).
- •4.Спадкування за заповітом.
- •5.Спадкування за законом.
4.Укладення договору.
Слово contractus (договір) походить від лат. contrahere, буквально — con+trahere — стягувати, тобто зводити в одне волю сторін. Це поєднання волі сторін і зумовлює укладення договору. Процес такого поєднання волі сторін або, іншими словами, укладення договору являє собою складний набір юридичних дій. Він починається з оголошення стороною, що бажає вступити в договірні відносини, про свій намір укласти відповідну угоду для досягнення відповідної мети. Таке оголошення пропозиції укласти договір називається офертою ( proposf tio). Оферта могла бути висловлена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, але так, щоб її було доведено до певного або невизначеного кола осіб і правильно ними сприйнято. Це може бути пряма пропозиція майбутнього боржника або кредитора іншій особі або невизначеному колу осіб вступити в договірні відносини, або оголошення, зроблене в доступній формі, виставка товарів на базарі, в лавці, інших місцях.
Кожний договір або група договорів мали свій тип оферти. Наприклад, для стипуляції вона могла мати форму постановки запитання майбутнього кредитора: «Обіцяєш дати мені сто?», на що майбутній боржник повинен висловити свою згоду або незгоду укласти договір також у певному формулюванні. Сама по собі оферта договору не породжувала.
Для виникнення договору вимагалось, щоб оферту прийняла заінтересована особа (акцептувала). Прийняття пропозиції укласти договір називалось акцептом. У консенсуальних договорах акцептування оферти вважалось досягненням угоди, тобто укладенням договору. В інших видах договорів, крім акцептування оферти, для укладення договору вимагалось виконання певних формальностей (додержання форми, передачі речі тощо). Від моменту виконання їх визначалися час переходу права власності на річ від відчужувача до набувача, перехід ризику випадкової загибелі речі, настання інших юридичних наслідків.
Для укладення договору вимагалась особиста присутність сторін, оскільки зобов'язання трактувалося як суворо особисті відносини між певними особами. Юридичні наслідки, що випливали із зобов'язання, поширювалися тільки на осіб, що брали участь в його установленні. Тому спочатку не допускалося встановлення зобов'язання через представника.
Лише з розвитком обігу почали практикувати укладення договорів через представника, чому сприяло лояльне ставлення преторів, які визнавали чинність таких контрактів.
П р а к т и ч н е з а н я т т я № 13
Окремі види договорів
1.Вербальні договори.
Вербальними називалися договори, які укладалися на підставі усного проголошення певних слів, формул або фраз. Юридичну чинність вони набували з моменту проголошення їх - уегЬіх. Звідси і їхня назва - вербальні. Це найдавніші договори: стипуляція, клятвена обіцянка вільновідпущеника патрону при звільненні і встановленні приданого. Сутність вербальних договорів в найбільшій мірі відображає стипуляція. Це договір, що встановлювався у формі постановки майбутнім кредитором певного запитання і відповідної відповіді майбутнього боржника Укладання договору проходило в присутності свідків, які підтверджували його вірогідність. Форма укладення стипу-ляції вимагала присутності кредитора і боржника в одному місці, не допускала ніякого представництва. Стипуляція - це суто формальний договір навіть у класичному праві, який передбачаводностороннє зобов'язання: лише кредитор мав право вимагати, а боржник був зобов'язаний у повному обсязі виконати вимогу кредитора. Найчастіше Стипуляція застосовувалась для оформлення поруки - найпоширенішої форми забезпечення зобов'язань. Порука - договір, за яким встановлювалася додаткова (акцесорна) відповідальність третьої особи (поручника) за виконання зобов 'язання боржником. Літеральні (письмові) договори Письмовими контрактами називали договори, які укладалися письмово.
Письмові договори не мали широкого поширення у Стародавньому Римі. оскільки письменність була доступною лише вузькому колу населення. Найдавнішою формою письмових договорів були записи в прибутково-видаткових книгах Записи в прибутково-видаткових книгах кредитора могли бути односторонніми, без матеріальної основи договору Одна з форм літерального контракту, яку претори широко практикували в класичний період, був синграф - фіксований факт передачі кредитором певної суми грошей боржнику в письмовому документі. Він складався від імені третьої особи, підписувався боржником і свідками, що були присутні при цьому. В період абсолютної монархії синграфи поступово втрачають своє значення, а римляни доходять висновку, що такий документ може взагалі складати сам боржник і без свідків. Отже. виникає інша форма літерального контракту - хірограф - боргова розписка, що складається від імені першої особи - боржника - і підписується ним.