70 Воно сприяє творчому розв’язанню особистістю економічних проїші м конкретних трудових завдань.

Економічна культура передбачає формування у школярів певних мopaJ 11. і ж.

та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності, сусі н і і

активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережлптпи ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповіднії, ності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процсгіи і обладнання, продуктивності праці, високоїякості продукції, особистого усі м чу й добробуту.

Завдання економічного виховання: а) ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, перебудовою структури виробництва, підвищенням йот ефективності, вдосконаленням виробничих відносин, системою управліпии і методами управління; б) формування здатності до економічного мисленнч творчого пошуку підвищення продуктивності праці, ВМІННЯ ШВИДІ'И оволодівати новими формами і методами праці; в) виховання почуття і рис господаря, що працює з віддачею, бережливо ставиться до результатів праї и. г) виховання здорових матеріальних потреб, уміння розпоряджатиі н зарплатою.

Зміст економічного виховання має розкривати такі ідеї: а) економіка розвивається на базі сучасної науки і техніки. Вона має бути рентабельною та ефективною; б) учасник економічної сфери життя має осмислювати свою діяльність у масштабах конкретного виробництва, бути не просто виконавцем, а діловим раціоналізатором, працювати творчо; в) працівник виробництва сумлінно ставиться до праці, дотримується трудової, технологічної, планової дисципліни; г) на виробництві дотримуються наукової організації праці, яка визначає розстановку сил, задає певний режим і ритм роботи, забезпечує технологічну послідовність операцій і якість кінцевого результату; ґ) продукт праці, який не відповідає естетичним смакам споживача, не користується попитом, завдає шкоди виробництву та економіці; д) кожен працівник прагне вносити зміни в свою виробничу діяльність, планує підвищення своєї кваліфікації.

У ході економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби. Потреба — це необхідність у чомусь. Потреба за­довольняється, головним чином, завдяки трудовій діяльності, в ході якої створюються предмети, необхідні людині. Потреби поділяються на матеріальні і духовні. Потреби мають тенденцію зростати. Задоволення потреб вимагає від особистості високої активності. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не придушували її духовність. Духовність — це специфічна людська риса. Вона виявляється у багатстві духовного світу особи,

і і» • ти нугих інтелектуальних і емоційних запитах, моральності. Вона 71

11 Н пік шодіння духовними цінностями — витворами людського духу.

Мі|‘ н и і у чинності рівнозначна втраті моральності.

і н он. потреби реальні й ілюзорні. Перші можуть бути задоволені,

і н и иідком неадекватного відображення в думках людей їх прагнень, і .о і. и і цільної шкоди завдають спотворені (гіпертрофовані) потреби кіш ні ніш чи соціальної групи (наркотики, алкоголь і т. п.).

Мі і п інки економічного виховання: воно здійснюється, передусім, ни 11 шшчення основ наук. Особливе місце при цьому належить таким мі і.їм, як основи економічних знань, економічна географія, трудове

і і Па уроках математики учні розв’язують задачі економічного змісту.

|н іики, біології, хімії демонструють використання у виробництві

пі. иауки і техніки.

І щіиомічне виховання класний керівник здійснює такими шляхами: її і у'н 111 ■ я дітей до праці з самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; обговорення газетних та жур­ім ним \ статей на економічну тематику; виробничі екскурсії, зустрічі

і пінками підприємств; залучення учнів до економічних стосунків

у шини і вдома.

/І їм організації ефективної економічної підготовки підростаючого

кніішія потрібно:

і іередовсім домогтися високого рівня економічної компетенції керівників ї ї ичптелів школи, батьків;

іалучати учнівську молодь до суспільно корисної, продуктивної праці, цим супроводжується засвоєнням знань з економіки і організації виробництва, і« и процесі самої праці, так і на уроках, факультативах, під час екскурсій і іі|іш знавчих пошуків;

прищеплювати учням вміння раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності та час;

дотримання режиму економії, як у сфері матеріального виробництва, так І и сфері обслуговування.

4. Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпо­середньо спрямована на формування здатності сприймати й перетво­рювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Завдання естетичного виховання: а) формування естетичних понять, поглядів, переконань; б) виховання естетичних смаків; в) формування умінь і навичок творити прекрасне; г) розвиток в учнів творчих здібностей.

Джерела естетичного виховання: художня література, музика, обра­зотворче мистецтво, кіно, природа, оформлення школи і її приміщень, зовнішній ішгляд учителів і учнів, стосунки між учнями та вчителями, естетика праці і т. п.

Методика естетичного виховання: а) здійснюється на уроках; б) у ми закласній та позашкільній роботі; в) використання естетики домашньої обстановки; г) організація естетичної самоосвіти та самовиховання учня Особливе місце в естетичному вихованні учнів має зайняти українськії національна культура. У багатьох школах виникають малі академії народній мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічі 11 групи, фольклорні ансамблі, вертепи, подорожі до джерел рідного слона уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, уроки народознавства, людинознавства, мистецтвознавстві, мандрівки в історію тощо. і

Потребують практичного відродження козацькі мистецькі традиції кобзарства, лірництва, гуртового співу, танцю, дотепного влучного слона, різьбярства, іконопису, лимарства, чинарства, стельмахування тощо.

У цілому ефективність естетичного виховання забезпечують такі умови:

• створення в школі і сім’ї естетично привабливої обстановки;

• звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій та обрядів;

• висока естетична культура різноманітних виховних заходів;

• широке залучення учнів до гуртків художньої самодіяльності, участі їх у конкурсах та олімпіадах естетичного спрямування;

• висока естетична культура педагогів і вихованців у зовнішньому вигляді та поведінці;

• взаємодія школи, сім’ї, позашкільних закладів, закладів культури, засобів масової інформації тощо.

5. Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів спря­мованих на зміцнення здоров 'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Виховання фізично здорового підростаючого покоління є важливим завданням і сім’ї, і школи. На жаль, за даними епідеміологічних досліджень, до здорових можна віднести лише 27% дітей дошкільного віку. Лише 65% дітей і 60% підлітків фізично гармонійно розвинуті. У м. Києві, наприклад, половина учнів старших класів за станом здоров’я мають ускладнення щодо вибору професії, а серед випускників шкіл більше половини непридатні або частково придатні до військової служби.

Завдання фізичного виховання: а) виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров’я, постійно займатися фізичною культурою; б) підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту; в) підготовка до фізичної праці, виховання працездатності.

Іміст фізичного виховання: гімнастика, легка атлетика, рухливі ігри, 73 і її >| пивні ігри, лижна підготовка, кросова підготовка, ковзанярська підготовка, нііпііання, теоретичні відомості.

Іміст фізичного виховання підібрано з таким розрахунком, щоб забезпе- 'ііті: а) зміцнення здоров’я і загартування організму школярів, сприяння їх і|и нічному розвитку та підвищенню працездатності; б) формування та м ик коналення рухових навичок і вмінь та повідомлення пов’язаних з ними (Ііпнь; в) розвиток основних рухових якостей; г) формування звички та і і нікого інтересу до систематичних занять фізичними вправами; д) виховання і и м нічних навичок, повідомлення знань про фізичні вправи та загартування.

іясоби фізичного виховання: фізичні вправи (гімнастика, ігри, туризм, спорт), природні фактори (сонце, повітря, вода), гігієнічні фактори (раціональний режим навчальної праці, відпочинку, харчування, сну і т. п.).

Систему форм фізичного виховання становлять: а) уроки фізичної культури; б) фізкультурні хвилинки під час уроків; в) ігри та вправи на перервах і н режимі продовженого дня; г) заняття в гуртках фізичної культури, спортивних секціях; ґ) спортивні змагання; д) заняття спортом за місцем і іроживання, в дитячо-юнацьких спортивних школах, палацах школярів, дитячих туристських станціях, спортивних товариствах; е) самостійні заняття школярів фізичними вправами в сім’ї, на пришкільних та дворових майданчиках, стадіонах, парках та ін.

Урок фізичної культури складається з трьох структурних елементів: підготовча частина (8-12 хв), основна частина (25-30 хв), заключна частина (3-5 хв).

Використовуються такі способи організації діяльності учнів на уроках фізкультури: фронтальний, потоковий, змінний, груповий, індивідуальний, колове тренування.

Велике виховне значення має опанування сучасною молодцю мистецтвом єдиноборств, яких було кілька систем. Найвідоміша лягла в основу козацького танцю — гопака (першооснова — віра у власні сили, порив до життя, насту­пальність і оборонний характер дій та торжество перемоги). Цілі покоління нашого народу оволоділи й іншою системою козацької боротьби — гойдок.

Вона призначена в основному для розвідників — пластунів (борець “при­клеюється” до “суперника”, повторює всі його рухи, а в разі помилки нападає на нього). Система “спас” — скрупульозне відпрацювання блокування дій противника. Козацьке характерництво (“господар ночі”) — уміння залякати ворога, навіяти йому інформацію про свою силу і непереможність, про те, що їх не бере ні куля, ні шабля, ні вогонь, ні вода. Козаки спеціальними вправами досягали неймовірного стану, коли “тіло грає”. У такому разі больові удари супротивника не відчувалися.

74 Національна доктрина розвитку освіти передбачає, що фізичне вихова

як невід’ємна складова освіти, має забезпечити можливість набуття

людиною необхідних науково обгрунтованих знань про здоров’я і засоби йоі < > зміцнення, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягненіїII високої працездатності та тривалої творчої активності.

6. У цілому зміст кожного напрямку виховання реалізується такими шляхами: а) у процесі вивчення навчальних дисциплін. Для цього необхідно вміти виявити потенційні виховні можливості свого предмета з усіх напрям кін змісту виховання, внести їх в живу тканину уроку і реалізувати під час йот проведення, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учніп,

б) у позакласній та позашкільній виховній роботі. Тут підбираються загальм і методи чи організаційні форми виховної роботи (див. відповідні теми), які краще підходять до того чи іншого напрямку виховання та імпонують віку;

в) залучення учнів до різних видів практичної діяльності, участь в яких сприяє формуванню у них навичок і звичок відповідної поведінки;

г) залучення сім’ї і громадськості до реалізації напрямків виховної роботи.

Засоби реалізаціїзмісту національного виховання: рідна мова, родовід; рідна історія; краєзнавство; рідна природа; національна міфологія; фольклор, національне мистецтво; народний календар; народні прикмети, вірування, релігійно-виховні традиції; родинно-побутова культура; національні традиції, обряди, звичаї; національна творчість; національні пріоритетну вихованні молоді.

Рідна мова — це саме життя, найяскравіший прояв національного життя народу, його єдина універсальна скарбниця духовних надбань. Культура народу твориться національною мовою. Рідна мова — це “природний вихо­ватель”, “найбільший педагог”, “цвіт духовного життя” (К.Д. Ушинський).

Народна символіка. Глибокі почуття любові до рідного краю споконвіку виховували у дітей символами — оберегами етнічної пам’яті (верба над ставом, калина в лузі, тополя край дороги, соняшник у городі). Національна символіка концентрує в собі конкретно-історичний зміст, який відображає події, факти в житті та історії народу. Осмислення учнями козацької символіки (булава, бунчук, прапор, товариство, побратимство) сприяє розвитку їх творчої уяви, поглибленню живої пам’яті поколінь.

Формуванню людини-творця сприятиме відродження і розвиток на­ціональних шкіл (гуцульська, петриківська). Кожне село, місто необхідно перетворювати в осередок традиційних народних мистецтв, ремесел і промислів, підносити їх на певний творчий рівень.

Народна педагогіка про зміст виховання: “Праця —душа всього життя”, “Розум — найбільше багатство”, “Мораль чиста — краще всякого намиста”, “За рідний край — хоч помирай”, “Як будеш рідної землі триматися, то будеш

Кй і її набиратися”, “Нема щастя без здоров ’я”, “Хата хоч і бідненька, 7 5

•М ми 1.1 її чепурненька, тому й гарна та веселенька”.

і і,і м і піні національна система виховання покликана передати підростаючому

ми» ‘її її псе багатство генетичного коду народу, його мову, національний

|н|"іі і •• 11, і воєрідність світовідчуття і світосприймання, національний спосіб цмин нііи і на цій основі формувати соціально значущі особистісні риси | Мі їм плішина України, які включать в себе національну свідомість, глибоку

»IVі її., трудовуактивінсть, морально-етичну, фізичну, екологічнуйправову

»Нмуру.

Імігі виховання повинен наповнюватися національними духовними ціниш тями, до яких слід віднести народний світогляд, мораль, естетику,

ноііоі ію, національний характер і темперамент, самосвідомість, спосіб

Мін менші, історію тощо. Це сприятиме етнізації виховного процесу молоді.

111 нація виховного процесу викликана рядом причин. По-перше, молодій н 111' ші Україна погрібні національно свідомі громадяни, які відчували б кровну н 1111 • ктність до своєї землі, свого народу, своєї держави, змогли б подолати в 11 її н є і ереотип “мой адрес — Советский Союз”; по-друге, слід також бачити те,

Нін і ісмас в світі держави “взагалі”, а є українська, французька, німецька держава ціню, а відповідно й національно свідомий громадянин України, Франції, Німеччини; по-третє, в українців протягом століть національна основа шправлювалась вогнем і мечем, що призвело до масового національного ми інізму, яничарства.¹

Ійни гання і завдання.

1. Охарактеризуйте такі види мислення: діалектичне, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне, дедуктивне, алгоритмічне, технічне, репродуктивне, творче, системне.

2. У чому суть, структура світогляду, яке його суспільне призначення і функції?

3. Розкрийте завдання, систему, суперечності і засоби здійснення економічного виховання.

4. З яких основних елементів складається система екологічного виховання і які суперечності вирішуються з її допомогою.

5. Складіть психологічне обґрунтування загальних вимог, що ставляться до праці учнів — доцільність, систематичність, посильність та ін.

6. Розкрийте напрямки виховної роботи з формування в учнів несприйнятливості до алкоголю, нікотину, наркотиків.

7. Обґрунтуйте необхідність правового виховання учнів на сучасному етапі розвитку суспільства.

8. Які етапи профорієнтаційної роботи школи упущені серед перелічених нижче? Профінформація, профконсультація, профвідбір...

' Мартинюк І.В. Національна система виховання //Всесвітній форум українців. Тези доповідей на секції “Національна освіта та шкільництво” 22 серпня 1992 р. — К.,

1993, —С. 6-7.

76 9. Що нового, цікавого в естетичному вихованні учнів ви побачили в школі? Напиі піп свої роздуми про естетичне виховання школярів.

10. A.C. Макаренко вважав, що кожен учитель має знати кілька десятків ігор Скільки знаєте ви? Які ігри можете показати учням? Користуючись класифікаціє!! і, складіть перелік ігор, яких навчите учнів: а) рухливі ігри; б) спортивні ігри; в) тихі ігри.