4. Робочий час – це встановлений законом або угодою сто­рін час, протягом якого робітники і службовці згідно з пра­вилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов’язки.

Робочий день – це встановлена законом норма робочого часу протягом доби. Нормування робочого часу протягом календарного ти­жня є робочим тижнем.

При п’ятиденому робочому тижні встановлено його тривалість – 40 годин.

Законодавством встановлена скорочена тривалість робо­чого часу для:

- працівників віком від 16 до 18 років(36 годин­ний робочий тиждень),

- працівників зайнятих на роботах зі шкідли­вими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень.

Зарплата працівникам, мо­лодшим 18 років за скороченої тривалості робочого тижня сплачується в розмірах, передбачених відрядними розцін­ками.

Контроль за своєчасною явкою працівників на роботу та її закінченням організується за такими системами:

картковою – з допомогою контрольного годинника, який на листку з табельним номером працівника пробиває час (години, хвилини);

жетонною – з використанням жетонів із табельним номером працівника; при явці на роботу жетони навішуються на спеціальну дошку з табельними номерами або кидаються у ящик, після чого табельник дані про явку записує у табель використання робочого часу;

перепустковою – шляхом пред’явлення через турнітет або здавання перепусток на початку зміни та отримання їх по закінченню зміни;

рапортно-відомістною – з використанням рапортів, табельних відомостей, отриманих від майстрів, бригадирів та інших відповідальних осіб.

Облік використаного робочого часу ведеться у табелі використання робочого часу (ф. П- 12).

Завданнями табельного обліку є:

контроль за явкою на роботу.

виявлення причин запізнень або неявки на роботу.

одержання даних про фактично відпрацьований час.

складання звітності про наявність працюючих та її рух, про стан трудової дисципліни.

У табелі за місяць зазначається кількість відпрацьованих днів разом, годин разом, у тому числі надурочних, нічних, вечірніх, кількість днів неявок (з них по причинам), кількість вихідних та святкових днів. Табелі ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Відповідальність за точність наведених даних покладена на табельників або відповідальних осіб (майстрів, начальників цехів, бригадирів). Облік неявок на роботу здійснюється на основі відповідних документів (довідок медичних установ, довідок шкіл та навчальних закладів, довідок про участь у судових засіданнях, наказів про відрядження, заяв працівників, оформлених належним чиним).

Табелі здають в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, а тому доцільно їх складати за окремими категоріями працюючих (робітники, керівники, спеціалісти), за місцями роботи (цехи, дільниці, бригади, зміни), виконуваним функціям (черговий, слюсар, наладчик, електрик), за виготовлення замовлень, робіт чи послуг. Такі дані необхідні для правильного віднесення заробітної плати за призначенням на відповідні статті витрат.

Табель є основним документом для нарахування погодиної зарплати.

При відрядній формі оплати праці табельних даних не достатньо. Для нарахування зарплати необхідно отримувати відомості про обсяг виконаних робіт.

Облік виробітку робітниками-відрядниками у промисло­вості здійснюють за типовими формами залежно від техно­логічного процесу виробництва, системи організації та оплати праці в нарядах, рапортах про виробіток, маршрутних лис­тах, відомостях обліку виробітку та інших докуме­нтах, які є спіцефічними для окре­мих галузей.

Наряд частіше використовують підприємства з індивідуальним і дрібносе­рійним характером виробництва, коли робітники виготов­ляють одинакові вироби або зайняті на ремонтних роботах. Наряди можуть бути індивідуальні або бригадні. Основ­ними реквізитами наряду є: прізвище робітника, його табе­льний номер, опис робіт, які повинні бути виконані, розці­нка та код витрат, на які відноситься нарахування зарплати. Після виконання робіт вказаних у наряді, зазначається кіль­кість виготовленої продукції, наряд підписується майстром або економістом.

У випадку, коли наряд виписано на бригаду, на зворотньому боці ведеться табель відпрацьованого кожним членом бригади часу. Ця інформація необхідна для розподілу між членами бригади зарплати за виконаний обсяг робіт.

Наряди, за якими робота протягом даного місяця не закінчена закриваються, робиться відмітка про фактично виконаний обсяг робіт. На завершальну час­тину роботи виписується новий наряд у наступному місяці.

У серійних і масових виробництвах виробіток кожного робітника і зарплата фіксуються у змінних рапортах, які ведуться у розрізі бригад або дільниць. В них зазначають прізвище робітника, табельний номер, розряд і кількість відпрацьованих годин. При розподілі бригадного заробітку враховують КТУ кожного члена бригади.

На підприємствах машинобудування впрова­джена система маршрутних листків, які відкривають на ко­жну деталь або вузол окремо. Такі карти виписує виробни­чий відділ на підставі технологічних карт, у яких зазначають номер вузла чи деталі, номер операції, розряд робіт, норма годин і розцінки, виконавці робіт.

Первинні документи з обліку виробітку в установлені терміни (у міру закриття документів, щотижня, щоденно) подаються до бухгалтерії для обробки і нарахування заробітної плати.

5. На підприємствах застосовуються такі форми оплати праці: погодинна та відрядна. Погодинна – це оплата праці, яка залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Відрядна – це плата праці, за якою заробіток залежить від обсягів виконаної роботи.

Існують різновиди цих форм, які називаються системами оплати праці: погодинна проста, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно-бригадна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна.

Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників.

Погодинна система оплати праці – це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину.

Погодинно-преміальна система оплати праці – це різновид погодинної оплати праці, за якої понад заробітну плату за фактично відпрацьований час сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників.

Пряма відрядна система – це система, за якої заробітна плата нараховується тільки за виконану роботу: виготовлену продукцію, обсяг виконаних будівельних робіт, ін.

Відрядно-преміальна система – це різновид відрядної оплати праці, за якої понад заробітну плату за виконану роботу, виплачується премія.

Відрядно-прогресивна система – це різновид відрядної оплати праці, за якої обсяг виконаних робіт в межах норм оплачується за звичайними відрядними розцінками, понад норм – за прогресивно-зростаючими розцінками та залежно від відсотку перевиконання норм.

Відрядно-бригадна система – це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою.

Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобних працівників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують, і визначається у відсотках до їх заробітної плати.

Акордна система оплати праці - це різновид відрядної оплати праці, за якою норма та розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється за весь комплекс виконаних робіт.