Урок як основна форма організації навчальної діяльності у сучасній школі. Вимоги до уроку.

Незважаючи на малу тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний та оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.

Загальні вимоги до уроку:

Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу.

Оптимальне поєднання і реалізація на уроці всіх дидактичних принципів і правил.

Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і потреб.

Встановлення міжпредметних зв'язків, усвідомлених учнями.

Зв'язок з раніше засвоєними знаннями й уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку школярів.

Стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості.

Логічність і емоційність усіх етапів навчально- пізнавальної діяльності.

Ефективне використання педагогічних засобів.

Зв'язок з життям, особистим досвідом учнів.

Формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності.

Формування уміння вчитися, потреби постійного поповнення своїх знань.

Діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Кожний урок реалізує триєдине завдання: навчити, розвинути, виховати. За цим критерієм загальні вимоги до уроку конкретизуються дидактичними, розвиваючими і виховними вимогами.

Сучасна дидактика в цілому зберігає розроблену К.Д. Ушинським класифікацію уроків, але дещо її уточнює. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:

комбіновані (змішані);

уроки засвоєння нових знань;

уроки засвоєння навичок і умінь;

уроки застосування знань, навичок і умінь;

уроки узагальнення і систематизації знань;

уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь (В.О. Онищук, М.А Сорокін, М.І. Махмутов та ін.).

Під поняттям «структура уроку» розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними.

У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмислення знань — за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивчених матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття логічно-наслідкових зв'язків, формування висновків, виконання проблемних завдань тощо.

Комбінований (змішаний) урок має класичну чотириетапну структуру, яка бере свій початок від Я.А. Коменського і И.Ф. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні) навчання: підготовку до засвоєння нових знань; засвоєння нових знань, умінь; їх закріплення і систематизацію; застосування на практиці. Етапи комбінованого уроку визначаються так:

Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.

Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь.

Відтворення і корекція опорних знань учнів.

Сприймання і осмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань.

Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

З наведеної структури видно, що комбінований урок має досягти двох або кількох рівнозначних освітніх цілей. Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить його гнучким і придатним для вирішення широкого кола навчально-виховних завдань.

З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.