46. Каковы особенности мышления позволяют утверждать, что оно системно?

Системний аналіз засновується на системному підході, а також на ряді математичних дисциплін та сучасних методах керування. Системний підхід – це напрямок дослідження, вивчення світу, в основі якого лежить розгляд об’єктів як системи, орієнтація на розкриття цілісності об’єкта, виявлення різноманітності зв’язків у ньому і приведення їх до єдиної теоретичної картини. Основними принципами системного підходу є:

1. Принцип взаємозв’язку - система вивчається як частина певної макросистеми. Вона зв’язана безліччю зв’язків з іншими системами, взаємодіє та існує в єдності з ними .

2. Принцип багатоплановості – система як деяка самостійна одиниця вивчається з різних сторін зі своїми особливостями.

3. Принцип багатомірності, який полягає в тому, що вивчаються різні характеристики систем, які об’єднують в групи (кластери): об’єкт описується як сукупність деяких характеристик та взає-

1. мозв’язків між ними.

4. Принцип ієрархічності – система розглядається як складна структура з різними рівнями, між якими встановлюються певні зв’язки.

5. Принцип різнопорядковості - полягає у тому, що різні ієрархічні рівні системи породжують закономірності різного порядку. Одні закономірності властиві тільки всім елементам або деякій групі елементів, а інші тільки окремим елементам. 15

2. Принцип динамічності – система розглядається в рухові й розвитку. Відповідно до системного підходу всякий об’єкт виникає та існує в рамках деякої великої системи. Зв’язки між об’єктами і системою є суттєвими основами виникнення, існування та розвитку об’єкта і системи в цілому.

Практичне значення системного аналізу полягає в тому, що він є методологією і практикою цілеспрямованого перетворення як самої людини, так і навколишнього світу.

Обсуждая обьективньїе причиньї развития системньіх представлений, мьі убедились, что к важнейшим из зтих причин относягся системності, человеческой практической деятельности и внутренняя системность человеческого мьішления. Возникает вопрос: не является ли системность специфическим свойством человека, своего рода приспособлением, вьіработанньїм им для собственного удобства, облегчения, упрошения своей деятельности в окружающем мире, а сам мир не только безразличен к тому, кто и как его познает, и познает ли вообще, но может и не иметь ничего общего с нашими представле­ннями о нем?

МЬІШЛЕНИЕ - ПРИРОДНЬІЙ ПРОЦЕСС

Философьі давали различньїе ответьі на зтот вопрос, прежде всего в зависимости от того, как они решали основной вопрос философии, но и внутри философского течения бьили различия. Например материалист:

"Последнее положение просто неверно. Во-первьіх, мьішление состоит столько же в разложении предметов сознания на их злементьі, сколько в обьединении связанньіх друг с другом злементов в некоторое единство. Без анализа нет синтеза. Во- вторьіх, мьішление, если оно не делает промахов, может обьединить злементьі со­знания в некоторое единство лишь в том случае, если в них или в их реальних прообразах зто единство уже до зтого существовало"

"Над всем нашим теоретическим мьшлением господствует с абсолютной силой тот факт, что наше субьективное мьішление и обьективньїй мир подчиненьї одним и тем же законам и что позтому они не могут противоречить друг другу в своих результатах, а должньї согласовьіваться между собой" "...продукти человеческого мозга, являющиеся в конечном счете тоже про­дуктами природьі, не противоречат остальной связи природьі, а соотвстствуют ей"

Последнее вьісказьівание не следует, конечно, понимать упрощенно, будто любой мьісленной конструкции обязательно соответствует некоторая реальная система.

мьісль, что системность - зто не только свойство человеческой практики (включающей и внешнюю активную деятельность, и мьішление, и даже пассивное созерцанне), но свойство всей материи. Систсмность нашего мьішления вьітекает из системности мира. Современньїе научньїе данньїе и современньїе системньїе представлений позволяют говорить о мире как о бесконечной иерархической системе систем находящихся в развитии и на разньїх стадиях развития, на разньїх уровнях системной иерархии.

Системні не тільки людські практика і мислення,але і сама природі ,вся Вселенна.Системність є настільки при сущою і загальною властивістю,що його можна назвати формою існування матерії-час,простір,рух,структурність-представляють собою окремі прояви ,аспекти системності світу