- •1.Суть та класифікація банківських операцій
- •2.Класифікація банківських кредитів
- •3.Призначення та функції Центрального банку країни
- •4.Суть, види та функції комерційних банків
- •5.Кредитна політика комерційного банку
- •6.Обов'язки банків щодо збереження банківської таємниці
- •7.Державне регулювання діяльності комерційних банків
- •8.Склад і структура ресурсів комерційного банку
- •9.Способи розрахунку і структура власного капіталу банку
- •10.Нормативи ліквідності, суть та порядок обчислення
- •11.Депозитні операції банку та їх класифікація
- •12.Особливості депозитів фізичних осіб
- •13.Суть та види векселів. Особливості векселя як цінного паперу
- •14.Рефінансування нбу комерційних банків
- •15.Суть та форми цінних паперів
- •16. Характеристика платіжного обороту
- •17.Види цінних паперів, що випускаються в Україні
- •18.Основні принципи безготівкових розрахунків в Україні
- •19.Фондовий ринок та його учасники
- •20.Система банківських рахунків та їх характеристика
- •21.Порядок відкриття банками поточних рахунків юридичним особам
- •22.Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- •23.Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
- •24.Валютні цінності та валютний ринок
- •25.Розрахунки із застосуванням платіжних вимог
- •26.Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •27.Загальні принципи валютного регулювання
- •28.Розрахунки із застосуванням акредитиву
- •29.Операції банків з готівкою
- •30.Міжнародні розрахунки за допомогою документарного акредитиву
23.Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: - верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); - нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму постачальникові. Банк приймає до оплати вимоги-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в строки зазначені в договорі. 1. Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги), виписує вимогу-доручення і разом із товарно-транспортними документами, які передбачені угодою, направляє платникові. 2. Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення та інші документи, при згоді оплатити її заповнює нижню частину вимоги-доручення і здає її в обслуговуючий банк. 3. Банк платника на основі першого примірника платіжної вимоги-доручення списує кошти з рахунка платника. 4. Банк платника перераховує кошти в банк постачальника в день їх списання. 5. Банк постачальника проводить зарахування коштів на рахунок свого клієнта.
24.Валютні цінності та валютний ринок
До валютних цінностей відносять:
валюту України;
платіжні документи та інші ЦП, виражені у валюті України;
іноземну валюту;
платіжні документи та інші ЦП, виражені в іноземній валюті або банківських металах;
банківські метали.
Класифікатор іноземних валют,
затверджений Постановою Правління НБУ від 04.02.1998 р. № 34
1 група – вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів у міжнародних операціях і продаються на головних валютних ринках світу.
2 група – обмежено конвертовані валюти, які не використовуються широко для здійснення платежів у міжнародних операціях і не продаються на головних валютних ринках світу;
3 група – неконвертовані валюти.
Валютний ринок як економічна категорія – це сукупність відносин щодо здійснення операцій з валютними цінностями та руху іноземних капіталів.
З практичного погляду валютний ринок – це офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій;
з функціонального погляду валютні ринки забезпечують своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування від валютних ризиків;
з інституціонального погляду валюні ринки – це сукупність уповноважених банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, іноземних банків, які здійснюють валютні операції;
з організаційно-технічного погляду валютний ринок – це сукупність телеграфних, телефонних, телексних, електронних комунікаційних систем, які зв`язують між собою банки різних країн, що здійснюють міжнародні розрахунки та інші валютні операції.
Класифікація валютних ринків:
1. За територіальним рівнем:
міжнародні ринки: Європейський (Лондон, Цюрих, Париж, Франкфурт-на-Майні) – 40% обсягу валютних операцій; Північноамериканський (Нью-Йорк) – 35%, Азійський (Токіо, Сінгапур, Гонконг) – 25%;
національні ринки.
2. За видами валютних операцій:
ф`ючерсні;
опціонні;
форвардні;
депозитні.
3. За способом організації:
біржовий: валютні біржі;
позабіржовий (міжбанківський).
