3) Планомірний контроль за всіма суттєвими

детермінованими чинниками; 4) ефекти змін залежних

змінних мають бути виміряні й

однозначно зведені до впливу незалежних змінних

(експериментального чинника)»3.

У суспільному житті допустимі лише такі зміни,

які не порушують його функціювання загалом,

не утискують моральних та матеріальних інтересів людей. Відповідно, «екс-.

периментально можуть бути вивчені, по-перше, лише ті об'єкти, експериментальне

управління якими не призведе до порушень функціювання

певної... системи діяльності й поведінки людей; по-друге, ті об'єкти, які у

разі негативних результатів зазнають мінімальних втрат»4.

У всіх інших випадках, вивчаючи вплив певних чинників на соціальне

явище, соціолог може вдаватися до експерименту - «способу одержання

інформації про причиново-наслідкові зв'язки між показниками

функціювання, діяльності, поведінки соціального об'єкта і певних*

керованих і контрольованих чинників, які на нього впливають»5.

Згідно із загальною логікою експерименту дослідник вибирає або

формує експериментальну групу (або групи), якось впливає на неї і простежує

зміни характеристик, які його цікавлять. Тут важливим є вибір або фор-

[ Див про це: Гречихин В. Лекции по методике... - С. 163-164.

Див.: Методи сбора информации в социологических исследованиях. - Кн. 2. - С. 193.

3 Гоечихин в. Лекции по методике... - с. 166.

л Там само. - С. 168.

5 Социологический справочник. - с. 265.

Досвід свідчить,

що соціальний експеримент

можна

застосовувати не

завжди. Хоча б тому,

що він за своєю

суттю передбачає

зміни вже усталених

зв'язків і стосунків,

підпорядкування

якоїсь діяльності

чи поведінки

соціальних груп

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

мування експериментальної групи. Однак у всіх ви-

інідках експериментальний об'єкт має репрезентувати

чітко окреслену сукупність груп чи людей.

Вибираючи чи формуючи експериментальну групу,

дослідник має бачити межі можливого поширення

результатів експерименту на інші групи та умови.

Визначення репрезентативності експерименту тим

Складніше, що люди найчастіше поводяться по-різ-

ііому в експериментальних і звичайних умовах. Од-

ішк про проблеми репрезентативності мова піде

далі. Зараз повернімось до загальної логіки експерименту

та дій експериментатора, зокрема, до згаданих

уже схем доведення причинових зв'язків Дж. С. Міля.

Схема єдиної відмінності передбачає однакові умови, за яких виникнення

певної обставини викликає (або, навпаки, її відсутність усуває)

досліджуване явище. У такій ситуації можна стверджувати, що ця обставина

є причиною досліджуваного явища.

Схему є д и н о ї в і д м і н н о с т і записують так:

1. За умов а, б, в виникає явище «а».

2. За умов б, в явище «а» відсутнє.

Висновок: умова А - неодмінна причина появи наслідку «а».

Приклад. Із запровадженням щотижневих «літучок» працівники редакції

стали вимогливішими до, власних матеріалів. Якщо нововведення

(«літучки») єдине, то саме воно є причиною підвищення вимогливості.

Схема супутніх змін є своєрідною модифікацією попередньої,

під схеми єдиної відмінності вона відрізняється тим, що експериментальна

змінна (так називають обртавину, що виникає) діє неодноразово

і щоразу з різною інтенсивністю.

Схема с у п у т н і х змін виглядає так: