52. Розкрити призначення і будову калькуляційних рах-в.

Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов’язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції. За даними цих рахунків складають калькуляцію, якість складання якої значною мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.До калькуляційних належать рахунки: “Виробництво”, “Капітальні інвестиції” (субрахунки “Капітальне будівництво”, “Придбання (виготовлення) основних засобів»), Виробництво. На дебеті калькуляційних рахунків відображають усі затрати, пов’язані з виробництвом продукції, а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва продукції. Сальдо калькуляційного рахунка може бути тільки дебетовим, воно показує витрати незавершених процесів із заготівлі матеріалів, виробництва продукції, виконання робіт, послуг і тому подібних господарських операцій.Характерні особливості побудови калькуляційних рахунків.1) призначені для обліку всіх витрат і визначення собівартості придбаних або виготовлених предметів, або ж виконаних робіт.2) Рахунки належать до активних.3) Записи на дебеті означають збільшення, а на кредиті - зменшення (списування собівартості).4) Залишок може бути тільки дебетовий і означає суму витрат по незаверш. процесу (операції, прод-ї).

53. Визначити призн-ня і будову номін-х рах-в в обліку

Номінальні рахунки використовуються тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорідні активи з метою їх подальшого розподілення для забезпечення контролю і управління цими активами. За цими рахунками немає початкового і кінцевого сальдо і вони в кінці звітного періоду закриваються. До них належить рахунок “Собівартість реалізації”,“Адміністративні витрати” “Витрати на збут”, “Інші витрати операційної діяльності”. До номінальних (тимчасових) рахунків належать також рахунки, призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, відображені протягом звітного періоду на кредиті зазначених рахунків, наприкінці звітного періоду списуються (за вирах-ям непрямих податків) на фін. рез-ти. Номінальні рахунки в балансі не відображ-ся.

53. Розкрити суть, значення, відмінності та взаємозв’язок синтетичного і аналітичного обліку

За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Рахунки, що групують ресурси підприємства, джерела їхнього утворення в узагальненому грошовому вимірюванні за економічно-однаковими ознаками, називаються синтетичними, а облік на цих рахунках — синтетичним. Це рахунки «Основні засоби», «Готова продук­ція», «Розрахунки з постачальниками», які дають узагальнену інфор­мацію про стан таких засобів підприємства і називаються синтетичними. Дані синтетичного обліку використовуються для складанні бухгалтерського балансу та звітності. Підприємство має знати не лише загальну суму дебіторської заборгованості, а мати інформацію щодо кожного дебітора, щоб контролювати стан розрахунків з ними. Рахунки, що відкривають з метою розширення систематичного обліку для деталізації складу засобів підприємства та джерел фінансування, називаються — аналітичними, а облік, що ведеться на цих рахун­ках, — аналітичним. Записи в аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку роблять по мірі виконання господарських операцій. Аналітичні рахунки мають докладнішу інформацію, ніж синтетичні. Так, якщо дані синтетичного рахунка містять суму кредиторської заборгованості, їхнє виникнення та погашення, то аналітичний облік дає інформацію щодо конкретних постачаль­ників і стан розрахунків з кожним із них. Такий спосіб забезпечує рівність сальдо та оборотів на синтетичних та аналітичних рахунках. Між аналітичними рахунками і відповідним синтетич­ним рахунком є тісний взаємозв’язок, який полягає в наступному: 1. аналітичні рахунки ведуться для деталізації синтетичних рахунків, 2. операція, що записана на синтетичному рахунку має бути відображена на відповідних аналітичних рахунках, відкритих до даного синтетичного, 3. на синтетичному рахунку операцію записують загальною сумою, а на аналітичному – частковими сумами, з яких складається загальна сума, 4. загальний підсумок за синтетичними і аналітичними рахунками має збігатися. Такий спосіб забезпечує рівність сальдо та оборотів на синтетичних та аналітичних рахунках.