6. Поновлення працівника, який раніше виконував цю роботу.

Поновлення на роботі є підставою для звільнення лише у тому випадку, якщо воно здійснюється відповідно до законодавства.

Поновлення на роботі допускається в таких випадках :

1) за рішенням суду, якщо працівник звільнений без законних підстав (ст. 235 КЗпП);

2) у разі встановлення факту звільнення працівника без законної підстави (у т.ч. без узгодження з профспілкою, якщо таке узгодження є необхідним згідно чинного законодавства), власник вправі за своєю ініціативою відновити працівника на роботі, звільнивши того працівника, що був прийнятий на його місце.

3) Громадянин, звільнений з роботи у зв'язку з незаконним засудженням повинний бути відновлений на роботі.

7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Підставою для звільнення є сам факт появи на роботі в нетверезому стані, але за умови, якщо працівник з'явився в такому стані в робочий час.

Цей факт може встановлюватися не тільки спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, а й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору цивільно-процесуального законодавства. Керівник підприємства вчинить правильно, якщо скласть акт у добровільній формі, що засвідчить появу працівника в нетверезому стані на роботі. В акті вказуються всі зовнішні ознаки нетверезого стану (різкий запах алкоголю, нестійка хода, незвичайна словоохотливість, безглузді розмови тощо), підписується акт усіма свідками.

Як у випадку алкогольного, так і у випадку наркотичного сп'яніння працівнику пропонується добровільно пройти медогляд, а у випадку відмови він може бути доставлений примусово на медичний огляд працівниками міліції.

8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів громадського впливу.

При цьому не має значення форма власності і розмір украденого. Підставою для звільнення є крадіжка (розкрадання), встановлена вироком суду, що набув законної сили (або постанова про притягнення до адміністративної відповідальност.

Спеціальні (додаткові) підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця (ст. 41 кЗпП):

1. Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Звільнення за цією підставою є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для їх застосування.

2. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Підставою для розірвання трудового договору у зв’язку з втратою довіри являється скоєння працівником винних вчинків. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою, як і вина умисна. Проте, власник у випадку спору зобов’язаний довести і факт порушення, і вину працівника. Такими порушеннями можуть бути порушення порядку прийняття і відпуску грошових і товарних цінностей, недодержання правил схову, неповідомлення відповідним посадовим особам про обставини, що перешкоджають забезпеченню схову грошових чи товарних цінностей. Звільнення за цією підставою не є дисциплінарним стягненням.

3. Винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Звільнення за цією підставою не є дисциплінарним стягненням.

4. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. За цією підставою можуть бути звільнені особи, зазначені в ст.50 ЗУ “Про освту” як учасники педагогічного процесу. Це – керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники системи освіти. У зв’язку зі скоєнням аморального вчинку можуть бути звільнені й інші особи, до складу трудових обов’язків яких входить виконання виховних функцій. Підставою для звільнення працівника може бути скоєння аморального вчинку як пов’язаного, так і не пов’язаного з роботою, скоєння такого вчинку як у робочий, так і у вільний від роботи час. Зміст вчинку, що дає підстави для звільнення, законодавство не визначає. Воно лише називає вчинок аморальним, відсилаючи тим самим до моралі, яка залишається неписаною відтоді, як громадяни забули про моральний кодекс будівництва комунізму.Звільнення за цією підставою не є дисциплінарним стягненням.

Окрім указаних підстав, передбачених кодексом законів про працю України, правовідносини деяких категорій працівників можуть припинятися з інших підстав.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.