Тема 5. Банкети та прийоми…………………………………………………….50

^{5.1. Банкети та прийоми, їх значення в діловому спілкуванні…………………..51}

^{5.2. Підготовка до банкету. Правила розміщення на банкетах………………….51}

^{5.3. Характеристика банкетів……………………………………………………...53}

Тема 6. Етикет за столом…………………………………………………………57

6.1. Столовий посуд та прибори: види, характеристика…………………………57

6.2. Правила користування серветками…………………………………………...59

6.3. Основні правила поведінки за столом……………………………………......60

Література……………………………………………………………………….....64

ВСТУП

У сучасному діловому світі широкі знання у певній сфері діяльності не завжди достатні для досягнення успіху. Надзви­чайно важливими є також вміння співпрацювати з іншими, де­монструючи при цьому хороші манери та здатність створювати робочу обстановку, у якій кожен почуває себе комфортно, а отже, має можливість максимально сконцентруватися на справі. У сучасному швидкому і вимогли­вому діловому світі, де практично все орієнтоване на досяг­нення успіху, хороші манери допоможуть зменшити стре­си та уникнути небажаних вибухів емоцій.

Навіть якщо в трудовому колективі атмосфера дуже проста, неформальна, хороші манери є вкрай необхідними. Адже ввічливе ставлення до інших завжди виступає вагомим чинни­ком професійного іміджу співробітника і ціниться в будь-яких ділових ситуаціях.

Оновлення знань етикету необхідне й для того, щоб врівноважити вплив на ділове спілкування сучасних технологій. Використання електронної пошти, факсу є надзвичайно потрібним, але водночас ці безособові знаряддя комунікації вимагають додаткової ввічливості при спілкуванні.

Для тих, хто часто буває у ділових поїздках у різних регіо­нах/країнах, знання ділового етикету допоможе зрозуміти, яка поведінка є прийнятною в одному місці (культурі) і водночас може бути образливою, а інколи може стати викликом для пред­ставників іншої культури.

Важливість та сила ввічливості, хороших манер очевидні. При цьому бажано, щоб вони були природними і використовували­ся для того, щоб представляти себе у найвигіднішому світлі. Манери кожного з нас впливають на те, яким чином нас сприймають інші, незважаючи на посаду, яку ми обіймаємо. Коли дехто з нас, опинившись у формальній ситуації, не знає, як себе поводити, просто не використовує надану можливість, яка в бізнесі стає можливістю втраченою.

Тема 1. Етикет і сучасний діловий світ

1.1. Сутність етикету та його значення для досягнення успіху в діловій сфері

1.2. Діловий етикет як форма ділового спілкування

1.3. Світський та діловий етикет

1.1. Сутність етикету та його значення для досягнення успіху в діловій сфері

Культура спілкування має не тільки внутрішню (моральну, психологічну), а й зовнішню сторону, яка проявляється в дотриманні етикету, норми та правила якого є досить значущими в моральному плані. Людина, спілкуючись відповідно до загальноприйнятих норм і правил, демонструє свою готовність зважати на ту спільноту людей, серед яких вона живе.

Етикет – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших людей, форми звертання, поведінку, манери тощо).

Етикет містить вимоги, які набувають характеру більш-менш регламентованого церемоніалу і для дотримання яких особливе значення має певна форма поведінки. Етикет як правило, відбиває певні моральні принципи, притаманні суспіль­ству, та певною мірою стає ритуалом.

Водночас етикет має суто зов­нішню, часом відірвану від морального змісту форму, яка має суво­ро канонізований характер. Він визначається системою детально роз­роблених правил чемності, чітко класифікує правила поведінки з представниками різних класів і прошарків, з посадовими особами (відповідно до їхнього рангу), а також правила поведінки в пев­них місцях. Проте якщо за суворим дотриманням правил етикету криється недоброзичливе ставлення до інших, то він стає формою лицемірства.

Зовнішня пове­дінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви.

Пристойна поведінка – результат осмисле­ного ставлення до власних вчинків, відповідальності за їх наслідки. Не випадково видатні гуманісти минулого про етикет говорили так:

• «Хороші манери складаються з дрібних самопожертв» (Р. Емерсон);

• «Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує свій образ» (Й. Гете);

• «Спілкуючись з людьми, думай не про свою користь, а про користь

того, з ким спілкуєшся, і не про те, як ти будеш судити про нього, а як він буде судити про тебе» (Л. Толстой);

• «У будь-якому дрібному, навіть незначному, непримітному вчинку вже виявляється весь наш характер: дурень і входить і виходить, і сідає і встає з місця, і мовчить і посувається інакше, аніж розумна людина» (Ж. Лабрюйєр).

Етикет наслідує кращі моральні принципи, норми, звичаї, традиції поведінки та культуру спілкування всіх народів. Вони є загальнолюдськими або притаманними певному народові.

В Америці у 1946 році було створено Інститут етикету. Його зас­нувала Емілія Поуст, «перша дама етикету», як її назвали тоді. Цей інститут мав на меті зберегти традиції, розвинути нові форми пове­дінки та поширити їх у суспільстві. Створивши нормативний курс етикету, Емілія Поуст постійно вдосконалювала його, аналізуючи нові явища ділового життя, нові форми поведінки людини в бізнесі й суспільстві. Тим самим вона констатувала, що етикет, як і саме життя, є постійно змінюваною системою, а не чимось застиглим, встановле­ним раз і назавжди. Її рекомендації щодо ролі етикету в ділово­му житті стали поширюватися і поза межі Америки. У різних краї­нах стали приділяти дедалі більше уваги етикету, аби досягти ус­піху в переговорах, залучити клієнтів до ділових стосунків, створи­ти привабливий імідж.

В Україні письмові настанови про те, як слід поводитись у суспільстві, з'явилися майже одночасно з розвитком писемності. Зви­чайно, на зовнішні форми поведінки людей, їхні манери та уподо­бання, поведінку в оточенні інших впливали умови життя. Тому й правила поведінки та етикету різнилися, скажімо, в дворянському колі та селянській хаті. Дворянських дітей з дитячих років вчили етикету гувернери. Правила доброго тону нерідко були творчістю самих людей, штучно привнесеними, а тому їх треба було спеціально вивчати. Водночас правила пристойної поведінки, що зародилися в надрах загальнолюдської культури, були притаманні всім людям і передавалися з покоління в покоління.

Моральною основою етикету є правила співжиття людей, які їм забезпечують умови для нормальної громадської та особистої життєдіяльності. Ці норми виражають природне прагнення людини до встановлення з іншими справді людських стосунків, що базуються на взаємоповазі, гуманності та справедливості. Причому саме спілкування між людьми сприяє їхній здатності відчувати та співчувати, переживати та співпереживати, бути совісними, милосердними, доброчесними та порядними. Завдяки соціальному та моральному прогресу відбувся перехід від ритуалізованого стереотипу поведінки до розвиненої раціоналізованої мотивації, де головну роль відіграє моральна рефлексія, тобто осмислення своїх дій та вчинків.

Правила етикету залежать від певних сторін моральної культури особистості. Вони значною мірою відбивають її суть, тобто мотиви, потреби, цілі, установки тощо. Крім того, моральна сторона етикету тісно пов'язана з естетичною.

Безпосередньо з мораллю пов'язані такі норми етикету, як ввічли­вість (уміння поводитися чемно), тактовність (уміння дотримувати­ся певної міри у відносинах з людьми), коректність (уміння пово­дитися, не принижуючи гідність інших), вихованість (уміння пово­дитись пристойно будь-де). Часом чуємо, що якусь людину назива­ють інтелігентною чи порядною. Ця людина має начебто внутрішню межу, яку не може переступити, вона за будь-яких умов (незалежно від статі, віку, посади і т. ін.) не втратить рівноваги, далека від заро­зумілості, пихатості, роздратованості, вередливості, уникатиме таких ситуацій, коли можна принизити підлеглого, буде з ним ввічливою, тактовною, коректною, ніколи не виявить брутальності. Інтелігент­ність – це категорія моральна, рівень якої визначається не освітою, а культурою.

Людина протягом життя перебуває «у стані становлення», роз­витку. Ще в дитинстві вона засвоює певні моральні норми та прави­ла етикету. Проте потім її поведінка змінюється залежно від умов життя. Певною мірою це залежить також від індивідуальних особли­востей людини – темпераменту, характеру, здібностей. Той, хто не сприйняв етичних норм і правил етикету, не засвоїв техніку гуманного спілкування, стає мікроагресором; припускаючись грубощів, може легко принизити іншого, спрямовує на нього своє роздратування. Такі люди можуть, врешті-решт, стати соціально небезпечними.

Звичайно, критерії поведінки людини закладаються в певному середовищі, залежать від способу її життя. Проте більшість норм правил сучасного етикету мають універсальний, загальнолюдський характер, поширюються на всі соціальні групи й прошарки в суспільстві.