Класифікація видів валют

Критерії	Види
За належністю до держави	Національні валюти Іноземні валюти
За ступенем конвертованості	Вільноконвертовані Обмежено конвертовані Неконвертовані
За способом розрахунку	Міжнародні розрахункові одиниці
Застосування у резервах	Резервні валюти

Валюта розділяється залежно від її приналежності на:

• національну валюту (national currency) – законні платіжні кошти на території випускаючих її країн (долар у США, рубль у Росії);

• іноземну валюту (foreign currency) – платіжні кошти інших країн, які законно або незаконно використовуються на території даної країни (долари в Росії, рублі на Україні).

Валюти країн світу можуть бути розділені на різні групи на основі тих або інших ознак. Залежно від її позиції на валютному ринку::

• Резервна валюта (reserve currency) – валюта(и), у якій(их) країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовують для покриття негативного сальдо платіжного балансу (долари, євро).

• Вільно використовувана валюта (freely usable currency) – валюта, що широко використається для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається та купується на головних валютних ринках. Це більш вузьке поняття, що характеризує ступінь конвертованості валюти. Зрозуміло, ніяких твердих критеріїв того, наскільки широко валюта використається в міжнародних платежах і торгується на валютних ринках, не існує. Тому в практичних цілях вільно використовуваними вважаються – долар США, японська ієна, євро.

• Тверда валюта (hard currency) – валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, на рух якого впливають в основному фундаментальні макроекономічні закономірності. Дуже часто поняття твердої валюти використається як синонім конвертованої валюти. Це правомірно, однак стабільність валютного курсу – тільки одна з важливих передумов конвертованості валюти.

У залежності від ступеня втручання держави в процес валют­ного обміну виділяють:

• вільноконвертовані валюти – валюти, без обмежень уряду обміню­вані на інші валюти;

• обмежено конвертовані валюти – валюти, при обміні яких зберігаються певні обмеження (регулювання приватних перека­зів, вивозу за кордон капіталів, золота, грошових знаків, ЦП; за­борона на вільний обмін, обов'язковий обмін валютного витор­гу за офіційним курсом; контроль за поточними валютними операціями й операціями нерезидентів). З погляду типів міжна­родних операцій виділяють валюти, конвертовані за поточними операціями і за капітальними операціями;

• неконвертовані валюти – валюти, за якими зберігаються об­меження по всіх операціях як резидентів, так і нерезидентів.

Ключове значення для визначення критеріїв встановлення валютних відносин мають поняття валютний курс, валютний пари­тет, валютне котирування.

Валютний курс дуже впливає на багато макроекономічних процесів, що відбуваються в суспільстві. Від рівня валютного курсу, за допомогою якого зіставляються ціни на товари й послуги, зроблені в різних країнах, залежить конкурентноздатність національних товарів на світових ринках, обсяги експорту та імпорту, а отже, стан балансу поточних операцій.

Валютний курс впливає на напрямок міжнародних потоків капіталу. Рішення про вкладення національного капіталу в активи тієї або іншої країни приймаються виходячи від очікуваного реального прибутку на капітал, який інвестується, що залежить від процентної ставки та очікуваних змін валютного курсу.

Валютний курс, поряд із процентною ставкою, сам по собі виступає ціною активу. При наявності розвинених фінансових ринків сьогоднішня вартість активу, одержання якого очікується в майбутньому, визначається дисконтуванням його майбутньої вартості відповідно до процентної ставки та очікуваним рівнем валютного курсу. Динаміка валютного курсу, ступінь і частота його коливань є економічною та політичною стабільністю суспільства.

Валютний курс виступає об'єктом макроекономічної політики. З його допомогою нерідко відбувається регулювання платіжного балансу. Валютний курс відіграє важливу роль при розробці та проведенні кредитно-грошової політики, оскільки підтримка певного рівня валютного курсу може зажадати використання офіційних валютних резервів, що неминуче відіб'ється на пропозиції грошей в економіці. В країнах з перехідною економікою при здійсненні програм стабілізації валютний курс може використатися в якості «номінального якоря» у боротьбі з високою інфляцією або гіперінфляцією.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, вира­жена в грошових одиницях іншої країни.

Номінальний валютний (обмінний) курс – це відносна ціна валют двох країн, або валюта однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. Коли використається термін «валютний курс», то мова йде про номінальний обмінний курс.

Установлення курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті в цей момент називається валютним котируванням. Існує два види котирувань - пряме й непряме. Існуючий курс обміну двох валют приблизно відповідає співвідношенню їхніх купівельних спроможностей на даний момент часу, тобто можна купити, приблизно, однакову кількість товарів і послуг. Таким чином валютний курс виражає паритет купівельної спроможності національних валют.

Валютне котирування – процес встановлення курсів інозем­них валют відповідно до діючого законодавства і сформованою практикою. Повне котирування передбачає визначення курсу покуп­ки. Говорять про пряме й непряме котирування валют.

При прямому котируванні одиниця національної валюти при­рівнюється до певної кількості іноземних грошових одиниць.

Р_н = Р_F×R,

де Р_н – національна валюта; Р_F – іноземна валюта; R – валютний курс або курс котирування національної валюти (Н) до іноземної валюти ( F).

При непрямому котируванні іноземна валюта виражається в певній кількості національних грошових одиниць:

Р_F = Р_н × R

Наприклад, непряме котирування гривні одночасно виявляється прямим котируванням долара.

Основна частина міжнародних розрахунків у сучасному світі здійснюється у твердих валютах. У результаті, для полегшення визначення курсів національних валют більшості країн світу вони котируються (прирівнюються) не безпосередньо одна до іншої, а до твердих валют.

Розраховані в такий спосіб співвідношення валют називають крос-курсами.

Крос-курс – обмінний курс між валютами, торги по яких не проводяться, визначений розрахунковим шляхом, на основі їхніх курсів до твердої валюти третьої країни.

Режими валютного курсу:

• Фіксований курс

• Фіксований, але здатний до адаптації

• Плаваючий курс, керований валютними інтервенціями

• Плаваючий

Фактори формування валютного курсу

Економічні: стан зовнішньої торгівлі; темпи економічного зростання; інфляція; пропозиція грошей в економіці; рівень безробіття; ставки оподаткування; попит на капітал та його пропозиція відносні ставки відсотка

Політичні: економічна політика уряду; політична стабільність в Україні політика центрального банку; активність центрального банку на валютному ринку

Психологічні: очікування учасників валютного ринку щодо короткострокових тенденцій валютного курсу

У міжнародних договорах виділяють:

• валюту платежу – валюта, у якій обговорена оплата товару за зовнішньоторговельною згодою або погашення кредиту;

• валюту угоди – валюта, у якій виражена ціна товару або сума наданого кредиту.

В залежності від видів валютних операцій виділяють:

• валюти ціни контракту – валюти, в яких розраховуються ці­ни товарів та послуг в міжнародних контактах;

• валюти кредиту – валюти, в яких видаються міжнародні кредити;

• валюти клірингу – валюти або розрахункові валютні одиниці, в яких ведуться рахунки в банках та проводяться міжнародні операції за кліринговими розрахунками. Розрахункові валютні одиниці функціонують лише в формі бухгалтерських записів на банківських рахунках (СПЗ);

• валюти векселя – валюти, в яких відбуваються вексельні роз­рахунки.

За принципом побудови виділяють звичайні та валюти «кошико­вого» типу.

Валюти «кошикового» типу – валюти, курс яких визначається шляхом врахування динаміки курсів набору певних національних валют.

Валютний паритет – установлене законодавчо й на міжуря­довому рівні співвідношення між валютами різних країн.

Валютний режим – форма існування валютного курсу, що відображає ступінь свободи його зміни стосовно інших валют. Край­німи варіантами є фіксований і плаваючий режими валютних курсів.

Базові принципи функціонування валютних відносин

• Паритет купівельної спроможності

• Формування обмінних валютних курсів внаслідок коливання попиту та пропозиції на валюту

• Валютно-процентний паритет

Паритет купівельної спроможності передбачає, що зміна обмінного курсу між валютами двох країн відбувається пропорційно відносній зміні темпів інфляції в цих країнах. Довгостроковий розвиток номінального валютного курсу залежить від довгострокового розвитку відносного рівня цін – основи формування паритету купівельної спроможності.

Забезпечує функціонування світової валютної системи (СВС) валютний механізм, що включає правові норми та інститути, покликані розробляти і забезпечувати їхнє виконання (міжнародні валютні угоди, національні, регіональні та глобальні валютно-кредитні установи, Міжнародний валютний фонд).

Валютне регулювання – система заходів органів валютного регулювання, які забезпечують стабільність валютної системи та валютних відносин.

Інструменти валютного регулювання:

• конвертованість валюти;

• режим валютного курсу;

• валютні інтервенції;

• валютні обмеження.

Валютна політика – елемент національної та міжнародної економічної політики, що визначає внутрішні й зовнішні аспекти ді­яльності держави через вплив на валюту, валютний курс, валютні операції.

Види валютної політики:

• дисконтна валютна політика;

• девізна валютна політика;

• девальвація;

• ревальвація.

Держави в якості інструментів валютної політики використовують де­вальвацію та ревальвацію національної валюти, валютні інтервенції та обмеження, управління валютними резервами, валютне субсиду­вання, встановлення валютних паритетів, валютний демпінг і валют­ну блокаду.

Девальвація – офіційне зниження курсу національної валюти стосовно іноземних валют. У результаті стимулюється експорт і стримується імпорт товарів і послуг, створюються умови для поліп­шення стану платіжного балансу країни.

Ревальвація (ревалоризація) – підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют. Використову­ється для боротьби з інфляцією, стимулювання активності імпортерів товарів і експортерів капіталу.

Валютна інтервенція – втручання держави у функціонування валютного ринку через активну продажу або купівлю іноземної ва­люти з метою впливу на курс національної валюти. Носять обмежений за часом характер і припускають значні витрати Центральним банком коштів на закупівлю іноземної валюти або вилучення її з обігу за допомогою продажу іноземної валюти.

Валютні обмеження – система установлених законодавчо або в адміністративному порядку нормативних правил, спрямованих на обмеження валютних операцій. Вони передбачають обмеження руху грошових коштів, капіталів, золота, ЦБ, грошових знаків, забо­рону вільного продажу та купівлі іноземної валюти, обов'язковий обмін валюти за офіційним курсом.

Валютна блокада – сукупність таких заходів, як блокування рахунків, кредитна блокада, валютні обмеження, системно викорис­товуваних одними країнами у відношенні до інших країн з метою виконання останніми певних вимог.

Валютний демпінг – різновид демпінгу, при якому експорт товарів провадиться за цінами, нижче світових за допомогою зани­ження курсів валюти, що відображають зовнішнє знецінювання, у масштабах, що перевищують знецінювання валюти на внутрішніх ринках.

Девізна політика передбачає регулювання валютного курсу шляхом покупки або продажу іноземної валюти. Проводиться шля­хом застосування валютних інтервенцій.

Дисконтна політика – політика, спрямована на регулювання валютного курсу, руху капіталів і платіжного балансу шляхом зміни процентних ставок по кредитах.