Постіндустріальне суспільство

Засновником концепції постіндустріального суспільства став видатний американський соціолог ДаніелБелл. У що вийшла в 1973 році книзі «Майбутнє постіндустріальне суспільство» він детально виклав свою концепцію, ретельно аналізуючи основні тенденції у зміні відносин секторів суспільного виробництва, становленні економіки послуг, формуванні наукового знання як самостійного елементу виробничих сил.

Однак сам термін «постіндустріальне суспільство» з'явився в США ще в  50-і роки, коли стало ясно, що американський капіталізм середини століття багато в чому відрізняється від індустріального капіталізму, який існував до Великого Кризи 1929 - 1933 років.

Капіталізм 50-х вже не був схожий на той класичний американський і європейський капіталізм початку століття, про який писав Маркс - міське суспільство вже не можна було строго розділити на буржуазію і пролетаріат, адже добробут простого робітника росло, і, до того ж, почав з'являтися середній клас, що складається з людей, що займають досить престижні позиції в суспільстві, яких, разом з тим, не можна було віднести ні до пануючого, ні до гнобленому класу. Разом з тим, зростання виробництва викликав розширення корпорацій. Якщо на початку століття корпорації займалися лише великими виробництвом (залізницями, видобутком і переробкою нафти), то в другій половині століття вони захопили навіть ті сектори економіки, які традиційно займали приватні власники або дрібні фірми Також стали з'являтися найбільші транснаціональні корпорації. В той же час техніка, яка використовується у виробництві, все більше ускладнювалася, що викликало потребу у кваліфікованих кадрах і збільшило цінність наукового знання.

З кінця 60-х термін « постіндустріальне суспільство »наповнюється новим змістом - зростає престиж освіти, з'являється цілий прошарок кваліфікованих фахівців, менеджерів, людей розумової праці.

Сфера послуг, науки, освіти поступово починає переважати над промисловістю і сільським господарством, де теж активно використовуються наукові знання. У 50 - 70 роки стало очевидно, що людство вступає в нову епоху.

Перехід до нового типу суспільства - постіндустріального відбувається в останній третині XX століття. Суспільство вже забезпечено продовольством і товарами, і на перший план висуваються різні послуги, в основному пов'язані з накопиченням та поширенням знань. А в результаті науково-технічної революції відбулося перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, яка стала головним чинником і розвитку суспільства, і його самозбереження.

Разом з цим у людини з'являється більше вільного часу, а, отже, і можливостей для творчості, самореалізації. Однак не варто думати, що в недалекому майбутньому техніка остаточно звільнить людину від роботи. З появою автоматики виробництво стало ефективніше, і тепер замість того, щоб самому крутити ручку верстата, людина стоїть за пультом і задає програму для відразу декількох верстатів.

Це викликало зміни в соціальній сфері - для роботи на підприємстві, де використовується автоматика, потрібні не робочі з середньою освітою, а менш численні, але кваліфіковані фахівці. Звідси зрослий престиж освіти та збільшення чисельності середнього класу.

У цей час технічні розробки стають все більш наукомісткими, теоретичні знання набувають найбільше значення. Поширення цього знання забезпечує сверхразвітая мережа комунікацій.

„Виробництво послуг" - характерна риса постіндустріального суспільства.

Д. Белл зазначає: "Якщо індустріальне суспільство засноване на машинної технології, то постіндустріальне суспільство формується під впливом технології інтелектуальної. І якщо капітал і праця - головні структурні елементи індустріального соціуму, то інформація і знання - основа постіндустріального суспільства». (Докладніше про знання в новому суспільстві з Д. Беллу - у другій частині цього розділу). "Виробництво послуг" мало місце в доін-дустріальном та індустріальному суспільствах. В індустріальному суспільстві сфера послуг включала побутові послуги (косметичні кабінети, ресторани і т.д.), а також транспорт і фінанси, які грали допоміжну роль у виробництві товарів. У постіндустріальному суспільстві з'являються нові види послуг, перш всього в гуманітарній області, головним чином в охороні здоров'я, освіті, соціальне обслуговування, а також послуги професіоналів і технічних фахівців (наприклад, проведення досліджень та оцінка, робота з комп'ютерами, здійснення системного аналізу); сюди відносить він торгівлю, індустрію відпочинку, сферу державного управління, страхування тощо Відзначається, що послуги залучають все більшу частину працюючих з одночасним скороченням числа працюючих в промисловості і сільському господарстві. Так, у США в середині XX століття в сфері послуг було зайнято приблизно стільки ж працюючих, скільки в промисловості та сільському господарстві; до 90-х років положення вже різко змінилося: близько 18-20% зайнятого населення працювало в промисловості, майже 80% - у сфері послуг, близько 3-4% - в сільському господарстві. (До речі, вже один цей факт і досягнення аналогічних результатів у ряді інших країн здатні внести серйозні корективи в концепцію Т. Мальтуса і у вирішення такої глобальної проблеми, якою є демографічна проблема.) Д. Белл робить важливі висновки з даних, що стосуються сфери послуг: у постіндустріальному суспільстві "центральним пунктом стає характер нових відносин, що виявляються під взаємодії або спілкуванні, в діалозі особистостей, починаючи від роздратування клієнта біля каси авіаквитків і закінчуючи ласкавим або грубим відповіддю викладача студенту. Той факт, що люди [в суспільному виробництві] сьогодні спілкуються з іншими людьми, а не взаємодіють з машинами, є фундаментальною характеристикою праці в постіндустріальному суспільстві ". Високий рівень сфери послуг і значне зростання цього сектора свідчить, крім іншого, про те, що потреби та інтереси людини у постіндустріальному суспільстві висуваються на перший план у загальній системі інтересів професійних груп і стратою.