45. Теорія шлях-мета

Теорія лідерства шлях-мета, тісно пов'язана з іменами Мартіна Еванса і Роберта Гауса, є прямим продовженням мотиваційної теорії очікування . Згідно з теорією лідерства шлях-мета. головний обов 'язок лідера - це забезпечення можливості отримання працівниками цінних або бажаних винаго­род і роз яснення підлеглим типу поведінки, що приведе до визначеної мети або очі­куваної винагороди. Іншими словами, лідер повинен чітко визначити шлях для досяг­нення мети.

Лідерська поведінка. Найповніша розробка теорії шлях-мета визначає чотири типи лідерської поведінки. Суть директивної лідерської поведінки - за допомогою настанов і розпоряджень дати підлеглим чітко зрозуміти, чого від них очікує лідер. Підтримувальна лідерська поведінка - це хороші дружні стосунки з працівниками, доступність для підлеглих, турбота про їхній добробут і ставлення до всіх членів робо­чого колективу, як до рівних. Партнерська лідерська поведінка передбачає консультації з підлеглими, заохочення їхніх пропозицій, а також участь працівників в ухваленні рішень. Лідерська поведінка, орієнтована на досягнення, полягає у накресленні склад­них завдань, очікуванні від підлеглих високих результатів, заохоченні їх і прояві впев­неності в їхніх можливостях.

На відміну від теорії Фідлера, теорія шлях-мета припускає, що лідер може зміню­вати свій стиль чи поведінку залежно від ситуації. Наприклад, знайомлячись з новою групою підлеглих і новим проектом, лідер може визначити робочу процедуру і накрес­лити завдання, забезпечивши цим свою директивну роль. Після цього він може змінити поведінку на підтримувальну з метою забезпечення атмосфери колективізму і пози­тивного робочого клімату. У міру того, як група ознайомлюється із завданням і починає долати нові проблеми, лідер може виявити партнерську поведінку, щоб посилити моти­вацію окремих членів групи. І нарешті, поведінку, орієнтовану на досягнення, можна використати для заохочення безперервної діяльності.

Ситуаційні чинники. Подібно до інших ситуаційних теорій лідерства, теорія шлях- мета також припускає, що будь-який конкретний лідерський стиль залежить від ситуаційних чинників. Ця теорія зосереджена на ситуаційних чинниках особистих рис підлеглих та особливостях середовища робочого місця.

46. Споріднені концепції лідерства

Концепція заміни лідерства визначає ситуації, у яких лідерська поведінка нейтралізована або замінена особистими рисами підлеглих, характером завдання й організацією.

Особисті риси підлеглих, які можна використати для нейтралізації лідерської поведінки, - це здібність, уміння, досвід, незалежність міркувань, професійна орієн­тація і байдужість до організаційних винагород. Зокрема, здібним досвідченим праців­никам зовсім не обов'язково нагадувати, що вони повинні робити. Подібно до цього, значна потреба підлеглого в незалежності може зробити лідерську поведінку неефек­тивною.

Концепція харизиатичного лідерства, передбачає, що харизма є однією з індивідуальних характеристик лідерства. Це - форма особистої привабливості, яка стимулює визнання і підтримку. За умови однакових можливостей особа, що має харизму, буде мати більше можливостей впливати на інших, ніж особа, яка цієї харизми не має. Наприклад, порівняно з керівником, який харизми не має, харизматичний лідер буде набагато сильніше впливати на поведінку підлеглих. Отже, вплив є знову фундаментальним елементом цієї концепції.Сьогодні більшість експертів визнає три елементи харизматичного лідерства в організаціях". По-перше, лідер повинен мати здатність передбачити майбутнє, визначити високі цілі і змоделювати поведінку, яка б узгоджувалась з їхнім досяг­ненням. По-друге, харизматичний лідер повинен надихати інших особистим прикладом і впевненістю в успішному втіленні запропонованих моделей. 1 по-третє, він повинен забезпечувати підлеглих своєю підтримкою і співчуттям, висловлювати свою впевне­ність у них.

Трансформаційне лідерство йде далі від тради­ційних очікувань, його завдання - передавати іншим сенс місії, стимулювати навчаль­ний досвід і заохочувати нові способи мислення. В умовах швидких змін і неспокій­ного середовища трансформаційних лідерів щораз частіше трактують як необхідну умову успішного бізнесу.В одній із недавніх статей було визначено сім умов успішного лідерства: довіра до підлеглих, бачення перспективи, збереження спокою, заохочення ризику, фаховість, толерування протилежних поглядів і спрощення ситуації³'. Хоча цей перелік є резуль­татом побіжного огляду літератури з лідерства, він, як і процитовані приклади ефектив­ного лідерства, узгоджується з поглядами на трансформаційне лідерство.