Взаємозв’язок навчання і розвитку учнів. Сутність розвиваючого навчання.

Розвивальне навчання - це системна організація навчання дітей з цілеспрямованою реалізацією принципів, методів, форм і засобів навчання спрямованих на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей дітей (сприймання; мислення; пам'яті; уяви тощо), а також формування їх пізнавальної самостійності, інтересу до навчально-пізнавальної діяльності, мотиваційно-ціннісної сфери особистості.

Над проблемою розвивального навчання працювали В. Шаталов, С. Смирнов Л. 3анков, Д. Ельконін В. Давидов.

Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. Для цілеспрямованого і постійного розвитку творчих можливостей учнів необхідно, щоб принципи, організаційні методи форми та засоби навчання відповідали цілям і задачам навчально-творчої діяльності.

Система розвивального навчання за В.О.Сухомлинським відрізняється розробкою оригінальних організаційних форм його здійснення, створенням розвивального і виховуючого середовища, формуванням усіх пізнавальних процесів дитини.

Розвивальне навчання забезпечує розвиток учня, формування його поглядів, установок, цінностей, норм тощо. Основним завданням розвивального навчання є формування особистості з гнучким розумом, розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій, певними навичками та творчими здібностями.

Виховання як цілеспрямований процес індивідуального становлення особистості. Самовиховання та перевиховання особистості.

Виховання досягає успіху за умови, що воно переростає у самовиховання, коли учень перетворюється з об'єкта на суб'єкт виховання.

Самовиховання - управління суб'єктом своєю діяльністю, спілкуванням, поведінкою, переживаннями, спрямованими на зміну своєї особистості відповідно до усвідомлених цілей, ідеалів і переконань задля самовдосконалення

Психологи виокремлюють такі форми самовиховання:

1. виховання у собі нової якості, якою особистість ще не володіє, наприклад акуратності;

2. подолання старої, негативної якості, наприклад безвольності, лінощів тощо;

3. поглиблення недостатньо сформованої якості, наприклад розвиток здібностей.

Важливими психолого-педагогічними умовами самовиховання є:

Психологія перевиховання

Передумовами перевиховання є незадовільні прояви у поведінці, негативна мотивація, деструктивна спрямованість особистості. Перед вихователем постає завдання сформувати позитивну спрямованість особистості і відповідні позитивні норми і звички.

Звичні форми поведінки є міцним, сформованим динамічним стереотипом. Однак перевиховання передбачає не руйнування існуючого стереотипу, а заміну його новим. Це відбувається у боротьбі старого і нового, тобто за одночасного гальмування негативних звичок і створення умов для формування досвіду позитивних стосунків.

Виділяють такі групи важковиховуваних школярів:

Мотиваційний компонент учбової діяльності. Види мотивів учіння та їх формування.

ігрові мотиви, хоч вони спонукають до учбових дій. Як правило, учні перших класів на запитання "Чому ти вчишся в школі?" відповідають коротко: "Щоб бути грамотним", "Навчитись читати, писати" і т.п. їхні відповіді — це, в основному, судження дорослих, побажання батьків. Друга група мотивів учіння молодших школярів — це так звані внутрішні мотиви учіння, які характерні для діяльності, спрямованої на здобуття знань, оволодіння необхідними для цього способами дій. Тут школярів приваблює сам процес учіння — вони дістають задоволення від того, що долають труднощі, які виникають під час розв'язання учбових задач. У школярів мотиви учіння залежать від рівня навчальної успішності учнів.

З огляду на особливості навчальної ситуації, можливості учня розрізняють

Найадекватнішим мотивом навчальної діяльності є пізнавальний інтерес.

За змістом, спрямованістю і масштабом пізнавальних мотивів розрізняють: