7. Процесуальний статус представників сторін і третіх осіб

До учасників судового процесу ст. 28 ГПК України відносить представників сторін і третіх осіб.

Процесуальний представник – це учасник судового процесу, який на підставі певних повноважень виступає від імені сторони або третьої особи і виконує процесуальні дії у суді в їх інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для них права та обов’язки.

Через свого представника справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, які діють у межах повноважень, наданих їм законодавством і засновницькими документами. На підтвердження своїх повноважень представник надає суду відповідний документ, що підтверджує право на представництво. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або засновницькими документами, подають господарському суду документи, які засвідчують їх посадове положення, оскільки, за загальним правилом, керівники діють від імені юридичної особи без довіреності. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи і завіряється печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати їх відокремлений підрозділ, якщо таке право йому надане засновницькими або іншими документами. Як наголошується у роз’ясненні Вищого арбітражного суду України «Про участь у судовому процесі відокремлених підрозділів юридичних осіб» від 28 липня 1994 року № 02-5/492, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи зі здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається засновницькими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, який затверджений юридичною особою, або довіреністю, виданою ним же в установленому порядку керівнику цього підрозділу. При цьому потрібно мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь. Якщо в справі від імені юридичної особи бере участь відокремлений підрозділ, процесуальні документи має право підписувати керівник або заступник керівника цього підрозділу.

Господарський процес не визначає осіб, які не можуть бути представниками в господарському суді. У юридичній літературі зустрічається цілком розумна думка, що представниками в господарському суді не можуть бути секретар судового засідання, перекладач, експерт, які беруть участь в цій же справі, судді, працівники апарату господарського суду, народні депутати, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, які є стороною по делу1. Ці обмеження витікають із специфіки їх основної професійної діяльності. Не можуть бути представниками також особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними.

У судовій практиці поширеним є здійснення процесуального представництва адвокатами, які функціонують з метою надання юридичної допомоги, передбаченої ст. 59 Конституції України, а організація та порядок діяльності адвокатур визначаються Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року. У разі, коли представником у господарському суді є адвокат, потрібно мати на увазі обмеження діяльності адвоката, встановлені ст. 7 Закону України «Про адвокатуру»: адвокат не має права приймати довіреність про надання юридичної допомоги у випадках:

– якщо він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звертається з проханням про ведення справи;

– якщо він брав участь як слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий;

– якщо він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, кого-небудь зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

– якщо проти адвоката порушена кримінальна справа;

– у разі припинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або право на надання правової допомоги або його анулювання в порядку, встановленому законодавчими актами України.

Адвокат, нарівні з іншими представниками, діє за дорученням, яке підтверджується довіреністю. На відміну від інших представників, він діє як професійний представник, тобто представництво в суді є одним з видів адвокатської діяльності, тому витрати на оплату послуг адвоката входять до складу судових витрат (ст. 14 ГПК України).

Господарський процесуальний представник зобов’язаний сумлінно вести справу в суді, користуватися належними йому правами і виконувати господарсько-процесуальні обов’язки. Посадові особи підприємств, установ, організацій, а також адвокати, які виконують функції процесуального представника у господарському судочинстві, за недобросовісне ведення справи можуть нести передбачену чинним законодавством відповідальність (ст. 16 Закону України «Про адвокатуру» тощо).

Громадяни можуть вести свої справи у господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально засвідченою доверенністю. На практиці виникає питання щодо посвідчення довіреності від імені фізичної особи-підприємця, яка у сфері господарської діяльності використовує печатку з власним найменуванням (прізвищем, ім’ям і по батькові) та реєстраційний номером. Враховуючи, що право на звернення до господарського суду надано фізичним особам, які отримали статус суб’єкта господарської діяльності, можна констатувати, що вимога нотаріального посвідчення довіреності поширюється також на громадян – фізичних осіб як суб’єктів підприємницької діяльності.

Якщо порушені або оспорювані права особи, яка не має повної дієздатності, ці права у господарському процесі захищають її законні представники, тобто батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники та інші особи, які згідно із законом діють від імені недієздатної, обмежено або частково дієздатної особи. Проте, це положення прямо у ГПК України не згадується, оскільки традиційно господарський процес був орієнтований на участь у ньому тільки юридичних осіб – суб’єктів господарювання, потім також на фізичних осіб зі статусом суб’єктів підприємницької діяльності, тобто осіб з повною правосуб’єктністю, яка надається з моменту їх державної реєстрації. Останнім часом бурхливий розвиток суспільних правовідносин у галузі матеріального права, поява нових категорій учасників господарського процесу – фізичних осіб без статусу суб’єкта підприємницької діяльності, навіть малолітніх або неповнолітніх осіб (наприклад, держателів акцій або інших корпоративних прав) об’єктивно породжує ускладнення господарського процесу та потребує ретельного удосконалення, зокрема у сфері процесуального представництва. Оскільки процесуальне представництво, властиве всім процесуальним галузям права, є міжгалузевим інститутом права, то до представництва в господарському суді потрібно застосовувати норми цивільного та цивільного процесуального законодавства у тій частині, в якій це питання не врегульоване нормами ГПК України. Господарський суд не може перешкоджати учаснику судового процесу у вільному виборі представника, який захищає в суді його права (ст. 59 Конституції України).